Альбіна Яковлева, головний спеціаліст
відділу інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

Промисловість міст кінця ХІХ – поч. ХХ ст., базуючись на нових капіталістичних відносинах, розвивалася високими темпами і вимагала освічених і професійно підготовлених фахівців. Однією з форм поширення писемності серед народу були міські школи писемності, які в Миколаєві виникли у 1861 року за ініціативи дружини головного командира Чорноморського флоту і портів віце-адмірала фон Глазенапа – Емілії Антонівни Глазенап та підпорядковувалися Морському відомству [1]. Ці школи створювалися з метою розповсюдження грамоти серед дітей найнижчих станів, а також затвердження релігійних та етичних понять серед народу. Хоча зазначені школи й мали умовну назву «школи писемності», але їх необхідно відрізняти від нижчих шкіл грамоти, які знаходились під опікою Святійшого Синоду та не входили до мережі загального навчання. Миколаївські школи писемності, як за програмою викладання, так і за чотирьохрічним курсом були аналогічними з початковими училищами [2].

Наказом заступника адмірала Глазенапа генерал-ад’ютанта віце-адмірала Миколи Андрійовича Аркаса від 20 липня 1871 року № 26 був створений особливий комітет миколаївських шкіл писемності, наказом від 7 жовтня 1871 року була затверджена інструкція, згідно котрої комітет мав займатися навчальною, виховною та адміністративною роботою, а також піклуватися як про підтримку влаштованих шкіл, так і про збільшення засобів для їх процвітання [3]. До складу комітету увійшли представники від міста, земства, Морського відомства, народної освіти та священнослужителів [4]. Школи утримувались за рахунок субсидії від Морського міністерства, згідно з імператорським велінням від 18 грудня 1972 року, у розмірі по 2500 руб. на рік, плати за навчання по 30 коп. на місяць, субсидії Херсонського повітового земства по 2500 руб. на рік та добровільних пожертвувань. Головним джерелом існування шкіл була субсидія Миколаївського громадського управління, яка 1911 року досягла 14536 руб. [5].

На кінець 1872 р. комітетові миколаївських шкіл письменності підпорядковувалось 26 шкіл, 5 із яких утримувались за рахунок приватних осіб. У кожній школі були три класи: підготовчий, середній та старший. Протягом 1872 року (середня кількість на місяць) в школах навчалося 613 учнів, а саме: 327 хлопчиків та 286 дівчат. Вік дітей переважно - від 5 до 12 років. Більшість дітей були із сімей миколаївських міщан, нижчих чинів морського відомства, дрібних чиновників різних віросповідань. Учні в навчальних закладах розподілялись за соціальним станом: діти чиновників (переважно морських чинів) – 80 осіб, міщани – 174 особи, нижніх чинів – 329 осіб; за віросповіданням: православні – 462 особи, католики – 41 особа, лютерани – 30 осіб, євреї – 57 осіб, караїми – 14 осіб, магометани (мусульмани) – 1, іншої віри – 8.

Заняття в школах проводили 47 вчителів, які навчали дітей закону Божому, письму, читанню, арифметиці, правопису, кресленню, ремеслу та співу [6].

У 1877 році школи писемності, згідно з постановою Державної думи від 17 січня 1877 року № 101, були зараховані до 4 розряду навчальних закладів з відбуття військової повинності [7].

1880 року у підпорядкуванні комітету було 20 шкіл писемності (19 громадських та 1 приватна), 6 з них мали по одному підготовчому та по два загальних класи, 14 – по одному підготовчому та одному загальному класу. Термін навчання у підготовчих та загальних класах тривав по 2 роки. Предмети викладалися лише російською мовою. Заняття проводили 42 педагоги. На 1 січня 1879 року навчалося 986 учнів (593 хлопчиків та 393 дівчат), на 1 січня 1880 року – 967 учнів (583 хлопчика та 384 дівчинки). Дві третини усіх учнів сплачували по 3 руб. за навчання, а решта навчалися безкоштовно. Школи були загальноосвітніми та надавали початкову освіту.

