І.В.Крикалова
Головний спеціаліст

2012 р. виповнилось 240 років з часу заснування с. Ольгопіль Єланецького району Миколаївської області. Село Ольгопіль (центр сільської ради) розташоване на березі річки Громоклеї, за 35 км від районного центру та за 90 км від обласного центру (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 341, арк. 19).

У Державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію цього села.

У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії села, яке було  засновано у 1772 р. як кріпацьке селище графа де-Вітта, французького емігранта, який перебував на військової службі у чині полковника у російській армії. Отримав земельну ділянку у 12000 десятин у міжріччі рік Інгул та Громоклея, де й було засновано село Девітовка (Вітовка, як скорочено називали її на картах та у деяких офіційних документах). Колишня графиня де-Вітт, яка одружилася з графом Потоцьким, отримала у придане всю ділянку землі та села Девітовку (Вітовку) і Софіївку. За селом Девітовка до 1800 року закріпилася назва Графське. З 1807 року селище стало називатися Ольгопіль (на честь народження у графині Потоцької доньки Ольги та на спогад про Потьомкіна, котрого шанувала графиня), пізніше – містечко Ольгопіль.

У 30-х роках ХІХ ст. 12000 десятин землі та Ольгопіль перейшли у власність графині Софії Шувалової. Після реформи 1861 року графський маєток та великий сад біля Ольгопіля, а з ним і близько 5 тис. десятин землі, придбав купець Дурилін, який побудував на території маєтку великий пивоварний завод (існував до 1920 р.) (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 341, арк. 17-18).

У колекції мап та креслень є плани ділянок землі с. Ольгопіль ХІХ ст., які належали групі селян та землевласникам П.Ф.Куну та Дуриліну (ф. Р-2778,            оп. 1, спр. 695, 696, 697).

За адміністративно-територіальним поділом Херсонської губернії за 1886 рік село Ольгопіль входило до складу Ольгопільської волості  Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. У цей час на території села було 145 господарства, проживало 747 осіб: 372 - чоловіків, 375 - жінок; діяли волосне правління та православна церква, церковно-приходська школа, де навчалися 8 учнів (5 хлопчиків, 3 дівчаток), метеорологічна станція; працювали шість лавок та корчма, проводилися ярмарки (протягом року – 26 базарних днів) (Список населених міст Херсонської губернії. Херсон, 1886, С. 265).

1916 року у містечку Ольгопіль знаходилося 230 господарств, проживало 1212 осіб: 552 - чоловіків, 660 – жінок (Список населених міст Херсонської губернії. Олександрія, 1917, С. 209).

На території села знаходилась церква в ім’я Святої Трійці. Відомості про реєстрацію народжених, одружених і померлих мешканців села Ольгопіль за 1875, 1877, 1879, 1881-1887, 1890-1893, 1896-1898, 1900, 19021904, 1906-1908, 1911-1916 рр. (за деякі роки відомості про шлюб та смерть відсутні) є у документах «Колекція метричних книг установ релігійних культів, що існували на території Миколаївської області» (ф-484, оп. 1, спр. 755, 760, 766, 771, 781, 785, 789, 2099, 2102, 2110).

Згідно з описом церковного майна, укладеним у 1922 році, церква Святої Трійці (кам’яна, однопрестольна) була побудована у 1808 році, у 1912 році до неї була прибудована дзвіниця (до переліку майна входять 123 предмети: ікони, Євангеліє, сосуди, ставники, культове майно, дзвони тощо). 1922 року під час кампанії передачі церковних цінностей до фонду допомоги голодуючим, з церкви Святої Трійці було вилучено культового майна зі срібла вагою 2490 грам. 1933 року ольгопільська церква мало 6 дзвонів вагою до 90 пудів (ф. Р-198, оп. 1, спр. 9, арк. 15-18, арк. 34-35 зв., 39, 57; ф. Р- 167, оп. 1, спр. 1603).

У документах фонду «Миколаївський окружний адміністративний відділ окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є відомості про діяльність ольгопільської православної релігійної громади при церкві Святої Трійці у 1924-1925 рр., а саме: статут громади, списки уповноважених та засновників громади. Кількість парафіян церкви у 1924 році становила: у віці до 18-ти років: чоловіків – 213, жінок – 282, у віці більше 18-ти років чоловіків – 119, жінок – 144, всього 758 осіб. Священиком на той час був Йосип Степанович Гомолицький (ф. Р-118, оп. 1, спр. 251, арк. 1-22).

