Наталя Нікольчук, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів державного архіву
Миколаївської області

Миколаївський трубочний і електромеханічний завод «Темвод» був заснований у    липні 1915 року. Перебував у віданні Морського міністерства, котрому 25 липня 1915 року було надано розпорядження розпочати влаштування в Миколаєві нового казенного трубочного і електромеханічного заводу. Відкриття підприємства зумовили труднощі з постачанням флоту вибухових речовин та трубок необхідної якості. Для будівництва було надано фінансування за рахунок надзвичайних кредитів на потреби військового часу.

Завод займався виготовленням механізмів та предметів озброєння судів флоту, а також предметів артилерійського озброєння та обладнання, необхідного для воєнного відомства: трубок і вибухівок для снарядів і мін, а також виготовленням електромагнітних муфт для лінійних крейсерів типу «Ізмаїл» та стальних фугасних снарядів до скорострільних гармат. [1]

Помічником міністра Морського відомства з технічної частини 1 липня 1915 року було призначено підполковника Левицького на посаду старшого діловода п’ятого класу корпусу морської артилерії Головного управління кораблебудування; з січня 1916 року він обійняв посаду тимчасового виконувача обов’язків начальника заводу, його помічником став полковник Пивоваров, завідувачем трубочного відділу – капітан Ядигін, помічником завідувача електромеханічного відділу – колезький секретар Славинський, помічником завідувача трубочного відділу – штабс-капітан Одоєвцев, бухгалтером – губернський секретар Іньшаков, діловодом - статський радник Вульф, відповідальні рахівники – Михайло Фомічов та Микола Ілія. [2]

Завод підпорядковувався помічнику Морського міністра. Для керівництва заводом та для рішення технічних, господарських та фінансових питань були створені посади головного інспектора заводу та п’яти інспекторів. [6]

При прийомі працівників керівництво Морського відомства дотримувались обмежень за станом здоров’я працівників. Наказом Морського відомства від 28 грудня 1906 року за № 330 був затверджений список захворювань та тілесних недоліків (55 пунктів), які заважали прийому на службу та працю в майстернях на заводі Морського відомства. [4]

Згідно з пропозиціями про збудування та облаштування трубочного і електромеханічного заводу Морського відомства у місті Миколаєві, які були представлені Радою Міністрів 4 липня 1915 року, у першу чергу треба було підготувати до роботи трубочний відділ, до якого входили майстерні: ливарна, дрото-прокатна, а аткож майстерня для виготовлення трубок та вибухівки, браковочна, збірна, снаряжальна, травильна, гальванопластична й укупорочна. У другу чергу готували для роботи електромеханічний відділ та випробувальну станцію заводу. До складу електромеханічного відділу входили такі майстерні: інструментальна, механічна, виготовлення пристроїв управління вогнем, перевірочна, збиральна, столярна та малярна.

У зв’язку із скрутним станом роботи з виготовлення інструментів і лекал, необхідних для роботи трубочного відділу, постала необхідність обладнання одночасно трубочного відділу та інструментальної майстерні електромеханічного відділу, а також додаткового обладнання механічної майстерні, призначеної для виготовлення пристроїв для верстатів і роботи з встановлення трансмісій. Припускалося часткове обладнання ливарної та дрото-прокатної майстерень, але з’явилась необхідність збільшити обсяг виробництва готової продукції заводу у латунному та бронзовому литті і виготовленні дроту. До плану будівельних робіт було включено: пристосування споруд колишнього канатного заводу для майстерень трубочного відділу; для електричної станції і станції опалення; для контори заводу, креслярської, магазинів і складів готових виробів та постачальних, сировини; для майстерень електромеханічного відділу. Також до плану було включено пристосування споруд колишнього «мінного подвір’я» для снарядної майстерні трубочного заводу та збереження готової продукції. Планувалось будівництво рельсових шляхів всередині та поза будівлею, мощення подвір’я і доріг на території заводу, а також будівництво житлових будинків для робітників заводу та перебудова будівлі «Оранжерея» [3]

