Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – один з  провідних творчих колективів Миколаївщини. Приміщення театру по вул. Адміральська, 25 – найстаріше у місті, було збудоване наприкінці ХІХ ст. і є пам’яткою архітектури. Миколаївський театр був утворений на базі пересувного театру «Шахтарка Донбасу», організованого 1922 р. у Луганську [1]. Театр багато гастролював містами, промисловим центрам України, знайшовши популярність серед глядачів. Восени 1934 р. колектив театру «Шахтарка Донбасу» прибув до Миколаєва для постійної роботи. З цього часу доля і життя самобутнього театру були нерозривно повязані з Миколаївщиною. Першою виставою театру на новій сцені була п’єса «Оптимистическая трагедия» Вс.Вишневського. Далі колектив поставив вистави «Любовь Яровая» Треньова, «Платон Кречет» Корнейчука, «Аристократы» Погодіна, «Живой труп» Л.М.Толстого, «Вишневый сад» А.П.Чехова [2].

Театр творчо сформувався у 1936 р., чітко виразивши свої художні позиції як театр героїко-романтичного плану, виявивши ці тенденції ще у своїй першій етапній роботі – «Оптимистической трагедии». Наступні вистави – «Кремлевские куранты», «Песня о черноморцах» закріпили за театром намічені стилістичні особливості. Жанрова різноманітність театру – від трагедії «Отелло» Шекспіра до музичної комедії «Раскинулось море широко» – сприяли повному виявленню творчих можливостей акторів [3].

1937 р. театр гастролював у м. Одеса, де були показані 5 вистав, у тому числі «Анна Каренина» Л.М.Толстого, «Женитьба Белугина» та «Гроза» М.Островського [4].

1936-1937 рр. театрального сезону на афішах театру з’явилася назва: Миколаївський державний театр російської драми. У січні 1939 р. оргкомітет Верховної Ради УРСР по Миколаївській області звернувся до Президії Верховної Ради УРСР з проханням надати театру ім’я льотчика В.П.Чкалова, таким чином з 1939 р. театр отримав назву «Миколаївський державний театр російської драми ім. В.П.Чкалова» [5].

Будівля театру на той час потребувала ремонту, керівництвом Миколаївської області 27 липня 1939 р. була прийнята постанова № 3763 «Про асигнування на аварійний ремонт обласного театру російської драми», згідно з якою було асигновано 45000 крб. на проведення аварійного ремонту електропроводки [6].

1940 р. у театрі працювало 45 творчих працівників. Серед них такі відомі майстри сцени як Н.І.Огонь-Догановська, Ю.Соколов, В.Ф.Високов. Театр очолював режисер Леонід Луккер (до цього часу у театрі за п’ять років змінилися три художніх керівники). До театрального сезону 1940-1941 рр. були підготовлені вистави: «Кремлевские куранты» М.Погодіна, «Вишневый сад» А.П.Чехова, «Хищница» за О.Бальзаком, «Живой труп» Л.М.Толстого. На жаль, побутові умови акторів театру були досить складні, так, за три роки дирекція театру російської драми виплатила приватним особам за кімнати, де мешкали актори, близько 500 тис. крб. [7].

Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. театр був евакуйований до м. Алапаєвськ Свердловської області РРФСР, де у травні 1942 р. розпочав діяльність та працював там більше ніж 2-х років. Театр обслуговував глядачів самого міста та міст Уралу: Ніжня та Верхня Салда, Єгоршино, Азбест та ін. За цей період театром було проведено більш ніж 417 вистав, обслуговано 304748 глядачів, випущено 25 прем’єр [8].

У 1942 р. директором театру був Молчанов, художнім керівником та головним режисером – Л.В.Луккер, художньо-керівний персонал за штатним розкладом становив 11 осіб, акторський склад – 42, художньо-технічний персонал (машино-декоративний цех, електрики, меблевий цех, костюмерний, гримерний) – 26, господарсько-технічний персонал – 29, всього за штатним розписом у театрі було 126 працівника [9]. Театром було підготовлені нові вистави: «Русские люди» та «Жди меня» К.Сімонова, «Профессор Полежаев» Рахманова, «Бесприданница» М.Островського та інші. (ф. Р-2097, оп. 3, спр. 34, арк. 6). Акторами театру були організовані вистави та концерти, збори з яких були перераховані до фонду допомоги дітям фронтовиків (6000 крб.), до фонду оборони (24000 крб.) (ф. Р-2097, оп. 3, спр. 4, арк. 44 зв.). Перебуваючи в евакуації у м. Алапаєвськ, колектив театру перерахував особисті кошти – 120 тис. крб. на будівництво літака для Червоної Армії [10].