1918 р. у селі встановлено радянську владу (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 341, арк. 43).

У 1919 році в Ольгополі діяла ветеринарна лікарня, яка рішенням Возсіятської волосної Ради червоноармійських депутатів була переведена до с. Возсіятське. (ф. Р-199, оп. 1, спр. 5, арк. 11, протокол засідання Возсіятської волосної Ради червоноармійських депутатів від 11 березня 1919 р. № 2).

У фонді Вознесенського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів є телеграми Ольгопільського волосного виконавчого комітету до Вознесенського повітового виконкому з відомостями про виконання продрозкладки. Так, з 22 червня 1920 року проходив тиждень продрозкладки, було зареєстровано (так у документі) кілька тисяч пудів хліба, пригнані 12 голів худоби. На території волості діяла комісія з виявлення хлібних надлишків (1920 р., ф. Р-158, оп. 1, спр. 3, арк. 27-28, 36, 37, 38, 39).

У липні 1920 р. Ольгопільський волосний виконавчий комітет був скасований, діяльність продовжив Ольгопільський волосний революційний комітет (ф. Р-158, оп. 1, спр. 3, арк. 49).

17 жовтня 1920 р. Ольгопільським волревкомом було прийнято рішення про виділення для Ольгопільської школи будівлі кредитного товариства, його обладнання було доручено сільревкому (за невиконання доручення голові сільревкому загрожував арешт на дві доби) (ф. Р-156, оп. 1, спр. 304, арк. 3).

Трудова школа у селі почала працювати у 1920 р. (рік заснування шкільної установи – 1886 р.). У 1921 році у школі працювали 3 вчительки: Г.Д.Іващенко, Г.Г.Юркова та М.К.Дибенко, тижневе навантаження на кожну становило 28 навчальних годин, заняття проводилися у І-ІІІ групах (ф. Р-198, оп. 1, спр. 169, арк. 8).

У 1924 р. в єдиній трудовій школі І ст. працювали 2 вчителя, вивчали п’ять предметів: рідна мова, арифметика, природознавство, культурознавство та краєзнавство (у школі було 80 підручників (6 найменувань), школу відвідували 106 учнів, з них хлопчиків – 84, дівчат - 22, навчання велося українською мовою, школа працювала в одну зміну, у І групі навчався 51 учень, у ІІ – 38, у ІІІ -13, у ІV – 2, класна кімната була одна, розмір шкільної земельної ділянки становив 3 десятини.

У 1925 році школу відвідувало 112 учнів (80 хлопчиків, 32 дівчини), у 1926 році – 104 (ф. Р-99, оп. 2, спр. 183, арк. 1-24), у 1926-1927 навчальному році – 92, заняття проводили 2 вчителі – Миколенко Федір Петрович (завідувач) та Миколенко Ганна Іванівна, при школі діяв лікнеп.

У другому кварталі 1932-1933 навчального року було відпрацьовано 1131 годину, у школі навчалося 100 учнів, відсоток відвідувань за квартал становив 96,2; забезпечення дітей одягом та взуттям – 42 відсотки. У школі діяли гуртки: радіо, музичний, драматичний, співочий, науковий. Робітничих кімнат та шкільних майстерень не було, учні ІІ концерну (так у документі) працювали у майстернях місцевої артілі (теслярня, ковальня). Продовольчий фонд для вчителів було створено восени – 160 пудів (з них 90 пудів жита та 70 пудів пшениці) і надіслано до районного центру – с. Новий Буг. На той час школа розміщувалася у трьох будинках, у одному з яких було засипано зерно. Два будинки були розташовані на відстані у 2 км, що створювало труднощі при проведенні занять. Учні навчалися у дві зміни у 6-ти групах (ф. Р-167, оп. 1, спр. 875, арк. 1-3; спр. 974, арк. 3, 6, 13, 15).

У 1921 році був відкритий Ольгопільський дитячий будинок (розташований у с. Приют), де працювали 2 педагога та виховувалося 25 дітей-сиріт (14 хлопчиків, 11 дівчат). Відомості про захворювання та тяжке становище із забезпеченням вихованців продуктами, речами тощо у 1922-1923 рр. містяться у документах фондів Миколаївської окружної інспектури народної освіти та Миколаївського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів ( ф. Р-99, оп. 2, спр. 233, ф. Р-161, оп. 1, спр. 16, арк. 8, 23 спр. 161, арк. 42).

