Становлення сільських рад у 20-30-х рр. ХХ ст.
Марина Мельник, начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Миколаївської області, магістр державного управління
Після відновлення радянської влади на Україні у березні–квітні 1920 року пройшли вибори до місцевих рад. У селах, селищах та хуторах ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів створювались з розрахунку один депутат на 100 жителів, але не менше 5 і не більше 50 депутатів на кожне поселення, строк повноважень депутатів становив 3 місяці [1]. Враховуючи, що сільради об’єднували населені пункти з розрахунку 300-400 осіб населення на сільраду, то до її складу входило, як правило, 5 осіб. При сільрадах створювались і діяли секції: земельна, культурно-просвітницька, фінансова, адміністративно-господарська, санітарна та благоустрою. Постановою ВУЦВК та РНК «Про залучення сільрад та волвиконкомів до проведення натурподатку» від 11 квітня 1922 р. місцеві податкові органи, організовані у 1921 р., були розформовані і на сільради було покладено обов’язки та відповідальність за укладанням списку платників, стягненням податку, наглядом за виконанням податку та примушенням платників до його здачі під загальним керівництвом продорганів [2].
Далі
До 145-річчя від дня народження С. І. Гайдученка, дослідника Ольвії, першого директора Миколаївського міського природничо-історичного музею
Марина Мельник, начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Миколаївскоі області
Сергій Іванович Гайдученко – юрист, археолог, краєзнавець, суспільний діяч, перший директор Миколаївського міського природничо-історичного музею – народився 1 жовтня 1866 року у м. Полтава у родині міщанина. Після завершення 1891 року юридичного факультету Новоросійського університету (м. Одеса) обіймав посади судового слідчого, товариша прокурора Херсонського окружного суду, з 1904 року – мирового судді у м. Миколаїв, неодноразово був обраний гласним Миколаївської міської думи та членом міської управи, виконував обов’язки голови міської медичної комісії.
Далі
До 74-ї річниці створення Миколаївської області (довідка з історії адміністративно-територіальних змін)
М.О.Мельник Начальник відділу інформації та використання документів держархіву Миколаївскоі області
22 вересня 1937 р. ЦВК СРСР прийняв постанову про розукрупнення Харківської, Київської, Вінницької й Одеської областей [1]. Одеська область була поділена на Одеську і Миколаївську.
До складу Миколаївської області увійшли три міста обласного підпорядкування – Миколаїв, Херсон і Кірово, а також 38 районів, у тому числі 29 районів зі складу Одеської області і 9 - зі складу Дніпропетровської. Складовою частиною Миколаївської області стали такі райони: Аджамський, Баштанський, Березнегуватський, Бериславський, Бобринецький, Варварівський, Великоолександрівський, Великолепетиський, Витязівський, Володимирівський, Голопристанський, Горностаївський, Долинський, Єланецький, Єлисаветградківський, Знам’янський, ім. Фріца Геккерта, Казанківський, Калініндорфський, Компаніївський, Каховський, Новгородківський, Новобузький, Нововоронцовський, Новоодеський, Новопразький, Новотроїцький, Олександрійський, Очаківський, Петрівський, Привільнянський, Скадовський, Снігурівський, Тилігуло-Березанський, Устинівський, Хорлівський, Цюрупинський і Чаплинський.
Далі
До 85-річчя від дня народження В.Хоменка, учасника розвідувально-диверсійної групи “Миколаївський центр"
М.О.Мельник Начальник відділу інформації та використання документів держархіву Миколаївскоі області
Народився у Миколаєві 12 вересня 1926 року. Мешкав разом з великою родиною у центрі міста, по вул. Свердлова (нині Спаська). Його батько, колишній партизан, помер 1927 року від ран, отриманих під час громадянської війни, а мати, крім Віктора, виховувала 5 дочок. Навчався він у середній школі № 5, з усіх предметів найбільш уподобав математику та німецьку мову. За спогадами однолітків, Віктор був рухливим, непосидючим, завжди чимось захопленим хлопчаком: «… він був дуже кмітливий. Вчитель ще не встигав пояснити теорему, а Вітя вже просився до дошки, готовий сам закінчити її доведення. Він завжди охоче допомагав своїм товаришам…».
Далі
|
|