Відповідно до звіту по школах за 1879-1880 навчальний рік у місті Миколаєві працювали наступні школи писемності:

- двокласні школи:

- Костянтинівська школа знаходилась у 2-й Адміралтейській частині на вулиці Колодязній, будинок № 23. Начальником школи була Некрилова Олена Федорівна, законовчитель - Коваленко Афанасій Савович. У школі навчалося 123 учні (94 хлопчики та 29 дівчат), 8 з яких закінчили курс навчання, 66 – переведені із нижчих класів до вищих, 13 – залишились у тих же класах, 36 – не складали іспити.

- школа № 3 знаходилась у 1-й Адміралтейській частині на вулиці 2 Екіпажній, будинок № 18. Начальник школи Забило Олександра Яківна. Навчалося 75 учнів (48 хлопчиків та 27 дівчат), 10 з яких закінчили курс навчання, 30 – переведені із нижчих класів до вищих, 14 - залишились у тих же класах, 21 – не складали іспити;

- школа № 11 (колишня № 15) знаходилась у 1-й адміралтейській частині на вулиці Пограничній, будинок № 16. Начальник – Васильєва Надія Петрівна. Навчалося 50 учнів (28 хлопчиків та 22 дівчинки), 4 з яких закінчили курс навчання, 22 – переведені із нижчих класів до вищих, 11 - залишились у тих же класах, 13 – не складали іспити;

- школа № 13 (колишня № 19) знаходилась у Московській частині на вулиці Молдованській, будинок № 4 (так у документі). Начальник – Степанова Наталя Петрівна. Навчалося 65 учнів (30 хлопчиків та 35 дівчат), 7 з яких закінчили курс навчання, 24 – переведені із нижчих класів до вищих, 9 - залишились у тих же класах, 25 – не складали іспити;

- школа № 14 (колишня № 20) знаходилась в Одеській частині на вулиці Херсонській, будинок № 35. Начальник – Шадурська Марія Всеволодівна. Навчалося 56 учнів (18 хлопчиків та 38 дівчат), 13 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 12 - залишились у тих же класах, 31 – не складали іспити;

- школа № 15 (колишня № 21) знаходилась в Одеській частині на вулиці Німецькій, будинок № 51. Начальник – Кущінська Ольга Трифонівна. Навчалося 90 учнів (56 хлопчиків та 34 дівчинки), 10 з яких закінчили курс навчання, 24 – переведені із нижчих класів до вищих, 20 - залишились у тих же класах, 36 – не складали іспити;

- однокласні школи:

- школа № 2 знаходилась у 1-й Адміралтейській частині на вулиці Купорній, будинок № 9. Начальник – Коваленко Матрона Афанасіївна. Навчалося 28 учнів (12 хлопчиків та 16 дівчат), 13 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 7 - залишились у тих же класах, 8 – не складали іспити;

- школа № 4 знаходилась у 1-й Адміралтейській частині на вулиці 9 Воєнній, будинок № 75. Начальник – Березіна Ганна Семенівна. Навчалося 50 учнів (38 хлопчиків та 12 дівчат), 4 з яких закінчили курс навчання, 14 переведені із нижчих класів до вищих, 11- залишились у тих же класах, 21 – не складали іспити;

- школа № 5 (колишня № 7) знаходилась у 1-й Адміралтейській частині на вулиці 5 Воєнній, будинок № 45. Начальник – Алтухова Євдокія Кузьмівна. Навчався 41 учень (24 хлопчика та 17 дівчат), 17 з яких після складання іспитів переведені із нижчих класів до вищих, 9 - залишились у тих же класах, 15 – не складали іспити;

- школа № 6 (колишня № 9) знаходилась у 1-й Адміралтейській частині на вулиці 4 Воєнній, будинок № 38. Начальник – Алтухова Катерина Кузьмівна. Навчалося 68 учнів (42 хлопчика та 26 дівчат), 29 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 13 - залишились у тих же класах, 26 – не складали іспити;

- школа № 7 (колишня № 10) знаходилась у 2-й Адміралтейській частині на вулиці 8 Слобідській, будинок № 13, утримувалась власним коштом. Вчитель – Попович Ларіон Степанович. Навчалося 48 учнів (43 хлопчика та 5 дівчат), 15 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 10 - залишились у тих же класах, 23 – не складали іспити;

