Марина Мельник, начальник відділу
інформації та використання документів
держархіву Миколаївської області

У жовтні 1919 року Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет прийняв постанову «Про Комітет допомоги хворим і пораненим червоноармійцям», котрим було створено Комітет допомоги хворим і пораненим червоноармійцям. Завданням його було «сприяння органам радвлади у справі допомоги хворим і пораненим червоноармійцям у період їх лікування та евакуації шляхом долучення широких мас робітників і селян, ... партійних і економічних організацій». Комітет мав співдіяти з органами влади для постачання червоноармійцям одягу, продовольства, отримання хворими і пораненими посиленного харчування під час лікування, а також сприяти червоноармійцям під час вирішення ними побутових потреб (отримання відповідних довідок, укладання заяв, скарг, ведення листування тощо). Членам Комітету було надано дозвіл відвідувати санітарні установи, котрі обслуговували хворих і поранених. Комітет мав право організовувати місцеві відділення, створювати склади для заготівлі необхідних речей та продовольства. Утримувався за рахунок коштів, котрі виділяла Рада Народних Комісарів, а також отримуваних від проведення лекцій, концертів тощо.

Комітети допомоги хворим і пораненим червоноармійцям були створені у губерніях та повітах. Відповідно до постанови президії Миколаївського губвиконкому від 2 серпня 1920 року був створений Миколаївський губернський комітет допомоги хворим і пораненим червоноармійцям, підпорядкований Всеросійському комітетові хворим і пораненим червоноармійцям та губвиконкомові. Наприкінці 1921 року комітет було ліквідовано, його функції передано секції допомоги хворим і пораненим червоноармійцям при Миколаївському губернському відділі соцзабезпечення