Відповідно до постанови Ради Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У від 31 травня 1944 р. № 610 було вирішено реевакуювати Миколаївський обласний театр російської драми ім. В.П.Чкалова з м. Алапаєвськ Свердловської області у червні 1944 р. [11].

На 15 липня 1944 р. директором театру був Молодкін Михайло Іванович, художнім керівником – Луккер Леонід Вікторович, заступником директора – Халіпер Семен Абрамович, у штаті театру налічувалося більш ніж 65 осіб (акторів, адміністраторів, робітників сцени, гримерів) [12].

До рідного міста Миколаєва творча група театру повернулася професійно зміцнілою та повністю готовою до подальшої творчої роботи. Але будівля театру була спалена нацистськими окупантами, тому перші вистави театру ім. Чкалова проходили у приміщенні ТЮГу (вул. Привозна, 59). Протягом 1944-1945 рр. були відродженні спектаклі, що йшли на сцені театру раніше, згодом побачили світ і наступні прем’єри театру, більшість яких була присвячена військовій тематиці [13].

Відповідно до «Положення про Миколаївський обласний російський драматичний театр ім. Чкалова», що було затверджено постановою виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 4 серпня 1944 р. № 343, театр підпорядковувався Миколаївському обласному відділу мистецтв та був самостійною господарською організацією з юридичними правами [14].

Наказом комітету у справах мистецтв при РНК УРСР від 3 серпня 1945 р. № 1370 був затверджений репертуар театру на 1945 р. (нові вистави): «Песня о черноморцах» Лаврєнтьєва, «Поединок» Бр. Тур, «Так и будет» Сімонова, «Миссия містера Перкинса» Корнейчука, «Давным-давно» Гладкова, «Обрыв» за Гончаровим, «Офицер» Погорацького, «Дети Солнца» Горького, «Сирано де-Бержерак» Ростана, «Украдене щастя» І.Франка [15].

10 серпня 1944 р. технічною комісією на чолі з головним архітектором м. Миколаїв М.Д. Гольдштіном була оглянута будівля театру, що постраждала від пожежі (театр знаходився у двоповерховій будівлі з трьохярусною залою для глядачів та підвалом). Після пожежі збереглася кладка зовнішніх та внутрішніх капітальних стін, залізобетонні перекриття всіх трьох ярусів, частина підвального перекриття. Після детального огляду будівлі комісія вирішила, що приміщення театру може бути відновлене. [16].

Відбудову театру проводив обласний будівельно-монтажний трест (ОБМТ) № 318. Трудящі Миколаєва, відбудовуючи своє рідне місто, також включилися у роботу з реконструкції театру. З ініціативи робітників та інженерно-технічних працівників заводу ім. 61 Комунара почалося відраховування на це частини заробітку, було зібрано 446 тис. карбованців. Велику допомогу  у відбудові надав і колектив заводу ім. А. Марті, мартійці-муляри, працюючи на кладці стін, щоденно виконували норму на 170 відсотків [17].

За планом відновлення будівля театру мала бути введена в експлуатацію у березні 1946 р., фінансування відновлювальних робіт становило 4000,0 тис. крб., на 1 січня 1946 р. було освоєно 3500,0 тис. крб. Але підрядна організація не виконала весь обсяг робіт, третина даху була не закрита, під час дощу вода просочувалась до першого поверху театру, на третьому поверсі будівельники не зробили підлогу, не був завершений монтаж сцени та протипожежної завіси, системи опалювання, водопостачання  та вентиляція також були не завершені. Всі ці будівельні недоробки ставили під загрозу початок театрального сезону 1946-1947 рр. [18]. Перша черга робіт була закінчена 28 лютого 1946 р., що дозволило розпочати театральний сезон, остаточно відновлювальні роботи були завершені у жовтні 1947 р. У 1944 р. на відбудову будівлі театру було отримано 1000 тис. крб., освоєно 99194 крб., залишок – 8059 крб. списані як неосвоєні у місцевий бюджет; у 1945 р. було отримано 2500 тис. крб., освоєно 2371468 крб., у 1946 р. отримано 500 тис. крб., які були повністю освоєні.