У с. Ольгопіль діяло українське товариство «Просвіта». У документах фонду «Ольгопільський волосний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є список членів Ольгопільського товариства «Просвіта» на 1920 р., опис майна, перелік книжок театральної бібліотеки, протоколи зборів членів Ольгопільського товариства «Просвіта» за 1921 р., інструкція для роботи колективу Ольгопільського театрального гуртка (ф. Р-198, оп.1, спр. 168, арк. 1-9 зв.; спр. 187, арк. 1, 6, 10-15, 17-17 зв., 19-20, 23, 25-26, 28-31).

1921 року у с. Ольгопіль знаходилася хата-читальня, яка була розміщена в одній кімнаті, мала 149 брошур та 20 екземплярів газет. У 1926 році завідувачем хати-читальні був Муханько Федір Олексійович. Кількість членів – 30 осіб (з них чоловіків – 22, жінок - 8). Кількість книг – 80 екземплярів, видача додому для читання за І квартал склала – 193. У хаті-читальні були проведені лекції: «Про Червону Армію», «Міжнародне жіноче свято», «Т.Шевченко», «Паризька комуна», діяли драматичний та хоровий гуртки.

1927 року завідувачем хати-читальні був Поштаренко Дем’ян Тимофійович, бібліотекою – Руденко Микола. У документах фонду «Виконавчий комітет Єланецької районної Ради народних депутатів» міститься опис майна хати-читальні на 1 грудня 1927 р. та звіт за перше півріччя 1927-1928 звітного року. На той час хата-читальня розміщувалася у кам’яному будинку. До складу ради читальні входило 5 осіб, до ревізійної комісії – 3. Діяли гуртки: культосвітній, сільськогосподарський, кооперативний, драматичний. Кількість членів – 110 осіб (з них чоловіків – 90,  жінок – 20, у тому числі членів КНС – 32, неорганізованої бідноти – 22, середняків – 20, членів спілок – 12, партійних – 2, членів ЛКСМ - 15). Всього налічувалося книг українською мовою – 277 (з них загально-освітних - 67, сільськогосподарських – 80, червоних письменників (так у документі) – 18, дитячих – 18, інших – 100), російською – 163 (з них загально-освітних – 67, сільськогосподарських – 54, червоних письменників – 4, дитячих –22, інших – 16). Виписувалися газети (ф. Р-198, оп. 1. спр. 155. арк. 13; ф. Р-167, оп. 1, спр. 757, арк.. 1-1 зв.; ф.Р-1222, оп. 1, спр. 1, арк. 5, 20-20 зв., 33-33 зв).

22 липня 1920 р. був створений Ольгопольський волосний комітет незаможних селян (волКНС), головою комітету обрано Кухтіна Сергія Семеновича (ф. Р-916, оп. 2, спр. 482, арк. 2).

У серпні 1920 р. сільКНС був створений у селі Ольгопіль. У документах фонду Привільнянського районного комітету незаможних селян містяться списки членів Ольгопільського сільКНС за 1920 р., що мали потребу у будівельних матеріалів. Для захисту домівок від нальотів банд членами КНС були організовані караули. У 1921 році 3 члена КНС були відряджені для роботи у миколаївській міській міліції (ф. Р-681, оп. 1, спр. 5, арк. 44-46).

1921 року у с. Ольгопіль мешкало 163 чоловіка та 203 жінки у віці від 16-ти до 50-ти років (ф. Р-198, оп. 1, спр. 5, арк. 39-40). У фонді «Миколаївський повітовий земельний відділ повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» знаходиться список голів господарств с. Ольгопіль Ольгопільської волості Миколаївського повіту Миколаївської губернії з відомостями про кількісний склад родин та площу земельних ділянок у кожному господарстві (1922 р., ф. Р-54, оп. 1, спр. 151, арк. 1-26).

