Мельник Марина,
начальник відділу інформації
на використання документів
Державного архіву Миколаївської області

 

На початку квітня  1944 року відгриміли бої на Миколаївщині, фронт просунувся далі на Захід, а на звільненій від нацистів землі лишилося багато могил... В них були поховані й мирні мешканці області, й військовослужбовці, загиблі під час оборони у червні 1941 року та під час звільнення у березні-квітні 1944 року, і учасники підпільно-партизанського руху, вбиті під час окупації. Ці поховання потребували обліку, благоустрою та догляду.

Вже у травні 1944 року виконкоми місцевих Рад прийняли постанови щодо впорядкування могил та увічнення пам’яті воїнів, котрі загинули в боях у серпні 1941 року та під час визволення населених пунктів у березні-квітні 1944 року, а також осіб, котрі брали участь у підпільно-партизанському русі під час окупації. Зокрема, Снігурівським райвиконкомом 27 травня 1944 року було прийнято постанову, котра зобов’язувала голів сільрад та керівників установ і організацій району взяти на облік усі військові кладовища, братерські та індивідуальні поховання військовослужбовців та підпільників, упорядкувати їх, встановити чавунні таблички з указанням прізвищ та військових звань загиблих [1].

Постановою виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 11 липня 1945 року № 2024 «Про збереження та охорону історичних пам’ятників місць боїв, воєнних кладовищ, братерських та індивідуальних могил загиблих воїнів Червоної Армії на території Миколаївської області» головам райвиконкомів було надано доручення терміново впорядкувати могили військовослужбовців, забезпечити їх охорону, встановлення пам’ятників, а також нанести поховання на мапи районів з повним описанням та характеристикою [2].

 

1 грудня 1956 року виконком Миколаївської міської ради депутатів трудящих прийняв рішення № 2012 про перенесення останків військовослужбовців, загиблих під час війни та похованих у могилах на бульварі Макарова та сквері на розі вулиць Херсонської та Декабристів, на територію воєнного кладовища [3].

19 квітня 1966 року виконком Миколаївської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 742 про встановлення на воєнному кладовищі пам’ятника воїнам, котрі загинули під час визволення Миколаєва від окупантів, а також заміну надгробків та благоустрій території [4].

Для відзначення та вшанування пам’яті військовослужбовців, котрі відзначились під час оборони та звільнення населених пунктів Миколаївщини, місцевими органами влади було прийнято ряд постанов та рішень щодо перейменування вулиць, присвоєння імен навчальним закладам, будівництво пам’ятників, встановлення меморіальних дошок тощо.

Під час об’єднаного засідання Вознесенських райвиконкому та райкому КП(б)У 12 квітня 1944 року було прийнято рішення про увічнення пам’яті генерал-лейтенанта Танасчишина – присвоєння його імені школі № 4 у м. Вознесенськ та перейменування вул. Комбайнерів на вул. Танасчишина [5].

20 червня 1944 року виконком Миколаївської міської Ради депутатів трудящих прийняла постанову № 60 «Про перейменування Аптекарської вулиці на вулицю імені 67 моряків десантників» [6], 7 серпня того ж року – постанову № 131 «Про присвоєння міському бульвару у місті Миколаїв найменування «Бульвар імені Гвардійської Миколаївської Червонознаменної дивізії» [7].

14 листопада 1944 року виконком Миколаївської міської ради депутатів трудящих прийняв постанову № 304, котрою було надано дозвіл на відведення майданчиків під будівництво пам’ятників учасникам десанту К.Ф.Ольшанського (у сквері по вул. К.Маркса біля колишньої будівлі обкому) та героям-танкістам (на перехресті вулиць Енгельса та Первомайської) [8].

12 квітня 1945 року виконком Миколаївської міської Ради депутатів трудящих прийняв постанову № 183 «Про будівництво пам’ятника героям-морякам десантникам»: спільним рішенням облвиконкому та обкому КП(б)У від 8 квітня того ж року було прийнято ескізний план та заплановано будівництво пам’ятника 67-ми морякам-десантникам, загальна сума витрат на спорудження скульптурної групи склала 200 тис. крб. [9].

На загальних зборах членів колгоспу ім. Героя Радянського Союзу М.І.Москаленка с. Вільне Запоріжжя Новобузького району Миколаївської області 15 січня 1958 року було прийнято рішення про встановлення  в селі пам’ятника М.І.Москаленку [10].

5 вересня 1958 року виконком Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 720 «Про спорудження пам’ятника юним партизанам – розвідникам періоду Великої Вітчизняної війни Віктору Хоменку та Олександру Коберу» [11]. 8 жовтня того ж року Рада Міністрів Української РСР прийняла постанову № 1410 «Про спорудження пам’ятників піонерам-героям,  які загинули в роки Великої Вітчизняної війни», котрою прийнято пропозицію ЦК ЛКСМУ (котрий разом з республіканською дитячою газетою «Зірка» провів збір та акумулювання коштів) щодо спорудження пам’ятників піонерам-гером, зокрема В.Хоменку та О.Коберу у м. Миколаїв [12].

