«Миколаївське міщанське товариство» (ф. 324, 199 од. зб., 1828-1880 рр.)
«Миколаївська міщанська управа» (ф. 218, 296 од. зб., 1857-1919 рр.)

Важливим джерелом під час проведення генеалогічних досліджень є документи станового самоврядування. Дана публікація пропонує огляд двох фондів «Миколаївське міщанське товариство» (ф. 324) та «Миколаївська міщанська управа» (ф. 218), які зберігаються у Державному архіві Миколаївської області.

Міщанство – основний міський податний стан у Російській імперії, до складу котрого у XIX – на початку XX ст. входила більша частина території України. Особи цього стану були приписані до своїх міських товариств, покидати які мали змогу тільки за тимчасовими паспортами, а переходити до інших станів – з дозволу влади. Міщани платили подушний податок, підлягали рекрутській повинності та тілесному покаранню, не мали права влаштовуватись на державну службу, а при вступі на військову службу не користувались правами вільновизначальних. Міщанам дозволялась дрібна торгівля, різні промисли, роботи за наймом. Для занять ремеслом та торгівлею вони мали записатись до цехів і гільдій. Організація міщанського стану була остаточно встановлена 1785 року. У кожному місті створювались міщанські товариства, а з 1870 року вибирались міщанські управи. Запис до стану міщан був відкритим для осіб, які обов’язково вибирали рід занять. Належність до міщанського стану була спадкоємною [1].