У документах фонду «Ольгопільський волосний комітет незаможних селян» за 1922 р. є статистичні відомості щодо господарств членів КНС: кількість членів Ольгопільського сілКНС становила 77 осіб (до складу родин входило: працездатних – 172, непрацездатних – 180), у котрих налічувалося: коней - 33, корів - 43, свиней - 2, фургонів – 24, жаток – 8, віялок – 7, сіялок - 1, плугів – 7. У документах цього фонду містяться списки членів сільКНС за цей рік, де вказані: прізвище господаря, кількісний склад родини, наявність сільськогосподарського інвентаря, худоби тощо (ф. Р-666, оп. 1, спр. 1, арк. 9, спр. 5, арк. 23-24).

1921 року у селі було організовано Ольгопільське сільськогосподарське товариство. До його складу увійшли 23 засновника з родинами (всього членів родин – 148 осіб, з них непрацездатних – 76). У господарстві налічувалося: коней – 49, волів – 2, корів – 34, іншої худоби – 24 голови, фургонів – 20, плугів – 13, букерів – 15, віялок – 17, борін – 35. Головою товариства було обрано Кочаровського Юрія. У фонді «Миколаївський повітовий земельний відділ повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» містяться статут товариства та список засновників (1921 р., ф. Р-54, оп. 1, спр. 213, арк. 1-15 зв.).

1921 року відповідно до Постанови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) від 23 березня 1921 року частина Вознесенського повіту, у його складі й Ольгопільська волость, увійшла до Миколаївського повіту Миколаївської губернії (ф. Р-916, оп. 2, спр. 290, арк. 146).

Ольгопільська волость, як і увесь південь України, постраждала від засухи та голоду 1921-1923 рр. Так, у 1922 р. кількість населення по с. Ольгопіль становило 1109, з них дорослих – 642 (загальна кількість осіб, які працювали у полі – 540), дітей – 467, з них голодуючих дітей – 467, загальне число голодуючих хворих, інвалідів та старих – 72 (ф. Р-198, оп. 1, спр. 27, арк. 69). У Ольгополі був відкритий харчовий пункт на 100 дітей ( ф. Р-198, оп. 1. спр. 27, арк. 36-а).

У фонді «Миколаївський повітовий відділ охорони здоров’я повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських, червоноармійських депутатів» є листування Ольгопільської медичної дільниці з Миколаївським повітовим відділом з охорони здоров’я щодо забезпечення медикаментами дільниці та аптеки (1921, ф. Р-77, оп. 1, спр. 135, арк. 18-21, 25-32).

У 1923 році у Ольгопілі діяла лікарня на 10 ліжок (ф. Р-161, оп. 1, спр. 161, арк. 20).

У 1929 році Ольгопільська медична амбулаторія обслуговувала населення п’яти сільських Рад, а саме: Ольгопільської, Малодворянської, Нововасилівської, Базілевичевської, Вишнево-Матвіївської Новобузького району з населенням 15000 осіб. На той час у амбулаторії працював лікар Багатий, який пропонував реорганізувати її у лікарню (ф. Р-1222, оп. 1, спр. 7, арк. 122).

29 січня 1922 році у с. Ольгопіль на землях колишнього поміщика Зеєля було створено сільськогосподарську артіль «Стрілецька», до складу якої входило 13 селянських господарств. Число їдоків – 82, кількість коней у господарствах – 21, корів – 13, свиней – 2, овець – 8, жаток – 4, сіялок – 4, фургонів – 11, плугів – 3, букерів – 4, борон – 6 (ф. Р-198, оп. 1, спр. 137, арк. 12). У документах фонду «Миколаївський губернський земельний відділ губернського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» містяться: заява селян до Миколаївського губернського земельного відділу щодо організації артілі, статут, список членів артілі (ф. Р-103, оп. 1, спр. 576, арк. 11-16).

1924 року до складу артілі входило 15 господарств (82 особи, чоловіків – 38, жінок – 44). Всього землі – 240 десятин, кількість коней – 28, великої рогатої худоби – 19, букерів – 6, плугів – 3, борон дерев’яних – 6, борон залізних – 5. На той час в Ольгопілі діяли також сільськогосподарські колективи «Любима долина» (кількість їдоків – 51, 279 десятин землі (була зареєстрована у червні 1922 р.)) та «Ясна зірка», яка була розформована того ж року (ф. Р-166, оп. 1, спр. 217, арк. 33, 35-36).

