Ірина Крикалова,
головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів державного архіву Миколаївської області

2015 р. виповнюється 35 років з часу заснування Миколаївського глиноземного заводу, одного з провідних підприємств кольорової металургії України.

Рішення про будівництво Миколаївського глиноземного заводу з введенням у дію першої черги у 1977 р. було прийнято розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 19 жовтня 1972 р. № 2293-р. Технічний проект заводу був розроблений Всесоюзним науково-дослідним та проектним інститутом алюмінієвої, магнієвої та електродної промисловості (ВАМІ) потужністю 660 тис. тонн глинозему на рік та затверджений Міністерством кольорової металургії СРСР. Рада Міністрів СРСР постановою від 28 травня 1974 р. прийняла рішення про будівництво заводу на імпортному обладнанні з потужністю 1 млн. тонн глинозему на рік.

У січні 1976 р. були проведені переговори та укладені контракти з фірмами ФРН «Крупп» та «Везерхютте» на постачання у квітні – серпні 1977 р. та монтаж вантажного обладнання для причалів, а у липні 1976 р. – з французькою фірмою «Алюмініум-Пешине» на постачання протягом 1978-1980 рр., монтаж та налагодження комплектного обладнання для глиноземного виробництва потужністю 1 млн. тонн на компенсаційній основі [1]. В якості сировини було передбачено використання гвінейських та югославських бокситів [2].

На 1 січня 1976 р. було освоєно 28,7 млн. крб. капітальних вкладень, за 1976 р. – 30,57 млн. крб., у тому числі 27,03 млн. крб. будівельно-монтажних робіт. 1976 р. трестом «Чорноморгідробуд» було введено у експлуатацію комплекс причалів № 1, 2 довжиною 260 метрів. На будівельному майданчику працювала оперативно-диспетчерська група, був створений штаб будівництва, який координував роботи та група за участю головних інженерів підрядних та субпідрядних організацій з перевірки якості будівельно-монтажних робіт. Постачанням металоконструкцій та залізобетонних конструкцій займалися: комбінат «Миколаївпромбуд», трест «Чорноморгідробуд», трест «Південьгідроспецбуд», «Одестрансбуд», обладнання для монтажу передавалося комплектно з необхідною технічною документацією. Комбінат «Миколаївпромбуд» виконував роботи з житлового будівництва, але план робіт 1976 р. був виконаний лише на 16,8 відсотків, що не давало змогу забезпечити спеціалістів житлом [3]. 1977 р. залишалися недобудованими гуртожиток на 537 місць та готель на 108 місць, незадовільно велося будівництво житлового будинку для іноземних спеціалістів (при плані будівельно-монтажних робіт 560 тис. крб. було освоєно 84 тис. крб.) та профтехучилища (при плані 500 тис. крб. було освоєно 25 тис. крб.) [4].

Згідно з наказом міністерства кольорової металургії СРСР від 06 червня 1977 р. № 248 «Про створення Миколаївського глиноземного заводу», був утворений Миколаївський глиноземний завод з підпорядкуванням Всесоюзному об’єднанню алюмінієвої промисловості (Союзалюмінію) та ліквідовано дирекцію Миколаївського глиноземного заводу, що будується [5].

11 липня 1977 р. був затверджений статут Миколаївського глиноземного заводу [6].

1977 р. Миколаївському глиноземному заводу був встановлений план капітальних вкладень у 63,15 млн. крб. (у тому числі – 45,31 млн. крб. будівельно-монтажних робіт) [7]. Цього року було освоєно 47,626 млн. крб.. капітальних вкладень, у тому числі 31,281 млн. крб. будівельно-монтажних робіт. Основні об’єкти будівництва: глиноземне виробництво, причали та портові споруди, водогін «Дніпро-Миколаїв» [8]. Дніпро-Бузький морський порт був запроектований як єдине технологічне ціле у складі МГЗ, затверджена потужність з вантажопереробкою складала 3400 тис. тонн на рік [9]. У 1977-1979 рр. були побудовані спеціалізовані морські причали для прийому імпортних бокситів (причальний фронт – 810 метрів) та перша черга технічного  водоводу «Дніпро-Миколаїв» виробництвом 116 тис. куб. м на добу [10].

