Марина Мельник, начальник відділу
інформації та використання документів
держархіву Миколаївської області
Частини особливого призначення (ЧОП, частини ОП) – «комуністичні дружини», «воєнно-партійні загони», створені на підставі постанови ЦК РКП(б) від 17 квітня 1919 року для «надання допомоги органам радвлади у боротьбі з контрреволюцією, несення караульної служби біля найбільш важливих об’єктів» тощо. Діяли при заводських партійних осередках, міських, повітових, районних та губернських комітетах компартії у тісному контакті з загонами Надзвичайної Комісії (НК), частинами ВОХР та ВНУС, формувались із членів і кандидатів у члени КП(б)У, комсомольців. Основними одиницями частин ОП були батальйони і роти. За малої кількості членів партосередків (комітетів) виділяли взводи та відділення. Особовий склад ЧОП поділявся на кадровий та міліційний (перемінний).
Діяльність ЧОП змінювалась упродовж їх існування у 1919-1924 рр.:
- з квітня по листопад 1919 р. відбулося їх повсюдне формування;
- з листопада 1919 р. по березень 1921 р. вони функціонували у системі Всеобучу (воєнна підготовка комунарів потребувала підвищення якості);
- період з березня по серпень 1921 р. характеризується виділенням ЧОП з системи Всеобучу та пошуком нових форм їх організації (крім того, приводом для реформування стало скорочення Червоної Армії та перехід до територіально-міліційного принципу збудування збройних сил);
- з серпня 1921 р. по 1924 р. частини особливого призначення функціонували в якості самостійних бойових одиниць, будучи також і суб’єктом оперативно-розшукової роботи, і були остаточно розформовані 1924 року, до останнього залишаючись надійними бойовими силами партії за умови мінімальних матеріальних витрат.
Залежно від оперативного стану, соціально-економічних та геополітичних факторів діяльність більшовицьких загонів різнилася відповідно до специфіки кожної окремої території. Об’єднувало їх те, що задіювали частини ОП головним чином для придушення народних повстань (що виникали, як правило, під час проведення продподаткових кампаній) та реагування на прояви бандитизму.
Здійснення воєнної підготовки комунарів ЧОП також відносилося до основних функцій. Всі комунари були поділені на три черги призову і на розряди військової підготовки та проходили відповідні курси занять з «ліквідації воєннеписемності». 1922 року для перевірки теоретичних і практичних знань було створено атестаційні комісії у складі командира ЧОП відділу та двох спеціалістів, під час «іспитів» в атестуємих з’ясовували рівень знань зі стройової та адміністративно-господарської служби Червоної Армії, а також організації та служби ЧОП.
У держархіві Миколаївської області зберігаються три фонди ЧОП: «Штаб частин особового призначення Миколаївської губернії і підлеглих йому частин» (ф. Р-901, 28 од. зб., 1921–1923 рр.), «Штаб 15-го окремого батальйону особливого призначення» (ф. Р-2856, 4 од. зб., 1923–1924 рр.», «8-ма окрема рота особливого призначення» (ф. Р-2855, 4 од. зб., 1921–1923 рр.). Це накази і розпорядження по військовим частинам та установам Миколаївського губкомісаріату, штабу частин особливого призначення Миколаївської губернії і штабів підпорядкованих йому частин, штабу Одеської окремої бригади особливого призначення (1921) про скорочення армії та створення загонів особливого призначення, про порядок демобілізації, грошове та майнове забезпечення червоноармійців (1922); протоколи засідань Миколаївської губернської та Вознесенської повітової військових нарад ЧОП і загальних зборів червоноармійців ЧОП, доповіді про хід формування окремих частин особливого призначення та організацію політнавчання; акти обстеження роботи 15-го Миколаївського окремого батальйону особливого призначення; щоденники 1-го та 15-го окремих Миколаївських батальйонів ЧОП, 8-ї окремої Вознесенської роти особливого призначення (1923), накази про призначення червоноармійців на посади, іменні списки командного та адміністративно-господарського складу штабу ЧОП Миколаївської губернії, атестати, послужні списки військовослужбовців.
1921 р. був створений штаб частин особливого призначення Миколаївської губернії, якому були підпорядковані частини, розміщені в окремих населених пунктах губернії. Наприкінці 1922 р. з ліквідацією Миколаївської губернії штаб ЧОП був ліквідований, а частини особливого призначення передані у відання штабу ЧОП Одеської губернії.
Згідно доповіді командувача ЧОП та 1-го окремого батальйону (м. Миколаїв) від 25 червня 1921 року у батальйоні ЧОП покращилася ситуація з канцелярським приладдям, переглянуто штати: розформований кавескадрон, окремі 2-а і 3-я роти, окремий взвод, зформовані 5-а окрема рота, переформована 3-я лінійна рота, три роти змінили дислокацію, частину штату після реорганізації було звільнено, частину – відправлено у відпустку та резерв; налагоджено «живий» зв’язок з іншими частинами, придбано снасті для риболовлі. Сформовано майстерні для задоволення кадрового складу: чоботарську та кравецьку, облаштовано дитячий будинок комунарів на 65 дітей від 4 до 12 років (найменовано «Дитячою комуною 1-го окремого батальйону ЧОП, розташовувався у Миколаєві по вул. Миколаївській, 12): придбані меблі, постільна білизна, бібліотека, ігри для дітей тощо. При батальйоні організовано духовий оркестр з колишніх моряків та українську труппу, обрано культкомісію з трьох осіб, котра налагодила зв’язок із клубом моряків ім. Леніна «для об’єднаної та спільної роботи на культурно-просвітницькому полі».