У документах фонду «Ольгопільський волосний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є опис нерухомого майна, що знаходилося у маєтку колишнього поміщика М.В.Дуриліна, розташованого біля с. Ольгопіль (у 100 саженях) та схематичне креслення цієї земельної ділянки площею 11 десятин, а також опис майна господарства П.П.Куна та схематичне креслення земельної ділянки площею 3 десятини (1922 р., ф. Р-198, оп. 1, спр. 2, арк. 30-34, 36-38).

Відомості про економічний, торгово-промисловий, культурний стан с. Ольгопіль у 20-30-х роках ХХ ст. містяться у документах фондів виконавчих комітетів Привільнянської районної Ради депутатів трудящих, Єланецької та Новобузької районних Рад народних депутатів (протоколи засідань президії та членів сільської Ради, опис майна, статистичні відомості про кількість населення та його економічний стан тощо). У 1923 році головою Ольгопільської сільської Ради був Юхим Сергійович Кухтін, місцевий мешканець, хлібороб. На той час до складу сільської Ради входило чотири населених пункти. У містечку Ольгопіль мешкало 508 чоловіків та 581 жінка. У складі сільської Ради працювали земельна, культурно-освітня, санітарна, пожежна, бюджетна комісії. Діяли сільськогосподарські кооператив та артіль, була отримана та розподілена серед бідняків насіннєва позика (ф. Р-161, оп. 1, спр. 88, арк. 364; ф. Р-166, оп. 1, спр. 88, арк. 6).

1924 року у с. Ольгопіль налічувалося 245 господарства, населення складало 1070 осіб, з них працездатного – 507, земельні ділянки становили 2393,8 десятин (ф. Р-166, оп. 1, спр. 350, арк. 19). До складу членів президії Ольгопільського сільКНС у 1928 році входили Поштаренко Д.Т., Рябоконь С.В. та Кушнир Я.А. (ф. Р-687, оп. 1, спр. 169, арк. 25). У 1929 році головою сільради був Водоп’ян Василь, у 1930 році – Романенко Яків (ф. Р-167, оп. 1, спр. 381, арк. 124; ф. Р-1222, оп. 1, спр. 12, арк. 1). У документах фонду Новобузької районної Ради народних депутатів є список членів Ольгопільської сільської Ради на 1934 рік та перелік секцій, які діяли на той час: тваринництва та рільництва, заготівель, добровпорядкування села, фінансово-грошова, культурно-соціальна, адміністративно-судова, шляхова (ф. Р.-167, оп. 1, спр. 430, арк. 25).

24 квітня 1926 року у Ольгополі було створено сільськогосподарське кооперативне товариство (ф. Р-102, оп. 1, спр. 1086, арк. 910).

У вересні 1927 р. село Ольгопіль Новобузького району Миколаївської округи було передано до утвореного Єланецького району. Згідно з актом передачі від 29 вересня 1927 р. по Ольгопільській сільраді було передано архів сільради за 1924-1926 рр., помешкання сільради та хати-читальні, амбулаторія, два шкільних будинки, церковне та два комунальні помешкання (ф. Р-161, оп. 1, спр. 397, арк. 272-273).

На 1січня 1928 р. у с. Ольгопіль діяли трудова школа, де навчалося 95 учнів, школа лікнепу, хата-читальня, амбулаторія, державна аптека, поштова філія, сільськогосподарське товариство взаємодопомоги (ф. Р-985, оп. 1, спр. 702, арк. 17, 31, 41, 45, 48, 51, 71).

У 1929 році на території Ольгопільської сільської ради було організовано колгосп ім. Комінтерну, у якому налічувалося 164 господарства, 850 осіб, 3150 га землі та колгосп «Червоний путіловець», у якому налічувалося  65 господарства, 127 осіб, 1316 га землі. (ф. Р-1894, оп. 1, спр. 200, арк. 193, 197). Також діяли колгоспи «Вільне Життя», ім. Паризької комуни та ім. Шевченка.

30 січня 1930 року у с. Ольгопіль було організоване Ольгопільське кущове об’єднання сільсько-господарських колективів, яке діяло в межах чотирьох сільських Рад: Ольгопільської, Базилевської, Васильївської та Малодворянської. Розмір пайових внесків становив 50 відсотки від пайових капіталів, що належали колгоспам. Правління об’єднання знаходилося у с. Ольгопіль, до його складу увійшли Онипко Іван, Андріїв Микола, Нестеренко Опанас, Метлов Іван. У документах фонду «Миколаївська окружна спілка сільськогосподарської зернової колективної кооперації» міститься статут Ольгопільського кущового об’єднання сільсько-господарських колективів, список засновників. (ф. Р-427, оп. 1, спр. 62, арк. 27-44 зв.).