23 липня 1960 року виконком Миколаївської міської ради депутатів трудящих прийняв рішення № 766 про встановлення пам’ятника-обеліска на могилі учасника підпільної розвідувально-диверсійної організації «Миколаївський центр» Олександра Петровича Сидорчука на міському кладовищі [13].

28 жовтня 1961 року виконком Миколаївської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 1316 про встановлення пам’ятника на братерській могилі 42-х робітників Миколаївського суднобудівного заводу ім. Носенка (ЧСЗ), котрі загинули під час бомбардування міста німецькою авіацією 5 серпня 1941 року [14].

Рішенням виконкому Миколаївської міської Ради депутатів трудящих від 7 травня 1963 року № 401 на вшанування подвигу членів розвідувально-диверсійної організації «Миколаївський центр» перейменовано вулиці: Інгульську, розташовану між вулицями Новосельська та Чигрина – на ім. Героя Радянського Союзу Віктора Олександровича Лягіна; Інвалідну, розташовану між вулицями Чкалова та 2-а Піщана – на вулицю Володимира Івановича Андрєєва; Бузьку, розташовану між вулицями Новосельська та Ліскова –  імені Олександра Петровича Сидорчука [15].

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 31 серпня 1964 року № 904 Кримській середній школі Миколаївської області присвоєно ім’я підпільної комсомольської організації «Партизанська іскра» [16].

Рішенням виконкому Миколаївської міської Ради депутатів трудящих від 20 жовтня 1964 року № 997 «Про присвоєння вулицям імені Защука і Комкова» до 20-ї річниці звільнення України від нацистів перейменовано вул. І-а Піщана від вул. Радянська до вул. Кур’єрська на вулицю імені Павла Яковича Защука; вул. 2-а Піщана від вул. Лягіна до вул. 8-го Березня – на вулицю імені Пилипа Антоновича Комкова, а також зобов’язано міськкомгосп встановити на новойменованих вулицях мраморні меморіальні таблички [17].

Рішенням виконкому Миколаївської міської Ради депутатів трудящих від 1 лютого 1966 року «Про спорудження у селищі Широка Балка пам’ятника воїнам Радянської Армії, загиблих у боях за звільнення міста Миколаїв від німецько-фашистських загарбників» виділено кошти на спорудження пам’ятника воїнам, які загинули під час звільнення міста, у с-щі Широка Балка [18].

7 лютого 1967 року виконкомом Миколаївської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення № 200, котрим вул. 4-а Воєнна перейменована на вул. Героя Радянського Союзу В.О.Гречишнікова, на будинкові № 17, де він мешкав, вирішено встановити меморіальну дошку, а також на будівлі навчального корпусу ПТУ № 5 – меморіальну дошку з іменами його вихованців – Героїв Радянського Союзу В.О.Гречишнікова, І.Л.Карабута, М.П.Єгіпка, М.П.Дмитрієва, М.Г.Цибаня та Ф.В.Хілька [19].

Рішенням виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 7 липня 1967 року № 493 Казанківській середній школі № 2 порушено клопотання перед Радою Міністрів УРСР про присвоєння імені  її вихованця Петра Кириловича Коптєва, загиблого 1942 року під час боїв на Кавказі; Кумарівській 8-річній школі Врадіївського району – імені Героя Радянського Союзу Дарії Григорівни Дяченко, учасниці підпільної організації «Партизанська іскра»; середній школі № 5 м. Миколаїв – імені Віктора Хоменка, зв’язківця підпільної диверсійно-розвідувальної організації «Миколаївський центр»; середній школі № 12 м. Миколаїв – Олександра Кобера, зв’язківця підпільної диверсійно-розвідувальної організації «Миколаївський центр»; середній школі № 26 м. Миколаїв – імені В.О.Лягіна, організатора та першого очільника підпільної диверсійно-розвідувальної організації «Миколаївський центр»; Новобузькій середній школі № 7 – імені її випускника Героя Радянського Союзу Михайла Іларіоновича Москаленка; Степківській 8-річній школі Первомайського району – імені її випускника Героя Радянського Союзу Володимра Терентійовича Головченка [20].

Рішенням виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 22 вересня 1967 року «Про присвоєння імен школам області» Бондарівській 8-річній школі Веселинівського району порушено клопотання перед Радою Міністрів УРСР про присвоєння імені її учня Героя Радянського Союзу Івана Родіоновича Кисиленка, котрий воював у складі 2-го Білоруського фронту й загинув на підступах до Східної Прусії; Воронцівській 8-річній школі Новоодеського району – імені її випускника Героя Радянського Союзу Тихона Кіндратовича Сухацького, загиблого смертю хоробрих біля німецького м. Прімкінау; Явкинській середній школі Баштанського району – імені Героя Радянського Союзу Вадима Олександровича Сивкова, котрий загинув під час звільнення села [21].

