Здійснення продрозкладки, жорстока репресивна політика більшовиків налаштувала більшість українського селянства проти радянської влади. Білогвардійські війська генерала А.Денікіна скористалися цією обставиною і влітку 1919 р. захопили значну територію України.

18 серпня 1919 р. білогвардійці захопили м. Миколаїв, а до кінця місяця - майже всі населені пункти сучасної Миколаївщини.

Проте денікінський режим не мав позитивної ідеології, що й послужило головною причиною його поразки. Відновлювалися дореволюційні порядки, підприємства перейшли до рук колишніх власників, поверталося поміщицьке землеволодіння. Білогвардійські податки з селян виглядали не краще від більшовицької продрозкладки. За невиконання наказів страчували. Офіційний робочий день тривав 11-12 годин.

Денікінці, прихильники «єдиної і неділимої Росії», боролися не тільки з українським національно-визвольним рухом, а й з будь-якими проявами українського національного життя, вони однаково ненавиділи як більшовиків, так і «соціалістичного авантюриста» С.Петлюру і східноукраїнських «зрадників-сепаратистів». Позицію білих в українському питанні прямо висловив їхній провідний ідеолог Василь Шульгін, коли війська А.Денікіна захопили Київ: «Південно-Західний край є російським, російським, російським… ми не поступимося ним ні перед зрадниками-українцями, ні перед катами-євреями» (натяк на численних євреїв у складі більшовицького Чека).

У м. Миколаїв денікінську владу представляв генерал Я.Слащов. Економічне та фінансове становище у місті було тяжким, дуже погано було з паливом, заводи та фабрики закривались, зростала кількість безробітних, лютувала епідемія тифу. В той же час міська дума не шкодувала коштів для влаштування пишних зустрічей білогвардійським генералам. Не краще було і у сільській місцевості. Селян нещадно грабували: вони мусили віддавати третину хліба з кожної поміщицької десятини і, крім того, сплачувати податок по 1 пуду. Свободи слова у пресі не було, запроваджувалась попередня цензура для друкованих видань, діяли тільки окремі профспілки, які видавали свою газету «Луч».

Противники денікінського режиму підлягали під дію військово-польового суду.

Політику генерала А.Денікіна підтримували країни Антанти.

Однак і в той тяжкий час у м. Миколаїв діяли початкові школи, гімназії, учительський інститут, музеї, міській акваріум, була відкрита вечірня школа для дорослих робітників, у жовтні 1919 р. було відновлено трамвайний рух.

В умовах жорстокого білогвардійського терору на Миколаївщині створювались підпільні групи і партизанські загони. Так, на початку жовтня 1919 р. підпільна більшовицька організація у м. Миколаїв налічувала біля 200 чоловік. Але незабаром денікінцям вдалося напасти на слід підпілля. За наказом генерала Я.Слащова у листопаді 1919 р. на площі перед заводом «Руссуд» було розстріляно 61 людину – комуністів, комсомольців і тих, кого підозрювали у зв’язках з підпільниками.

Миколаївщину охопив могутній повстанський рух. З вересня 1919 р. по січень 1920 р. на території сучасної області відбулося 89 селянських повстань різних типів: більшовицькі, боротьбистсько-борьбистські, національні, промахновські. Унікальним явищем стало створення двох формувань державного типу – Висунської і Баштанської республік.

31 січня 1920 р. до м. Миколаїв вступили частини Червоної Армії, а на початку лютого 1920 р. на території сучасної Миколаївської області відновилась радянська влада з продрозкладкою і жорстокою репресивною політикою щодо більшої частини українського селянства.

6 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р.Я.Малиновського, форсувавши річку Інгулець і захопивши на західному березі кілька плацдармів, приступили до здійснення Березнегуватсько-Снігурівської операції. За два дні наступальних боїв частини Червоної Армії оволоділи Новим Бугом, Казанкою та іншими населеними пунктами. Перерізавши залізницю Долинська-Миколаїв, наші війська зламали фронт 6-ї німецької армії. З району Нового Буга війська фронту спрямували удар по тилах ворожих військ, що діяли на схід від Миколаєва. Одночасно зі сходу наступали 6, 5 ударна та 28 армії фронту, прикриті 17 повітряною армією. У березні 1944 р. в районі селищ Березнегувате і Снігурівка було оточено і знищено угрупування гітлерівців чисельністю до восьми дивізій. 19-21 березня 1944 р. визволено Єланець, Братське, Арбузинку. Тим часом війська правого крила 3-го Українського фронту заволоділи Новою Одесою і Вознесенськом. 20-24 березня війська цього фронту по всій лінії від Вознесенська до Миколаєва форсували річку Південний Буг. Частини 2 Українського фронту на той час повністю очистили від окупантів Первомайськ, Криве Озеро і Врадіївку. 26 березня 1944 р. у Миколаївському торговому порту висадився загін десантників, яким командував старший лейтенант К.Ф.Ольшанський. 28 березня 1944 р. війська 5 ударної і 28 армії оволоділи м. Миколаїв. При визволенні Миколаєва відзначились війська 5 ударної армії генерал-полковника В.Д.Цвєтаєва, 28 армії генерал-лейтенанта О.О.Гречкіна, 6 армії генерал-лейтенанта І.Т.Шлеміна, 2 гвардійського мехкорпусу генерал-лейтенанта танкових військ К.В.Свиридова, 17 повітряної армії, якою командував В.О.Судець. 20 артилерійськими залпами салютувала Москва доблесним визволителям Миколаєва. Після визволення міста війська лівого крила 3 Українського фронту, форсуючи річку Південний Буг, зав'язали бої на підступах до Очакова. 2 квітня 1944 р. територія Миколаївщини була повністю звільнена від нацистських військ.

За героїзм, проявлений у боях за визволення Миколаївської області понад 100 воїнів Червоної Армії удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 19 з'єднанням і частинам Червоної Армії присвоєно найменування "Миколаївських", "Первомайських" і "Новобузьких".

На виставці експонуються постанови Миколаївських облвиконкому і обкому КП(б)У періоду визволення Миколаївщини від нацистських загарбників, статті з газет, хронологічні довідки про період тимчасової нацистської окупації населених пунктів Миколаївської області з відомостями про загибель військовослужбовців Червоної Армії під час визволення населених пунктів, фотографії місць бойових дій у березні 1944 р., визволителів Миколаївщини, фотографії пам'ятників та пам'ятних знаків на честь визволення Миколаївщини від нацистських загарбників.