Клисько Маргарита Володимірівна,
провідний документознавець
держархіву Миколаївської області

У державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області.

У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії села, яке вперше в історичних документах згадується 1775 р. Землі села розташовані на лівому березі річки Південний Буг. На початку ХVІІ ст. за часів Нової Січі на території сучасної Олександрівки стояли зимівники запорожців, що входили до складу Бугогардівської паланки. В 1775 році після ліквідації Нової Січі до слободи перевели полк Бузького козацького війська. Цей полк загалом складався з молдован, які під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. перейшли на бік Росії. З того часу молдовани й становлять значну частину мешканців цього села. 1810 року в Олександрівці проживало понад 1000 осіб, з яких 682 були державними селянами, а решта – кріпаками. З 1817 року та до 1857 року село було військовим поселенням, після ліквідації військових поселень в Олександрівці мешкало 299 поміщицьких селян, які відробляли панщину 4-5, а то й 6 днів на тиждень. Понад Бугом було виявлено великі запаси цінного будівельного матеріалу – граніту. Багато жителів Олександрівки працювало поблизу села на гранітному кар’єрі. Олександрівський граніт – дуже високої якості – використовували на будівництві Севастопольських доків, ним забруковували вулиці Одеси та Миколаєва (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 75).

Серединський Олександр Валентинович,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

2017 року виповнилося 225 років з часу заснування м. Очаків Очаківського району Миколаївської області. Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років російські війська, очолювані О. В. Суворовим, у жовтні 1787 року розгромили турецький десант на Кінбурнській косі. Ця перемога наблизила час штурму Очакова, в якій взяли участь і ватажки запорізьких козаків Сидір Білий та Антон Головатий. Вирішальна битва  відбулася 06 (17) грудня 1788 року після п’ятимісячної облоги і завершилася взяттям турецької фортеці Очаків. 29 грудня 1791 року Очаків за Ясським мирним договором було приєднано до Російської імперії. 1792 року за указом Катерини II на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено місто. У державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, які розповідають про його історію.

Місто Очаків до 1920 року входило до складу Одеського повіту Херсонської губернії, у 1920-1921 роках перебувало в складі Одеського повіту Одеської губернії, у 1921-1923 роках – Миколаївського повіту Миколаївської (з 1922 року – Одеської) губернії, у 1923-1930 роках – Очаківського району Миколаївського округу, з 1932 року – Очаківського району Одеської області, з 1937 року – Очаківського району Миколаївської області.

Нікольчук Наталія Петрівна,
головний спеціаліст держархіву
Миколаївської області

2017 року с. Малоукраїнка Єланецького району Миколаївської області святкувала 95-у річницю з часу заснування. У державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію цього села.

У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії села, де вказано, що село Малоукраїнка засновано 1922 року переселенцями з навколишніх сіл (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 280, арк. 1-2).

Село Малоукраїнка входило до складу Кіровської сільської Ради (центр сільської Ради - с. Маловозсіятське). З березня 1960 року, у зв’язку із перенесенням центра із с. Маловозсіятське до с. Малоукраїнка, сільська Рада депутатів трудящих отримала назву «Малоукраїнська».

Крикалова Ірина Валентинівна,
головний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

2017 р. виповнилося 225 років з часу заснування смт Криве Озеро Миколаївської області.

У державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію цього населеного пункту.

У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії населеного пункту, який отримав назву від колись існуючих стариць річки Кодими. Першими мешканцями села були вихідці з Молдово-Валахії, яки селилися на лівому березі Кодими. Слідом за валахами береги річки освоювали українці з Польщі та запоріжці. Село було розташоване на території так званої «ханської України». У 80-х роках ХVІІІ ст. землі та лівобережна частина села дісталася польському магнатові Любомирському, а правобережна після російсько-турецької війни 1787-1791 рр. була віднесена до розряду казенних поселень. 1793 р. розділення села було закріплено адміністративно: лівобережжя входило до Балтського повіту Подільської губернії, правобережжя – до Ананіївського повіту Херсонської губернії. 1804 р. Криве Озеро стало містечком, на той час тут проживало 3472 мешканців. 1841 р. правобережжя Кривого Озера було віднесено до розряду військових поселень, за роки підпорядкування військовому відомству (1841-1849 рр.) населення у цій частині зросло до 2185 осіб. Кріпаків лівобережного Кривого Озера у 1812 р. придбав Л. Шалайський, а на початку 1840-х років вони перейшли у володіння Ф. Янішевського. (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 106, арк. 124-125, 130-131).