Рішенням виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 2 лютого 1968 року «Про присвоєння імен загальноосвітнім школам Миколаївської області» порушено клопотання перед Радою Міністрів УРСР про присвоєння Ганнівській середній школі Братського району імені Героя Радянського Союзу Василя Андрійовича Вороніна [22].

20 липня 1971 року виконком Миколаївської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 959 «Про встановлення пам’ятного знаку на місці формування Миколаївського імені Державного комітету оборони Союзу РСР кавалерійського добровольчого полку та встановлення надгробка на могилі Іщенка Г.М.» [23].

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 5 жовтня 1971 року № 1230 «Про перейменування вулиць та впорядкування домоволодінь у місті» вул. 12-у Воєнну перейменовано на вулицю ім. генерала Бєлова А.І. (загинув у боя під час звільнення Миколаєві 1944 року), вул. 7-у Воєнну – на вулицю імені маршала Малиновського (командував військами 3-го Українського фронту під час звільнення Миколаєва) [24].

Рішенням викокному Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 8 травня 1973 року № 478 вул. 6-а Лінія перейменовано на вулицю генерала Свиридова [25].

Рішенням виконому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 18 червня 1974 року № 656 затверджено акти держкомісії з прийому в експлуатацію завершеного будівництвом меморіального комплексу 68-ми морякам-десантникам – Героям Радянського Союзу у м. Миколаєві [26].

Рішенням виконому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 20 серпня 1974 року № 907 у Корабельному районі м. Миколаїв перейменовано: вул. О.Кошового – на вулицю П.Гречаного, вул. 12 років Жовтня – на вулицю Ольшанців, пров. Піщаний – на пров. генерала Цвєтаєва [27].

5 вересня 1974 року виконкомом Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих прийнято рішення № 489 про будівництво пам’ятного комплексу у с. Ковалівка та смт Нова Одеса на вшанування подвигу військових, загиблих під час форсування р. Південний Буг у березні 1944 року [28].

7 вересня 1974 року у смт Баштанка Миколаївської області було відкрито пам’ятний знак 3-й та 135-й танковим бригадам 3-го Українського фронту, котрі брали участь у Березнегуватсько-Снігурівській операції [29].

6 травня 1975 року біля с. Ковалівка Миколаївського району було відкрито Ковалівський меморіальний комплекс, 8 травня біля м. Нова Одеса –  Курган Слави на вшанування подвигу військовослужбовців 3-го Українського фронту, котрі у березні 1944 року брали участь у Березнегуватсько-Снігурівській операції. До Кургану Слави було привезено землю з 459 братерських могил загиблих воїнів, похованих на Миколаївщині [30].

У колекції документів «Миколаївщина в роки Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.» є документи за 1976 рік щодо пам’ятників, меморіальних дошок, встановлених на вшанування пам’яті учасників підпільно-партизанського руху, загиблих під час Другої світової війни: у смт Баштанка вулицю названо іменем з’язкової партизанського загону І.Я.Калініченка Августи Павлівни Півень, у селищі зведено меморіальний комплекс на честь подвигу партизан; у с. Березнегувате на місці розстрілу місцевих підпільників було встановлено меморіал Слави зі скульптурою «Скорботна мати»; у с. Ганнівка Братського району збудовано пам’ятник на вшанування пам’яті членів Костуватського підпілля, вбитих у селі 1943 року; у м. Вознесенськ був споруджений пам’ятник на місці поховання 62-х членів підпільної організації, розстріляних окупантами 15 травня 1943 року; у с. Лагодівка Казанківського району було встановлено обеліск на місці останнього бою партизанського загону Г.М.Седнєва; біля будинку культури у с. Володимирівка Казанківського району знаходилась братерська могила партизан загону Г.М.Седнєва, де був похований і керівник загону; у м. Первомайск був споруджений пам’ятник на місці поховання розстріляних у березні 1944 року учасників підпілля, а на будівлі відділення Держбанку було встановлено меморальну дошку на честь керівника міського підпільного руху Федора Сафроновича Загубелюка; у Первомайському районі на вшанування подвигу членів підпільної організації «Партизанська іскра» пам’ятні знаки було встановлено у с. Кримка, у Кодимському лісі, обеліски – на місці загибелі П.Гречаного та у парку ім. «Партизанської іскри», діяв меморальний музей; у с. Снігурівка на місці поховання розвідників-парашютистів та членів Снігурівського підпілля 1950 року було встановлено обеліск, одна з вулиць міста найменована на честь розвідниці Іди Лауди; у с. Кисилівка Снігурівського району встановлено пам’ятник загиблим землякам, зокрема Йосипу Петровському – учаснику підпільної організації «Чорноморець»; у с. Романо-Булгакове Снігурівського району було встановлено пам’ятний знак на вшанування подвигу розстріляних підпільників Віктора Пащенка, Івана Калини, Миколи Фурсенко та ін. [31].

