В лютому 1917 р. у м. Миколаїв з ентузіазмом зустріли звістку про падіння монархії в Петрограді. 26 квітня 1917 р. була створена Рада робітничих і військових депутатів, в якому провідну роль відігравали представники партій есерів і соціал-демократів. Імовірно наприкінці квітня 1917 року в м. Миколаїв була створена Рада об’єднаних українських організацій, яка після публікації 3-го Універсалу в листопаді 1917 року про проголошення Української Народної Республіки, ще в федерації з Росією, закликала Миколаївську міську думу, Раду робітничих і військових депутатів та городян підтримати Верховний крайовий орган Української Народної Республіки – Центральну Раду. Хоч Миколаївська міська дума та Рада робітничих і військових депутатів визнали Центральну Раду як крайову владу, проти цього активно виступили більшовики. Особливо їх активність зросла після більшовицького перевороту в жовтні 1917 року в Петрограді.
Гаслами миру, 8-годинного робочого дня, встановлення робітничого контролю над виробництвом, передачею землі селянам – вони залучали маси на свій бік. 06 грудня 1917 року представники Червоної гвардії схвалили вкрай негативну резолюцію по відношенню до Центральної Ради: «Геть угодовську Раду, що йде з капіталістами...». 16 грудня в м. Миколаїв стався збройний конфлікт між гайдамаками і більшовиками. Це протистояння відбувалося на тлі фінансово-економічної кризи в місті та війни, що почалася між більшовицькою Росією та Україною. Більшовики м. Миколаїв, надихнувшись проголошенням у Харкові 11-12 грудня 1917 р. радянської влади в Україні розпочали боротьбу за перевибори Миколаївської Ради робітничих і військових депутатів, де більшість належала есерам та об’єднаним соціал-демократам. Внаслідок перевиборів Ради робітничих і військових депутатів у першій половині січня 1918 р. більшовики разом прилеглими до них лівими есерами одержали 60 % місць. В опозиції знаходилося праве крило есерів і соціал-демократів (об’єднаних), які отримали 40 % місць. Не участь українських політичних сил м. Миколаїв у цих виборах було грубої помилкою української демократії. 14 січня 1918 р. була прийнята резолюція більшовиків про «повний перехід влади в руки Ради робітничих і військових депутатів», однак насправді більшовицька влада не була встановлена в місті, тому що продовжували діяти Миколаївська міська дума та Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій, які підтримували Центральну Раду та її 4-й Універсал від 25 січня 1918 року про проголошення незалежної України, і мали значний вплив у місті. Для керівництва галузями господарства та культури міста 17 лютого 1918 р. була створена Миколаївська Рада народних комісарів у складі 12 осіб, де більшість була за більшовиками. Водночас продовжувала функціонувати міська дума, яку більшовики не наважились розігнати.
Не маючи сил боротись з більшовиками, представники Центральної Ради 27 січня (9 лютого) 1918 р. підписали Брест-Литовський мирний договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною. За допомогу в боротьбі з більшовиками Центральна Рада обіцяла розплатитися 60 млн. пудів зерна, іншими продуктами харчування і залізною рудою. Багато хто критикує цей договір, але насправді в Центральної Ради не було іншого виходу. Країни Антанти не бачили незалежної України, а наполягали на її федерації з більшовицькою Росією. Прорахунки Центральної Ради в своїй політиці, в першу чергу щодо земельного питання призвели до того, що від неї відвернулась більша частина народних мас, а боротись самотужки з більшовиками не було можливості. Під німецьким натиском більшовики покинули територію України (у м. Миколаїв німецькі війська вступили 17 березня 1918 р.). Однак ця «допомога» Центральній Раді фактично привела до окупації території України, на якій розмістилися німецькі та австро-угорські війська. Це привело до остаточного падіння авторитету Центральної Ради. Чимала частина населення вже не сприймала демократичні форми правління і прагнула утвердження сильної виконавчої влади. Тоді німецьке командування зробило ставку на генерала Павла Скоропадського, який разом з лідерами партії українських хліборобів-демократів відкрито висловлював думку про те, що тільки сильна влада здатна вивести державу з безладдя та анархії. 29 квітня на хліборобському конгресі в Києві П.Скоропадський був обраний гетьманом України. Центральна Рада, міністерства і земельні комітети були розпущені. Замість Центральної Ради УНР була встановлена Українська держава П.Скоропадського.