За 10 місяців 1978 р. Мінтранбудом були завершені та введені в експлуатацію спеціалізовані морські причали № 3 та 4 з імпортним перевантажувачем бокситу № 1, готувався до експлуатації причал № 5 з перевантажувачами № 2 та 3. У складі цього комплексу передбачався монтаж двох імпортних реклаймерів для спільної роботи з перевантажувачами та стакер-реклаймерами. Через недостатність робітничої сили (на 1 листопада 1978 р. при плані 4015 осіб на будівельному майданчику працювало 3018, у тому числі по комбінату «Миколаївпромбуд» з 2949 працювало 2310, по субпідрядним організаціям з 1066 працювало 708 осіб) та зриви постачання товарного бетону для підготовки монолітних фундаментів під каркаси будівель та обладнання (при плані 13800 куб. м, у жовтні було отримано 12600 куб. м), будівництво першого пускового комплексу затягувалося [11]. Спільно з підрядними організаціями були розроблені «Заходи з забезпечення виконання плану будівельно-монтажних робіт та введення у експлуатацію першої черги заводу у ІV кварталі 1979 року». У результаті вжитих заходів на об’єктах промислового будівництва були сконцентровані людські та матеріальні ресурси. Наприкінці 1979 р. чисельність робітників та працівників заводу склала 3000, у січні 1979 р. було 1267, у тому числі промперсоналу – 2697 осіб. 1979 р. підрядними організаціями був виконаний об’єм робіт рівний 54,7 млн. крб. (при плані – 56,3 млн. крб.), що більш ніж у 2,5 разів перевищив об’єм 1978 р. Були використані методи суміщення монтажу та будівництва [12].

28 липня 1980 р. закінчилося будівництва першої черги МГЗ, був випущений перший глинозем, будівництво другої черги завершилося 29 грудня 1980 р., третьої – 29 вересня 1981 р., четвертої – 18 вересня 1982 р.

У 1983 р. до структури заводу входили: цех підготовки шихти, глиноземний цех, автотранспортний та залізничний цехи, цех мереж та підстанцій, цех теплоелектроцентраль, ливарно-механічний цех, електроремонтний, цех централізованих ремонтів, ремонтно-будівельний цех, центральна заводська лабораторія, цех вантажно-розвантажувальних робіт, центральна заводська лабораторія, відділ технічного контролю, Дніпро-Бузький морський порт (потужність порту розрахована на прийом бокситів обсягом 3,4 млн. тонн на рік), районна котельна. План з виробництва глинозему був виконаний на 101,2 відсотків. Всього вироблено глинозему 961400 тонн, у тому числі кальцинованого – 921609 т, товарного гідрату – 39791 т [13].

План з виробництва глинозему у 1990 р. був виконаний на 100,05 відсотків. Заводом було перероблено 2564807 т бокситів чотирьох типів, у тому числі: гвінейських 2011239 т (78,4 відсотків), ямайських – 497739 (19,4 відсотків), австралійських – 53873 (2,1 відсотків), камсарських (Гвінея) – 1956 (0,1 відсотків) [14].

Безумовно, Миколаївський глиноземний завод – одне з потужних та сучасних підприємств нашого краю.

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області, (далі – ДАМО), ф. Р-5884, оп. 1, спр. 4, арк. 18.
2. Там саме, спр. 228-а, арк. 1.
3. Там саме,  спр. 4, арк. 19, 20, 22, 23, 24.
4. Там саме, спр. 12, арк. 26.
5. Там саме, спр. 1, арк. 1.
6. Там саме, спр. 2, арк. 1.
7. Там саме, спр. 4, арк. 19, 21.
8. Там саме, спр. 12, арк. 24-25.
9. Там саме, спр. 44, арк. 86.
10. Там саме, спр. 77, арк. 2.
11. Там саме, спр. 19, арк. 31, 32.
12. Там саме, спр. 77, арк. 3-4.
13. Там саме, спр. 228-а, арк. 4, 14, спр. 310-а, стор. 4.
14. Там саме, спр. 440, арк. 5.