Остаточне утвердження тоталітаризму в Радянському Союзі збіглося з те-рором 1937-1938 рр., який охопив усі нації та соціальні групи країни.
В Україні масові репресії торкнулися в першу чергу селянства, інтелігенції, духовенства, робітників, а також тих партійно-радянських діячів, які щиро вірили в ідеали революції, але погано підходили на роль правлячого класу, оплоту тоталітарної системи. Треба було винищити їх, аби розчистити місце новій бюрократії, яка вступила в партію вже після революції, не мала старомодних революційних фантазій і вірно служила "вождю". Репресій зазнавали не тільки українці, але і росіяни, німці, євреї, поляки тощо.
Більшість заарештованих обвинувачувались за статтею 54-10, ч.1. Селян визнавали членами підпільних контрреволюційних куркульських організацій, що намагались розвалити роботу в колгоспах, систематично ви-ступали проти радянської влади, сіяли до неї недовіру, знущались над колгоспниками. Священикам інкримінували проведення серед мирян релігійної пропаганди, яких вони нібито орієнтували на антирадянські виступи. Представників технічної інтелігенції, а подекуди й робітників обвинувачували у здійсненні на підприємствах диверсійних актів. Представників національних меншин - в участі в контрреволюційних фашистсько-націоналістичних організаціях.

Розслідування та розгляд карних справ проводився прискореним порядком. Згідно наказа наркома внутрішніх справ СРСР від 30 липня 1937 року були створені сумнозвісні "трійки", до складу яких входили начальники обласних управлінь НКВС, секретарі обкомів та прокурори областей. Справи на цих засіданнях розглядались без участі сторін, обвинувачений не мав можливість касаційно оскаржити вирок і подати клопотання про помилування. Катування стало звичним явищем під час ведення слідства. Тільки по Миколаївській області у 1937-1938 рр. було винесено близько 6300 вироків, з них до розстрілу - більше 2000.

Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення най-більш активної та інтелектуальної частини народу України і моральне розтління тих, кого терор не торкнувся. У суспільстві ширилися доноси, взаємна підозрілість і страх. Маси людей брали участь у зборах і мітингах, вимагаючи страти "ворогів народу".

За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор 1937-1938 рр. не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився в пам'яті людства під назвою Великого Терору. Документи державного архіву Миколаївської області яскраво характеризують цей жахливий період в нашій історії.