21 березня 1977 року виконком Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 199 клопотати перед Радою Міністрів Української РСР про присвоєння Тузлівській середній школі Березанського району імені Героя Радянського Союзу Петра Прокоповича Конєва, котрий  у ній навчався [32].

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 11 березня 1984 року у с-щі Матвіївка Центрального району м. Миколаїв вулицю Фрунзе перейменовано на вул. маршала Чуйкова, вул. Ольшанського у Ленінського району м. Миколаїв – на вулицю 28-ї Армії, у Корабельному районі м. Миколаїв – вул. Колективна на вулицю 295-ї Стрілкової дивізії [33].

Рішенням виконому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 13 липня 1987 року № 253 вул. Андрєєва перейменовано на вул. Андрєєва-Палагнюка [34].

Розпорядженням виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 24 травня 1988 року № 106-р «Про спорудження пам’ятника героїчним захисникам м. Очаків у 1941 році» будо доведено до відома обласних відділів та управлінь, Очаківського райвиконкому постанову Ради Міністрів УРСР від 27 кваітня 1988 року № 112 «Про затвердження проекту пам’ятника героїчним захисникам м. Очаків у 1941 році», котрою було затверджено проект пам’ятника та надано дозвіл облвиконкому витратити на його збудування 439,48 тис. крб. за рахунок додаткових коштів обласного бюджету [35].

14 лютого 1989 року виконком Миколаївської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення № 34 «Про спорудження пам’ятного знаку воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, у селі Парутине Очаківського району» [36].

28 квітня 1990 року виконком Миколаївської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення № 86 «Про спорудження пам’ятного знаку воїнам-односельцям у с. Котляреве Жовтневого району» [37].

Рішенням виконкому Миколаївської обласної Ради народних дупутатів від 12 жовтня 1990 року № 236 обласній організації Українського товариства охорони пам’ятників історії і культури було надано дозвіл на спорудження в м. Миколаїв пам’ятного знаку спортсменам Миколаївщини, котрі загинули у боях під час Другої світової війни [38].

Тисячі загиблих під час Другої світової війни за визволення української землі воїнів покояться у могилах на території Миколаївщини, пам’ять їхнього подвигу увічнено у пам’ятниках, обелісках, меморальних комплексах і дошках, встановлених у населених пунктах області, у назвах вулиць та навчальних закладів.

 

Використані джерела:

1. Державний архів Миколаївської області, ф. Р-992, оп. 2, спр. 148, арк. 27, 27 зв.
2. Там саме, ф.Р-992, оп. 2, спр. 290, арк. 110, 110 зв.
3. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 759, арк. 234.
4. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1748, арк. 57.
5. Там саме, ф.Р-2907, оп. 1, спр. 3, арк. 1, 3.
6. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 5, арк. 65.
7. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 6, арк. 75.
8. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 7, арк. 102.
9. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 28, арк. 32.
10. Там саме, ф.Р-992, оп. 6, спр. 2202, арк. 16.
11. Там саме, ф.Р-992, оп. 6, спр. 2280, арк. 29.
12. Там саме, ф.Р-992, оп. 6, спр. 9141, арк. 77, 78.
13. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1162, арк. 766.
14. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1315, арк. 182, 183, 186.
15. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1475, арк. 45.
16. Там саме, ф.Р-992, оп. 8, спр. 169, арк. 149.
17. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1586, арк. 42.
18. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1737, арк. 268.
19. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 1814, арк. 105, 106.
20. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 318, арк. 277-279.
21. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 323, арк. 160-161.
22. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 446, арк. 230.
23. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 2247, арк. 237.
24. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 2260, арк. 180, 186.
25. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 2428, арк. 250, 251.
26. Там саме, ф. Р-8, оп. 6, спр. 2539, арк. 236.
27. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 2542, арк. 111, 112, 113.
28. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 1431, арк. 105.
29. Там саме, ф.П-10, оп. 1, спр. 260.
30. Там саме, ф.П-10, оп. 1, спр. 255, арк. 33, 35, 90.
31. Там саме, ф.П-10, оп. 1, спр. 213.
32. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 2077, арк. 18.
33. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 3599, арк. 234, 236.
34. Там саме, ф.Р-8, оп. 6, спр. 3881, арк. 58, 59.
35. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 4574, арк. 111.
36. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 4659, арк. 27.
37. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 4766, арк. 98.
38. Там саме, ф.Р-992, оп. 12, спр. 4774, арк. 138.