1948 р. після проведення всіх відновлювальних робіт будівля театру з балансу обласного відділу у справах мистецтв була передана на баланс дирекції театру ім. Чкалова за балансовою сумою 4348968 крб. [19].

1946 р. у трупі театру було зайнято акторів вищої категорії – 11, першої – 16, другої – 15, оркестр з 9 виконавців, у штаті була велика кількість обслуговуючого персоналу: бутафори, костюмери, гримери, робітники сцени тощо [20]. У 1944-1947 рр. отримали звання заслужених акторів УРСР Огонь-Догановська Надія Іванівна, Високов Василь Федорович, Славін Данило Григорович [21]. 1946 р. у театрі з успіхом йшла вистава «Стакан води» відомого французького драматурга ХІХ ст. Огюста Ежена Скріба, в якій з винятковою майстерністю виконував роль герцога Болленбрука В.Ф.Високов [22]. 1948 р. відзначався 35-річний ювілей творчої діяльності цього відомого актора, театром була поставлена вистава «Маскарад» М.Ю.Лермонтова, де заслужений артист УРСР виступив як режисер та виконавець ролі Арбеніна [23].

1948 р. у репертуарі театру було 16 вистав, з них російських та радянських авторів – 6, українських радянських авторів – 1, російських класиків – 6, західних класиків – 2, сучасних західних авторів – 1  [24].

10 липня 1949 р. відзначався 30-річний ювілей сценічної та громадської діяльності заслуженої артистки УРСР Надії Іванівни Огонь-Догановської, яка виконала роль головної героїні – Кручиніної у виставі «Без вины виноватые» М.Островського [25].

У І кварталі 1949 р. театр ім. Чкалова при плані 94 вистави поставив 104 та за 4 місяці 1949 р. випустив 5 нових вистав. Всього за 1949 р. було випущено 12 нових вистав, з них класичного репертуару «Ревізор», М.Гоголя, «Воскресение» Л.Толстого, «Тартюф» Мольєра, «Пигмалион» Б.Шоу [26].

Гастролі театру ім. Чкалова проходили у багатьох містах України та республіках СРСР: у 1946 р. у м. Херсон та м. Чернівці, у 1947 р. – у м. Дніпропетровськ та м. Чернівці, у 1948 р. – м. Запоріжжя та м. Харків, 1949 р. – м. Київ, 1950 р. – м. Одеса та м. Чернівці, 1951 р. – м. Мінськ та м. Могилів,  у 1952 р. – м. Одеса, м. Кишинів та м. Вінниця, у 1953 р. – м. Київ та м. Херсон. [27].

1951 р. зала для глядачів мала 959 місць, з них у партері – 516 (ціни на квітки на вечірні вистави становили від 10 до 16 крб.), ложі бенуару – 85 (ціни на квітки від 14 до 16 крб.), ложі бельєтажу – 165 (ціни на квітки від 12 до 14 крб.), ложі верхнього ярусу – 96 (ціни на квітки від 8 до 10 крб.), верхній ярус – 97 (ціни на квітки від 5 до 8 крб.) 1951 р. було проведено вистав та концертів – 348, обслуговано глядачів – 167428. Всього у театрі 1951 р. працювало 132 співробітника, з них художньо-творчій склад становив 42 виконавця, решта – художньо-керуючий склад, працівники художньо-декоративного, гримерно-перукарського, механічного, машинно-декоративного, меблево-реквізиторського цехів та господарсько-технічний персонал (касири, контролери, прибиральниці, гардеробники) [28].

1954 р. у трупі театру виступали: В.Ф.Високов – народний артист УРСР, чотири заслужених артисти УРСР: І.Ротнов, який працював у театрі з 1946 р., Ю.А.Соколов, Н.Огонь-Догановська та К.І.Мілич, а також Д.Гуторов – заслужений артист Північно-Осетинської АРСР. Художньо-керівний склад: головний режисер театру – Д.Крамской, режисери: В.Ф.Високов, Ю.А.Соколов, головний художник – В.Шишканов, завідувач хореографічною частиною – Є.Рубінштейн [29]. 1955 р. у складі акторів театру працювали також Т.Іванов, М.Любимова ­заслужені артисти УРСР та Б.Сабуров – заслужений артист Узбецької РСР, головний режисер театру – заслужений артист УРСР – Д.Крамськой. [30].