- школа № 8 (колишня № 12) знаходилась у 2-й Адміралтейській частині на вулиці 2 Слобідській, будинок № 33, утримувалась власним коштом. Начальник – Гаврішенко Марія Онуфріївна. Навчалося 43 учнів (37 хлопчика та 6 дівчат), 21 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 10 - залишились у тих же класах, 12 – не складали іспити;

- школа № 9 (колишня № 13) знаходилась у 2-й Адміралтейській частині на вулиці Рибна, будинок № 146. Начальник – Філіппова Лариса Улянівна. Навчалося 23 учнів (18 хлопчиків та 5 дівчат), 9 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 10 - залишились у тих же класах, 4 – не складали іспити;

- школа № 10 (колишня № 14) знаходилась у 2-й Адміралтейській частині на вулиці 3 Слобідській, будинок № 76. Начальник – Петрова Ганна Дмитрівна. Навчалося 51 учень (36 хлопчиків та 15 дівчат), 27 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 9 - залишились у тих же класах, 15 – не складали іспити;

- школа № 12 (колишня № 18) знаходилась у Московській частині на вулиці Морській, будинок № 60. Начальник – Ковальова Анастасія Михайлівна. Навчалося 45 учнів (9 хлопчиків та 36 дівчат), 17 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 11 - залишились у тих же класах, 17 – не складали іспити;

- школа № 16 (колишня № 22) знаходилась в Одеській частині на вулиці Малій Міщанській, будинок № 17. Начальник – Шаманська Олександра Василівна. Навчалося 46 учнів (26 хлопчиків та 20 дівчат), 8 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 8 - залишились у тих же класах, 30 – не складали іспити;

- школа № 17 (колишня № 24) (адреса школи у документі не вказана). Начальник – Задеркіна Марія Миколаївна. Навчалося 18 учнів (12 хлопчиків та 6 дівчат), 9 з яких переведені із нижчих класів до вищих, 4 - залишились у тих же класах, 5 – не складали іспити [8]

1885 року у місті працювало 15 комітетівських шкіл, де навчалося 954 учнів (590 хлопчиків та 364 дівчини) та працювало 43 вчителя. На утримання шкіл були виділені кошти від Морського міністерства у розмірі 2500 руб., від Херсонського земства – 1000 руб, від Миколаївської міської думи – 4500 руб та кошти за навчання - 2228 руб. 90 коп. Комітет та школи знаходились під опікою головного командира Чорноморського флоту та Миколаївського військового губернатора [9].

У період з 1886 року по 1989 рік у підпорядкуванні комітету було 14 шкіл писемності [10].

Згідно протоколу засідання комітету миколаївських шкіл писемності від 25 травня 1889 року (голова засідання А.І.Балик) посаду «начальник школи» перейменовано на «завідувач школи» [11] (спр. 24, арк. 10-11).

У 1901 році, з приводу доповнення інструкції віце-адмірала Аркаса від 7 жовтня 1971 року щодо діяльності комітету, було розроблено правила про склад та обов’язки комітету миколаївських шкіл писемності: до складу комітету шкіл писемності входили голова комітету – головний командир Чорноморського флоту і портів та військовий губернатор м. Миколаїв, члени від Морського відомства, від Міністерства народної освіти, від духовного відомства, від міста, від земства (кількість членів у документі не указана). На комітет покладались наступні обов'язки: дослідження і обговорення способів відкриття нових шкіл та поліпшення стану влаштованих шкіл; постачання шкіл писемності навчальними посібниками, які були схвалені Міністерством народної освіти та духовним відомством; затвердження на посадах та звільнення вчителів шкіл писемності; обрання та затвердження попечителів шкіл та їх звільнення; призначення матеріальної допомоги вчителям; розгляд та затвердження щорічного звіту; видача свідоцтв учням про закінчення курсу навчання [12].

Учителі шкіл працювали старанно, кращі з них отримували державні нагороди за плідну працю. У 1905 році 17 вчителів шкіл писемності отримали срібні нагороди [13].

