Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

22 вересня 1937 року було створено Миколаївську область, до складу котрої увійшли 38 районів та три міста обласного значення [1]. Було створено організаційний комітет Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області.

Першим очільником новоствореного оргкомітету став Столбун Онуфрій Титович. Він народився 1892 року у с. Миронівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Світловодського району Кіровоградської області). Мав нижчу освіту. З 1908 року працював підмайстром-каменярем у м. Олександрія Херсонської губернії, шляховим робітником залізниці на ст. Новополтавка. З 1913 року служив в армії, у 1919-1922 рр. – у лавах Червоної армії. 1920 року вступив до лав ВКП(б). З 1923 року працював відповідальним секретарем Потоцького районного комітету КП(б)У Кременчуцького округу, у 1926-1927 рр. – завідувачем організаційного відділу, відповідальним секретарем Кременчуцького окружного комітету КП(б)У, у 1928-1930 рр. – відповідальним секретарем Роменського окружного комітету КП(б)У, у 1930 р. – членом колегії Народного комісаріату внутрішньої торгівлі Української РСР. У 1931-1932 рр. був слухачем курсів при ЦК ВКП(б) у м. Москва, у 1932-1933 рр. – консулом СРСР у м. Шираз (Персія-Іран), у 1934-1935 рр. – начальником політвідділу Капустянської машинно-тракторної станції (МТС) Хмільовського району Одеської області, У січні 1935 р. – квітні 1937 р. – першим секретарем Цюрупинського районного комітету КП(б)У Одеської області, у квітні-вересні 1937 р. – заступником голови Одеського облвиконкому.

Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів держархіву
Миколаївської області

Юрій (при народженні Георгій) Блохін (літературний псевдонім Юрій Бойко) народився 24 березня 1909 року у м. Миколаїв. Його батько Гаврило Мефодійович Блохін був селянином із Полтавської губернії [1].

Батьки Юрія виховували дітей на поезії Т.Шевченка, читали П.Куліша, М.Грушевського; на чільному місці в них були видання Б.Грінченка, «Історія України» М.Аркаса, оповідання А.Кащенка. Активізуватися в українському розумінні, за словами самого Юрія Блохіна, він почав рано. Хлопчиною, навчаючись у семирічній російськомовній «єдиній трудовій школі», написав «Історію України» на основі праць Грушевського й Аркаса, прикрасив її ілюстраціями. Та «Історія…» мала розголос і викликала зацікавленість у школярів та учителів українознавства багатьох шкіл. Вони майже з усього міста приходили до школи. З осені 1925 до весни 1927 року Юрій Блохін навчався у професійно-технічній школі. Навчаючись у профтехшколі Юрій об’єднав ровесників у «Гарт Юнаків» з кількома секціями самодіяльності, щоб протиставити свою «організацію» комсомолові і пропагувати український дух, дух боротьби за визволення [2].

Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
державного архіву Миколаївської області

«Діяльність підпільних груп М.І.Тайожного («медиків»),
Ю.М.Тарасова і В.М.Дорохольської,  І.Г.Шапошнікова
(військовополонених концтабору «Шталаг-364»)
у м. Миколаїв під час Другої світової війни»

17 квітня 1943 року на окуповану нацистами територію поблизу с. Червоне Нововоронцівського району Миколаївської (нині Херсонської) області з літака на парашютах висадилася розвідувальна група Українського штабу партизанського руху у складі трьох осіб: керівника групи Кирильченка Феофана Михайловича (1923 року народження, українець, член ВЛКСМ, уродженець м. Миколаїв, до війни – електрик), комісара групи Янєра Івана Степановича (1920 року народження, українець, член ВЛКСМ, уродженець Березнегуватського району Миколаївської області, до війни –  військовослужбовець), радистки Бурлаченко Марії Іванівни (1922 року народження, українка, член ВЛКСМ, уродженка Ворошиловградської області, до війни – лаборант у хімічній лабораторії). Кілька днів розвідники перебували у будинкові місцевого мешканця Коваленка Костянтина Івановича (працював сторожем у радгоспі «Придніпровський»), потім відправилися у с. Ганнівка Великоолександрівського району до колгоспника Розгонова Терентія Хомича, котрий мав явку. З 18 квітня по 10 червня 1943 року група підтримувала зв’язок з Українським штабом партизанського руху, повідомляючи за допомогою рації відомості про противника. Потім зв’язок обірвався: скінчилися батареї живлення для рації. У травні група розділилася: Ф.Кирильченко направився до м. Миколаїв до своїх рідних, а І.Янєр та М.Бурлаченко – до с. Березнегувате, де в Янєра були родичі. Рацію залишили у Т.Розгонова. Згодом Янєр її забрав і «загубив». Він почав пиячити і підпільної роботи не проводив, надавши після звільнення неправдиві свідчення про діяльність очолюваної ним групи.

В науковому журналі «Наукові праці Чорноморського національного університету імені Петра Могили» (Том 292, Серія «Історія», Вип. 280, Миколаїв, 2017) вийшла друком стаття директора держархіву Миколаївської області «Миколаїв за доби Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918)».

Читати статтю