1954 р. театром була здійснена постановка п’єси «Богдан Хмельницький» Корнійчука, на сцені театру ожили славні сторінки історії українського козацтва. Досить складною ця вистава була у постановці: у ній брали участь до 50 виконавців ролей, не враховуючи учасників багатолюдних масових сцен. У ролі Б.Хмельницького був зайнятий артист О.Жабін, роль М.Кривоноса виконував заслужений артист УРСР І.Ротнов, І.Богуна – актор П.Іванов. 1955 р. у театрі був відсутній штатний оркестр, що, безумовно, негативно впливало на музичне оформлення вистав (виділялися кошти для оплати музикантів) [31].

1955 р. у театрі проводився капітальний ремонт будівлі за рахунок амортизаційних відрахувань кошторисом 116 тис. крб. [32].

1958 р. проходив республіканський фестиваль «Перша українська театральна весна», Миколаївський обласний російський драматичний театр ім. В.Чкалова отримав диплом лауреата ІІ-го ступеня за спектакль «Дали неоглядные» М.Вірти, заслужений артист Узбецької РСР Сабуров Борис Олександрович отримав грошову винагороду ­ 1 тис. крб., актори: заслужений артист РРФСР, Данілов В.К., заслужений артист Узбецької РСР Сабуров Б.О. та заслужений артист УРСР режисер Крамськой Д.О. нагороджені дипломами лауреату фестивалю [33].

У першому півріччі 1960 р. театром були поставлені 5 нових вистав: «Дядя Ваня» А.П.Чехова, «Трехминутный розговор» В.Левідової, «Крестьянка из Хетафе» Лопе де Вега (вперше на радянській сцені), «Мачуха» О.Бальзака, «Стряпуха» Софронова. Основні виробничі показники театру у першій половині 1960 р. становили: кількість ранкових вистав – 36, які відвідало 23 тис. глядачів, вечірніх – 129, які відвідало – 66 тис. глядачів, виїзних та гастрольних – 86, які відвідало 33 тис. глядачів [34]. Всього у 1960 р. було проведено 475 вистав, які відвідало 207 тис. глядачів (з них – 124 вистави у районах області, які відвідало 36 тис. глядачів), однак планові кошторисні показники театром виконані не були через низький показник відвідування вечірніх вистав. За рік було випущено 10 нових вистав, значним явищем у театральному житті міста була прем’єра вистави «Иркутская история» Арбузова. Театр був на гастролях у м. Кривий Ріг (50 вистав) та м. Херсон (36 вистав). Актори театру надавали допомогу художній самодіяльності міста, так у травні 1960 р. у приміщенні театру був організований 20-ти денний семінар для слухачів – керівників драматичних гуртків сільської самодіяльності, де розглядалися такі питання: завдання художньої самодіяльності у мистецтві, робота над виставою, образом, роллю, оформленням вистави. Для покращення творчої роботи колективу була запрошена велика група молодих акторів, які закінчили театральні інститути та студії. Розпочав роботу у театрі Троянов – заслужений артист Грузинської РСР [35].

Театр у липні ­ серпні 1962 р. провів гастролі по районам Миколаївської області та показав працівникам сільського господарства 150 вистав, які переглянуло 120 тис. колгоспників та працівників радгоспів [36].

Протягом 1963-1964 рр. театр розпочав роботу у нових умовах – без державної дотації та досяг певних позитивних наслідків у своїй творчий та виробничо-фінансової діяльності [37].

1963 р. план з кількості вистав був виконаний на 112 відсотків, хоча план з обслуговування глядачів не був виконаний ( (при плані – 70 відсотків був виконаний лише на 51 відсоток). 1964 р. виробничо-творчий план був виконаний на 110 відсотків, було випущено 11 вистав та обслуговано 219 тис. глядачів, прибуток театру у 1964 р. становив 213,3 тис. грн. Директором театру з серпня 1957 р. по грудень 1964 р. був Павленко, з грудня 1964 р. – М.Б.Перлов [38].

