Караїми (самоназва «карай», «давньоєврейською читці») - корінний етнос України, котрий сформувався на території Кримського півострова за часів раннього середньовіччя. Особливістю караїмського народу є тюркське походження і прихильність до караїмізму - релігії, що виникла на межі розколу юдаїзму у VIII ст. на дві течії: равіністичний юдаїзм (Тора, Талмуд) і караїмізм (Тора). Караїми, незважаючи на вплив різних народів, упродовж століть зберегли віру та біблейську традицію проведення богослужіння. За матеріальною, духовною культурою і побутом близькі до татар або до населення, де проживають; використовують єврейське, латинське і кириличне письмо, яким записані релігійні тексти, світська література і фольклор. Різноманітність занять караїмів: ремісництво та торгівля в містах, городництво, садівництво, виноградарство в сільській місцевості. У Миколаєві вони славилися як досвідчені майстри з вичинки шкір та виготовлення ювелірних виробів. Займалися також продажем солі, зерна, борошна, тканин.

Карамська кенаса у Миколаєві була закладена 1844 року на перетині вулиць Католицької (нині адмірала Макарова) та Різдвяної (нині Лягіна). Її зведення завершено 12 лютого 1847 року. У дорадянський час при кенасі знаходилось караїмське училище, яке утримувалось за рахунок добровільних пожертвувань. 1930 року рішенням президії Миколаївської міськради від 1 грудня 1930 року (протокол № 7) вона була закрита, а будівля передана під так званий «міський Будинок безбожника».

Мигіївський коледж Миколаївського національного аграрного університету – один з найстаріших сільськогосподарських закладів на півдні України. 1890 року почала працювати Ольгинсько-Скаржинська сільськогосподарська школа, заснована й фінансована протягом перших п’яти років поміщиком Й.П.Скаржинським (названа була на честь його померлої дружини Ольги), потім він передав навчальний заклад до державної власності у розпорядження Головного управління землеустрою та землеробства. 1913 року школу було перетворено у Ольгинсько-Скаржинське нижче сільськогосподарське училище, а на початку 1920-х років – у Мигіївський сільськогосподарський технікум рільництва. 1955 року його було перейменовано на сільськогосподарський технікум, 1959 року до нього було приєднано третє відділення радгоспу ім. 25 жовтня, 1964 року навчальний заклад став іменуватися Мигіївським радгоспом-технікумом.

1998 року радгосп-технікум отримав найменування «Мігіївський державний аграрний технікум», 2003 року увійшов до структури Миколаївського державного аграрного університету. На підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 17 березня 2004 року №86 "Про перейменування структурних підрозділів Миколаївського державного аграрного університету" технікум перейменовано в Мигіївський коледж Миколаївського державного аграрного університету.

Церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці у м. Миколаїв було збудовано коштом миколаївських купців (через це вона отримала назву Купецької, а згодом – Старокупецької) й освячено 1800 року. Розташований храм у центрі міста, на вул. Лягіна (колишня Різдвяна) та розі вул. Потьомкінська (колишня Купецька).

У 30-х роках ХХ ст.  церкву було закрито, у приміщенні було розміщено гарнізонний будинок офіцерів. 1992 року храм було передано релігійній громаді УПЦ МП.