В’ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 р. у с.Єрках Звенигородського району Черкаської області в родині вчителів української мови та літератури. З ранніх років він знав, що таке бути неугодним радянській владі. Рідний дядько Вячеслава був заарештований 1937 р. і помер у в’язниці. Найстрашнішим спогадом дитинства для Чорновола був голодний 1947 р. Однак, незважаючи на тягар повоєнного часу, Вячеслав добре вчився й 1955 р. закінчив школу із золотою медаллю. Своєю майбутньою професією він обрав журналістику. Уже під час навчання в Київському університеті ім. Т.Шевченка в Чорновола сформувалися «антиімперські й антикомуністичні переконання». Закінчивши університет з відзнакою, Вячеслав, під час випускного вечора, дав клятву на Володимирській гірці присвятити своє життя боротьбі за незалежність України.

Сільські управління (органи сільського станового самоврядування)  діяли у громадах державних та вільних селян з 1838 р., а після реформи 1861 р. – у сільських громадах селян, звільнених від кріпацтва. Мали забезпечувати ефективне управління та підтримання правопорядку серед сільських мешканців. Найважливіші питання в сільському товаристві вирішував сільський схід, поточні справи – обраний на сході сільський голова та призначений сільський писар. До компетенції сходу належали: вибори сільських посадових осіб та призначення виборних на волосний схід, винесення присудів щодо тимчасового відсторонення селян від участі у сході та видалення з громади шкідливих осіб, звільнення з громади та прийом нових членів, призначення піклувальників та опікунів та їх перевірка, вирішення проблеми сімейних розділів, вирішення земельних питань, клопотання про громадські потреби й благоустрій, підготовка скарг і пропозицій, розподіл та облік сплати податків і  відбуття повинностей. Результати проведення сільских сходів відображались у «присудах», котрі письменні учасники підписували власноруч, а за неписьменних за їх згоди – один із грамотних селян. Припинили діяльність на початку 1920-х рр.

Масштабний за кількістю своїх жертв голод 1921-1923 рр. в Україні, окрім природних чинників та зруйнованого господарства після семи років виснажливих воєнних дій, мав і соціальні причини, зумовлені владною більшовицькою політикою «викачування» хліба з села, руйнування його традиційних основ. Жорстока посуха у південних губерніях України призвела до перших голодувань, однак на Ліво- на Правобережній Україні селяни зібрали непоганий врожай. За можливості перерозподілу зерна з цих регіонів трагедії можна було уникнути.