У липні 1915 року трубочному й електромеханічному заводу Миколаївський порт передав для роботи різні верстати: для випробування напилків, фрезерний, копіювальний, фрезерний горизонтальний із обертальними тисками, для нарізки шпильок, стругальний, болторізний, а також гідравлічний клепач із паровою горизонтальною машиною, вертикальною помпою і акумулятором та вальці для гофрування листового заліза. Незважаючи на затримання доставки верстатів та іншого обладнання завод мав приступити до виготовлення вибухівки та трубок з квітня 1916 року. Вже у вересні 1915 року новим заводом у механічній майстерні миколаївського порту велись роботи з ремонту обладнання, яке передавалось з порту до заводу. [7]

Між товариством «Христиані і Нільсен» та начальником трубочного і електромеханічного заводу 10 листопада 1915 року було укладено угоду на виготовлення залізобетонного перекриття будівлі заводу, цю роботу закінчено 14 січня 1916 року. [9]

Для постачання обладнання та станків для заводу було укладено угоди із акціонерним товариством машинобудівельного заводу «Арбого» (Швеція), механічним заводом «Мунктель» (м. Ескільстуна, Швеція), машинобудівельним заводом Струка, станковим заводом «Нільсен і Вінтер», американським заводом «Браун і Шарп» та товариством «Кеппель і Ко». Для постачання обладнання електричній станції заводу було укладено угоди з акціонерним товариством «Динамо», технічною конторою інженера Р. Ерихсона, «Готфрид Стемберг» в Гельсингрофорсе, «Бобкок і Вількокс» у Москві, акціонерним товариством     Лаваля. [10]

Начальнику трубочного і електромеханічного заводу Морського відомства в                м. Миколаїв 25 лютого 1916 року від Департаменту військової і морської звітності надійшов лист із роз’ясненням положення Ради Міністрів про перевірку звітності щодо витрат по морському відомству, викликаних війною 1914 року, згідно якого Департаменту воєнно-морської звітності надано повноваження тимчасової ревізійної комісії у зв’язку з виділенням коштів на спорудження та облаштування заводу з воєнного фонду. [5].

1917-1918 рр. різні урядові підприємства мали заборгованість перед трубочним й електромеханічним заводом. Миколаївська портова контора заборгувала за відпуск електричної енергії та роботи, пов’язані із приладдям дротів, за відпущену електричну енергію підводним шлюбкам «Орлан» та «Пєлікан», за ремонт катерів «Вадон», «Олена», «Працівник», «Ольга», «Іпполай», «Емма», за виготовлення ключів, манометру та ремонт автомобілю, за відпуск цвяхів та трубок із червоної міді, цементу, воску. Севастопольський порт - за переробку гранат, Тульський збройовий завод – за вироби із мідного дроту, комендант міста Миколаєва - за ремонт екіпажу. [11]

Під час проведення об’єднаного засідання технічної комісії з демобілізації заводу «Темвод», заводського комітету та заступника начальника заводу 13 березня 1918 року обговорювалось питання про закриття заводу у зв’язку з телеграмою, отриманою з Петрограду: з’ясувалося, що коштів для розрахунку з робітниками і службовцями немає ані в Державному банку, ані в Раді. На підставі телеграми було прийнято рішення про закриття заводу на невизначений термін зі звільненням всіх робочих, службовців та адміністрації. 14 березня 1918 року було оприлюднено в газетах «Декрет «Про закриття заводу». [8]

Використані джерела:

1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. 301, оп. 1, спр. 2, арк., 15-18.
2. ДАМО, ф. 301, оп. 1, спр. 15, арк. 1 зв.
3. Там саме, спр. 4, арк. 6,7.
4. Там саме, спр. 37, арк. 15, 15 зв.
5. Там саме, спр. 1, арк. 32.
6. Там саме, спр. 5, арк. 53, 92.
7. Там саме, спр. 2, арк. 14-18.
8. Там саме, спр. 40, арк. 19, 19 зв.
9. Там саме, спр. 43, арк. 3.
10. Там саме, спр. 2, арк. 2-9.
11. Там саме, спр. 2, арк. 74-76.