Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області
У квітні 1923 року XIIз’ізд РКП(б), засудивши «місцеві націоналізми», оголосив російський великодержавний шовінізм найбільшою небезпекою. Було оголошено політику коренізації, яка на підвладній Москві території України мала два чітко виражених аспекти. Перший був пов’язаний з упровадженням української мови в діяльність державних органів і закладів, у громадське життя, із розвитком національної культури і традицій (українізація). Другий зі створенням необхідних умов для всебічного розвитку національних меншин. Величезну роль у формуванні національної самосвідомості, зберігання і збагачення національно-культурної спадщини будь-якого народу відіграє національна освіта. То ж до позитивних процесів, викликаних політикою коренізації, слід віднести формування мережі національних шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, що, як справедливо зауважила О.В.Войналович, була «основою для національного і культурного відродження всіх народів, що проживали на території України» [1].