Мельник Марина,
начальник відділу інформації
на використання документів
держархіву Миколаївської області

16 травня 1894 року до миколаївського воєнного губернатора звернувся із рапортом воєнний магометанський ахун Мухамет Закір Замалетдінов. Через ліквідацію при Миколаївському порті посади магометанського імама приписом штабу Чорноморського флоту і портів від 28 квітня того ж року йому було оголошено про наказ головного командира щодо допуску до виконання духовних треб магометанам при Севастопольському порті. Магометанська ж мечеть у Миколаєві, котра досі перебувала у його віданні, лишалася без нагляду, видатки на наймання сторожа було скорочено. Ахун повідомив також, що доручив наглядати за мечеттю колишньому сторожу відставному солдату Абдурахману Ахметову [1].

Ірина Крикалова, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів державного архіву
Миколаївської області

Протягом десятиліть факт голоду 1946-1947 років на України замовчувався, але на сучасному етапі, коли дослідникам відкрилися документи того часу, можна впевнено сказати, що голод дійсно мав місце у повоєнні роки. Викликаний він був не лише наслідками війни, розрухою, вкрай несприятливими погодними умовами, головними у виникненні і поширені голоду були причини суб’єктивні – антинародна аграрна, зокрема, хлібозаготівельна політика комуністичної партії і радянського уряду.

Альбіна Яковлева, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів держархіву Миколаївської області

Лагута Микола Дмитрович народився 22 листопада 1895 року у м. Миколаїв у родині міщан.

Здобувши освіту у народній початковій школі та гімназії, Микола Лагута став студентом історико-філологічного факультету спочатку Харківського, а згодом і Новоросійського (Одеського) університетів. Під час революції він припинив навчання і         1918 року повернувся до Миколаєва, де вчителював у різних навчальних закладах, викладав українську мову та літературу на курсах вчителів початкових шкіл.

1918 року Микола Дмитрович Лагута вступив до міського осередку товариства «Просвіта», заснованого у Миколаєві видатним діячем української культури Миколою Аркасом, де виступав з повідомленнями та займався активним пропагуванням українського слова та культури. Знайомство в «Просвіті» з прогресивними громадянами міста підштовхнуло його до вивчення історії міста та краю.

З травня 1919 року по березень 1920 року був членом української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), працював секретарем редакції  газети «Революційна боротьба». За часів денікінської окупації Миколаєва був мобілізований до студентської роти та направлений до Сімферополя (за цю службу потім НК вперше заарештувала його). 1920 року повернувся додому.

З квітня 1920 року М.Лагута викладав українську мову та літературу у Миколаївському інституті народної освіти (нині – Миколаївський національний університет іменi В.О.Сухомлинського). У 1920-1923 рр. викладав українознавство, вступ до педагогіки, мовознавство у різних школах і гуртках міста. Микола Дмитрович, незважаючи на свій молодий вік, на той час був одним з провідних фахівців української мови і літератури у місті. 1924 року при інституті він створив кабінет краєзнавства, де був завідувачем. Чимало матеріалів друкував у місцевій періодичній пресі, опублікував нариси у виданнях «Географічний збірник. Миколаївщина» (1926), «Вся Миколаївщина» (1928). Та найголовнішою його роботою з краєзнавства стала «Хронологія головних історичних подій міста Миколаєва», де йшлося про події у місті з кінця ХVІІІ ст. до 1920 р. Як краєзнавець він вивчав життя і творчість видатних людей краю – М.Аркаса, Р.Судковського та ін.

З 1923 року по 1929 рік був членом Миколаївської контрреволюційної організації СВУ (Спілка визволення України).

2 жовтня 1929 року М. Лагуту було заарештовано, звинувачено у належності до СВУ та засуджено до позбавлення волі на 3 роки з суворою ізоляцією. Згодом вирок був змінений - 3 роки умовно.

У 1930-1935 роках Микола Дмитрович працював в історико-археологічному музеї Миколаєва, брав участь у розкопках Ольвії (1932), водночас працював в Одеській філії Діпроміста, де займався питаннями реконструкції Миколаєва.

У 2 вересня 1937 р. Лагуту М.Д. знову заарештували, як одного з керівників контрреволюційної української націоналістичної організації у м. Миколаїв. Йому було пред’явлено обвинувачення у проведенні контрреволюційної роботи серед населення, проведенні шпигунської роботи зі збору відомостей про воєнно-оборонну промисловість міста Миколаєва на користь іноземних держав та організації терористичних угрупувань.

15 листопада 1937 року постановою трійки при УНКВС по Миколаївській області Микола Дмитрович був засуджений до вищої міри покарання. 25 листопада того ж року, як запеклого українського націоналіста, його було розстріляно.

Реабілітований ухвалою військового трибуналу Одеського військового округу від 21 червня 1957 року.

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області, ф. Р-5859, оп. 2, спр. 2855. – 228 арк.
2. Музейний часопис (до 90-річчя Миколаївського обласного краєзнавчого музею). Миколаїв: Атол, 2003. – арк. 21
3. Там саме, арк. 26-27.
4. Миколаївці: визначні історики і краєзнавці минулого. Навчальний посібник./ В.П. Шкварець. – Миколаїв: Видавничий відділ Миколаївського навчально-наукового центру Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. – ТОВ ВіД. 2004. – арк.59.
5. Миколаївський учительський інститут (1913-1920). Історичний нарис, документи та матеріали/ О.П. Хаєцький. – Миколаїв: Іліон, 2013. – арк.348.

Ірина Крикалова,
головний спеціаліст відділу інформації та
використання документів державного архіву
Миколаївської області

Миколаївський український пересувний драмтеатр ім. Т.Г.Шевченка був організований у травні 1944 р. [1]. Постановою виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 04 серпня 1944 р. № 342 було затверджено «Положення про Миколаївський український пересувний драмтеатр», відповідно до котрого театр підпорядковувався обласному відділу мистецтв та був самостійною господарською організацією з правами юридичної особи. Театр мав обслуговувати мешканців районів Миколаївської області. Контора театру знаходилася у м. Миколаїв по вул. 5-а Слобідська, 4 (у 1945 р. – вул. Свердлова, 34) [2]. 11 травня 1944 р. вийшов перший наказ по театру – щодо прийняття до штату працівників та організації режисерської колегії у складі 3 осіб для складання репертуарного плану [3]. 1944 р. був затверджений штат театру із 105 осіб з помісячним фондом заробітної плати у 45670 крб. [4].