На початок 1932 року колгосп «Вільне Життя» та «Комінтерн» об’єдналися у колгосп «Комінтерн», до складу котрого увійшло 260 господарств, всього – 961 особа, з них працездатних 549 (чоловіків - 233, жінок - 255, підлітків – 61), непрацездатних – 412. Колгоспи ім. Паризької комуни, ім. Шевченка, «Червоний Путіловець» об’єдналися у колгосп «Червоний Путіловець». До складу цього колгоспу увійшло 97 господарств, всього 424 особи, з них працездатних 204 (чоловіків – 70, жінок - 128, підлітків – 6), непрацездатних –220 (ф. Р-950, оп. 1, спр. 27, арк. 25, спр. 18, арк. 3).

Річні звіти про діяльність колгоспів «Комінтерн» та «Червоний Путіловець» зберігаються у фонді Миколаївського обласного управління сільського господарства. На той час колгоспи обслуговувала Софіївська МТМ Новобузького району (1936, 1938, 1939 рр., ф. Р-2764, оп. 1, спр.1109, арк. 317-322 зв., 323-328 зв.; спр. 1136, арк. 361-368 зв., 449-456 зв.; спр. 1160, арк. 510-519, 520-529).

1941 року посівна площа під врожай колгоспу «Комінтерн» складала 1755 га, лісозахисні насадження займали 6 га, на території колгоспу розміщувалося 20 будівель загальною площею 6520 куб. м., колгосп мав сільськогосподарський інвентар: 2 вантажні автомашини, букерів - 25, кінних плугів – 16, борін – 80 тощо, робочих волів – 100 голів, корів – 32, овець – 350, свиней – 215, птахів – 1000 голів. На 1941 р. посівна площа під врожай колгоспу «Червоний Путіловець» складала 1084 га (ф. Р-1894, оп. 1, спр. 200, арк. 193-193 зв., 197-197 зв.).

Село Ольгопіль було окуповане нацистськими військами 7 серпня 1941 р. та звільнено частинами Червоної Армії 14 березня 1944 р. Під час тимчасової нацистської окупації Миколаївської області 1941-1944 рр. на примусові роботи до країн Західної Європи було вивезено 118 мешканців села (ф. Р-1002, оп. 3, спр. 27, арк. 9 зв.).

У документах Миколаївської обласної комісії зі сприяння у роботі надзвичайної державної комісії з встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР є відомості про збитки, заподіяні під час тимчасової нацистської окупації громадянам та колгоспам Ольгопільської сільради. Збитки колгоспу «Комінтерн» склали 9794877 крб., колгоспу «Червоний Путіловець» -5871703 крб. (1944 р., ф. Р-1894,  оп. 1, спр. 200, арк. 193-200 зв.; спр. 205, арк. 44; спр. 226, арк. 1-28 зв.).

Згідно з рішенням виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 17 березня 1972 р. № 154 «Про деякі зміни в адміністративно-територіальному поділі області». Ольгопільська сільська Рада депутатів трудящих Новобузького району була передана до складу Єланецького району (ф. Р-992, оп. 12, спр. 1091, арк. 62).

У держархіві області зберігаються  документи  колгоспів «Комінтерн» та «Червоний путіловець» за 1944-1950 рр. с. Ольгопіль. 1950 року колгоспи були об’єднані в один - «Нове Життя» (ф. Р-3903, Р-3904, 1944-1950 рр.,).

Основний виробничий напрямок колгоспу «Нове Життя» - рослинництво: посівні культури – озима пшениця, соняшник та тваринництво (виробництво молока та м’яса), ф. Р-5178, 1950-1986 рр., ф. Р-2878, оп. 1, спр. 341, арк. 19.        Документи Ольгопільської сільради за 1945-1989 роки представлені протоколами сесій депутатів сільської Ради, засідань виконавчого комітету сільської Ради, загальних зборів громадян села, котрі розповідають про економічний та культурний розвиток села (ф. Р-5179, 1945-1989 рр.).

Більш докладно ознайомитися з документами за даною темою можна в читальних залах держархіву Миколаївської області, які працюють з понеділка по четвер з 8 до 17 год., обідня перерва з 12 до 12-45.