У 1966 р. театр очолив Г.С.Іванковський. Цього року було здійснено нових постановок: 7 (при плані – 8), показано 481 виставу (при плані 438) у тому числі на стаціонарі було дано 154 вечірніх вистави (за планом – 165), які відвідало 68 тис. глядачів, всього було обслуговано 216 тис. глядачів (при плані 226 тис.). Сума зборів на стаціонарі становила 59,3 тис. крб. (при плані 81,5 тис. крб.), збитки театру становили 42,8 тис. крб. (за планом – 16,4 тис. крб.), що привело до нестачі власних оборотних коштів в сумі 25,9 тис. крб. [39].

1967 р. одним з провідних акторів театру був Олексій Данилович Анцупов, який створив яскраві образи у виставах «Слуга двух господ», «Дяде Вани», «Дамы и гусары» [40].

1971 р. театром було здійснено 3 нових постановки, показано 520 вистав, обслуговано 250 тис. глядачів, у тому числі на вечірньому стаціонарі – 103 тис., при виїзді до працівників села – 26 тис. Середня вартість білетів на ранкові вистави у 1971 р. становила 67 коп. (від 30 до 90 коп.), на вечірні – 92 коп. На виїзних виставах вартість коливалася від 50 коп. до 1 крб. 20 коп. Для обслуговування останніх вистав у театрі було 2 автобуси, 2 вантажні машини, автомобіль «Волга». [41]. 1978 р. у театрі було вже 9 одиниць автотранспорту (легкова автомашина, мікроавтобус, 3 автобуси та 2 вантажні автомашини) [42]. 1980 р. театром було випущено 7 нових вистав, всього у репертуарі театру було 18 вистав, серед них: «Святой и грешный» Варфаломєєва, яка виконувалася 71 раз (відвідало виставу 28,3 тис. глядачів), «Аморальная история» Брагінського – 44 вистави (20,4 тис. глядачів), «Живи и помни» В.Распутіна – 34 вистави (15 тис. глядачів), «Замок Броуди» – 17 вистав (8,7 тис. глядачів) [43].

1984 р. до трупи театру були прийняти молоді актори, розпочав роботу режисер В.Ганчо. У грудні 1984 р. пройшов перший набір до студії, організованої при театрі на громадських началах під керівництвом головного режисера театру Коваля. Було випущено 9 нових вистав, загальна кількість вистав становила 519, глядачів – 210,8 тис. Протягом року у сільській місцевості було показано 60 вистав, які переглянули 13753 глядача [44].

1990 р. театром було показано 396 вистав (з них на стаціонарі – 149, на малий сцені – 5, виїзних – 173 (у тому числі гастрольних – 74, у сільській місцевості – 145), найбільш популярні у глядачів – «Олімпійки» Галіна (74 вистави, 31,9 тис. глядачів) та дитяча вистава – «Котенок по имени Гав» Г.Остера (45 вистав, 16,8 тис. глядачів) [45].

Розпорядженням голови Миколаївської обласної Ради народних депутатів від 5 грудня 1994 р. № 261-р Миколаївський обласний російський драматичний театр ім. В.П.Чкалова перейменований на Миколаївський художній російський драматичний театр [46]. Протягом цього року було показано 20 вистав (з них 7 нових) загальною кількістю 391, у тому числі ранкових – 125, вечірніх – 138, виїзних та гастрольних – 127, було обслуговано 170 тис. глядачів.[47].

1995 р. театр випустив 10 нових вистав (при плані 5), було показано вистав – 291, які відвідали 93,8 тис. глядачів. Театр був на гастролях у м. Дніпропетровськ та на фестивалі у Румунії [48].

2000 р. середня чисельність працівників театру становила 123 особи, наявність автотранспорту – 5 одиниць (чотири автобуси та автомобіль), протягом року репертуар складався з 21 вистави, найбільш популярні з них: «Верона: ще одна історія про кохання», «Конкурс», дитячі: «Руслан и Людмила» , «Карлик Нос», «Белоснежка и семь гномов». Ці спектаклі, безумовно, були творчою вдачею колективу. Силами театру цього ж року були проведені театралізовані карнавали «Янтарна весна» та «Янтарна осінь» [49].