У 1906 році вчителі шкіл, а саме: Єлизавета Семенова (школа № 11), Акулина Нікітас (школа № 12) та Марія Нікітас (школа № 13) отримали золоті медалі Міністерства народної освіти [14]

З січня 1910 року навчання у школах писемності стало безкоштовним [15].

1910 року у місті працювало 14 комітетівських шкіл, де навчалося 1733 особи (905 хлопчиків та 828 дівчат). За віросповіданням: православних - 1553 особи, 5 католиків, 175 євреїв. За станом: 1185 міщан, 8 дворян, духовних – 1 особа, 1 Почесний громадянин, 67 осіб нижчих чинів та 471 селянин [16].

У 1911 році у місті діяло 12 комітетських шкіл, де навчалося 1735 учнів (890 хлопчиків та 845 дівчат), з них: за віросповіданням - православних 1565 осіб, 2 католика, , євреїв 154 особи, лютеран 7 осіб., іншої віри 7 осіб; за станом – 1108 міщан, 9 дворян, 10 почесних громадян, духовні – 2 особи, нижчих чинів – 44 особи, іноземні піддані – 2 особи та 560 селян [17].

Внаслідок значного підвищення плати за оренду приміщень для шкіл писемності, цін на паливо, а також через вкрай слабке надходження пожертвувань до бюджету комітету, не зважаючи на систематичне збільшення міської субсидії, коштів стало не достатньо для покриття усіх витрат на утримання цих шкіл. За таких важких умов комітет звернувся до міського управління з клопотанням про додаткову щорічну субсидію в 9000 крб., але клопотання не було задоволено. Перемовини між міським громадським управлінням і комітетом, про передачу усіх шкіл писемності у підпорядкування міста, не отримали позитивного результату, тому що зібрання міської думи на засіданні від 22 червня 1910 року відхилило розгляд доповіді про таку передачу. Тому комітет шкіл писемності порушив клопотання перед Міністерством народної освіти про передачу всіх шкіл, в яких навчалося 1735 учнів та працювало 35 учителів, у відання міської влади. 18 березня 1911 року міська дума погодилася прийняти школи писемності у своє підпорядкування. 16 лютого 1912 року Миколаївський комітет шкіл писемності на чолі з головою, капітаном першого рангу З.Я.Ульяновим, за згодою попечителя цих шкіл командира Миколаївського порту, контр-адмірала А.І.М’язковського передали ці школи у підпорядкування міської влади [18]. Рішенням Херсонської повітової училищної ради від 21 серпня 1912 року 12 комітетівських шкіл Морського відомства були перейменовані у початкові народні училища і були включені до мережі міських шкіл. Миколаївський комітет шкіл писемності припинив свою діяльність [19].

 

Використані джерела:

1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. -240, оп. 1, спр. 35, арк. 16.
2. ДАМО, ф. -216, оп. 1, спр. 3986, арк. 8-9 зв.; ф. – 240, оп. 1, спр. 52, арк. 46-46 зв.
3. ДАМО, ф. -240, оп. 1, спр. 52, арк. 7.
4. Там саме, спр. 37. арк. 2, 47-48.
5. ДАМО, ф.- 216, оп. 1, спр. 3986, арк. 26.
6. ДАМО, ф. -240, оп. 1, спр. 1, арк. 2-4.
7. Там саме, спр. 52, арк. 47 зв.
8. Там саме, спр. 8, арк. 17-29, 34-37
9. Там саме, спр. 15, арк. 48-48 зв., 81.
10. Там саме, спр. 19, арк. 143.
11. Там саме, спр. 24, арк. 10-11.
12. Там саме, спр. 52, арк. 53-54.
13. ДАМО, ф. -229, оп. 1, спр. 938, арк. 1-2.
14. Там саме,спр. 938, арк. 13.
15. ДАМО, ф. -240, оп. 1, спр. 69, арк. 31-32.
16. Там саме, спр. 51, арк. 14.
17. Там саме, спр. 70, арк. 62.
18. ДАМО, ф. -216, оп. 1, спр. 3986, арк. 13, 17, 21-21 зв., 26-28
19. Там саме, спр. 3986, арк. 46-47