2009 р. Миколаївському художньому російському драматичному театру на честь 75-річчя було присвоєно статус «Академічний». Сьогодні Миколаївський академічний художній російський драматичний театр на чолі з заслуженим діячем мистецтв Миколою Антоновичем Кравченко стабільно і впевнено працює, успішно вирішує складні творчі завдання.

 

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО), ф. Р-992, оп. 2, спр. 263, арк. 77.
2. Там саме, ф. Р-2097, оп. 3, спр. 34, арк. 6.
3. Там саме, спр. 10, арк. 2.
4. Там саме, спр. 1, арк. 2-3.
5. Там саме, ф. Р-992, оп. 1, спр. 43, арк. 74.
6. Там саме, спр. 62, арк. 159.
7. Там саме, ф. Р-2097, оп. 3, спр. 3, арк. 2.
8. Там саме, спр. 4, арк. 58.
9. Там саме, оп. 1, спр. 1, арк. 8-12.
10. Там саме, оп. 3, спр. 4, арк. 45.
11. Там саме, ф. Р-992, оп. 2, спр. 5, арк. 230.
12. Там саме, ф. Р-2097, оп. 2, спр. 4, арк. 2-5.
13. Там саме, ф. Р-2793, оп. 1, спр. 6, арк. 3, 6.
14. Там саме, ф. Р-2097, оп. 2, спр. 4, арк. 2-5.
15. Там саме, оп. 1, спр. 4, арк. 1-2.
16. Там саме, ф.Р-2813, оп. 1, спр. 9, арк. 3-4.
17. Газ. «Південна правда», № 133 від 3 листопада 1944 р. стор. 2.
18. ДАМО, ф. Р-992, оп. 2, спр. 473, арк. 115.
19. Там саме, ф. Р-2793, оп. 1, спр. 8, арк. 21, 1.
20. Там саме, спр. 17, арк. 15.
21. Там саме, спр. 33, арк. 11.
22. Там саме, оп. 3, спр. 10, арк. 10.
23. Там саме, спр. 14, арк. 5-5 зв.
24. Там саме, ф.Р-2793, оп. 1, спр. 32, арк. 1-2.
25. Там саме, ф. Р-2097, оп. 3, спр. 17, арк. 1-2 зв.
26. Там саме, ф. Р-992, оп. 2, спр. 1600, арк. 139-140; ф.Р-2793, оп. 1, спр. 43, арк. 1.
27. Там саме, ф. Р-2854, оп. 1, спр. 23, арк. 56.
28. Там саме, ф. Р-2793, оп. 1, спр. 73, арк. 5, 6, 16, 30-32.
29. Там саме, ф. Р-2854, оп. 1, спр. 23, арк. 57.
30. Там саме, ф. Р-2097, оп. 3, спр. 34, арк. 6.
31. Там саме, спр. 32, арк. 4, 43.
32. Там саме, оп. 2, спр. 74, арк. 61.
33. Там саме, оп. 2, спр. 111, арк. 1-3.
34. Там саме, ф. Р-2854, оп. 1, спр. 259, арк. 66-67.
35. Там саме,  спр. 287, арк. 4-7.
36. Там саме, спр. 321, арк. 11.
37. Там саме, ф. Р-992, оп. 7, спр. 176, арк. 21-22.
38. Там саме, ф. Р-2097, оп. 2, спр. 171, арк. 6, 9, 39, 40.
39. Там саме, ф. Р-992, оп. 2, спр. 307, арк. 319-320.
40. Там саме, ф. Р-2097, оп. 2, спр. 201, арк. 6.
41. Там саме, спр. 256, арк. 1, 12.
42. Там саме, спр. 377, арк. 24.
43. Там саме, спр. 256, арк. 25-26.
44. Там саме, спр. 421, арк. 1, 8, 10.
45. Там саме, спр. 452, арк. 16-17.
46. Там саме, ф. 6121, оп. 1, спр. 13, арк. 22.
47. Там саме, ф. Р-2097, оп. 2, спр. 464, арк. 4.
48. Там саме, спр. 467, арк. 2, 3, 8.
49. Там саме, спр. 487, арк. 2-3.

 

Головний спеціаліст                                                                                  І.В.Крикалова