30 квітня 1922 року особовий склад штабу частин особливого призначення Миколаївської губернії склав та підписав Урочисту обіцянку щодо прийняття звання «воїна робітничої та селянської армії» для того, щоб «вивчити військову справу, охороняти народне та воєнне майно від псування та розкрадання, дотримуватись революційної дисципліни», а також зобов’язався «за першим покликом робітничого та селянського уряду виступити на захист радянської республіки від усіляких загроз та посягань з боку її ворогів». У списку командного, адміністративно-господарського складу, червоноармійців та співробітників штабу ЧОП Миколаївської губернії – 40 осіб: командувач Михайло Карпов, начальник штабу Олександр Дмитрієв, інспектор Василь Вишневський, ад’ютант Яків Каннабіх, начальник оперативно-стройового відділу Василь Карханін, його помічник Костянтин Станкевич, начальник навчально-мобілізаційного відділу Олександр Комардінов та його помічник Іван Карпушкін, начальник постачання Ілларіон Степанов та його помічник Клавдій Ясинський, комендант Микола Артем’єв, завідувач складом Амберт Єгерь, а також 9 діловодів, 6 переписувачів, 4 телефоністи, 2 каптенармуси, мотоцикліст, 2 їздових, 2 коневоди та 2 прибиральники.
15 вересня 1922 року тимчасовим виконувачем обов’язків командувача частинами особливого призначення Миколаївської губернії був Григорій Наумович Марков, 26 серпня того ж року тимчасовим виконувачем обов’язків начальника штабу ЧОП Миколаївської губернії – Василь Миколайович Карханін.
Згідно доповіді командира 3-ї окремої роти ЧОП у м-ку Новий Буг від 6 травня 1922 року формування роти було завершено, у 1-му взводі комуністів – 43, кандидатів у члени партії – 1, комсомольців –14, гвинтівок – 41, револьверів – 12; у 2-му взводі комуністів – 11, кандидатів – 6, комсомольців – 16, гвинтів – 8, револьверів – 1; у 3-му взводі комуністів – 37, кандидатів – 14, комсомольців – 24, гвинтівок – 34, револьверів – 22. Відсутні засоби пересування, заняття не проводились – комунари були зайняті посівною кампанією. Сформовано команди кулеметників та зв’язку. Постачання продовольства погане, вимушені власними силами й коштом доставляти з Миколаєва до Нового Бугу.
Командир 5-ї окремої роти ЧОП Миколаївського повіту у доповіді від 7 липня 1922 року так виклав стан свого підрозділу: рота розташована у 75-ти верствах від Очакова, зв’язок між 2-м і 3-м взводами відсутній (немає коней), немає опалення та освітлення, є нестача комплектів взуття та одягу, багато червоноармійців босі й при відправленні у відрядження або караул вимушені надягати чуже взуття, через відсутність постільних приналежностей сплять на голих нарах. Командир роти звертався до начальника відділу постачання ЧОП Миколаївської губернії з проханням сприяти у зміненні ситуації, котра склалася, інакше вимушений буде «скласти з себе усіляку відповідальність».
У серпні 1922 року у списку командного та адміністративно-господарського складу окремої легкої батареї частин особливого призначення Миколаївської губернії означились 6 осіб: командир батареї І.П.Креслін, командир взводу Ф.Р.Авер’янов, завгосп М.П.Красніков, діловод І.Я.Письменний, молодший артилерист-технік М.С.Спольніков, ветфельдшер К.П.Боккій; у списку командного та адміністративно-господарського складу 2-ї окремої роти особливого призначення Херсонського повіту: командир 1-го взводу О.С.Калиновський, командир 2-го взводу Б.С.Карпачевський, командир 3-го взводу З.П.Видріган, командир кулеметного взводу С.Д.Сидорчук, діловоди П.О.Шафрановський та М.А.Конаржевський.
У Миколаївській окружній раді ЧОП у лютому 1923 року значились: начальник ДПУ Павло Іванович Тимофєєв, окрвоєнком Павло Миколайович Хрящов, секретарі Петро Адріанович Забудкін та Еммануїл Борисович Лучезарський, командир окружного ЧОП Федір Дмитрович Солодов.
Згідно з протоколом засідання Миколаївської окружної ради ЧОП від 16 червня 1923 року № 3 було прийнято рішення про проведення табірних зборів для комунарів та другої черги призову у липні – першій половині серпня біля с. Богоявленське. Збори проводили для групп по 100-150 осіб, термін навчання – 8-10 днів.
Серед документів штабу частин особового призначення Миколаївської губернії і підлеглих йому частин є обіжник комЧОПповіткомбату від 14 січня 1923 року, згідно котрому «кожен командир... має неухильно прагнути удосконалення у воєнній справі та цікавитися як теорією воєнної науки, так і усіма більш пізніми вдосконаленнями в цій області, а також винаходами воєєної техніки та вивченням армій сусідніх імпералістичних держав». Тому при батальйоні було відкрито «воєнно-науковий гурток», засідання котрого відбувалися раз на тиждень. Його мали відвідувати міліцейський командирський склад та комунари.
Згідно Інструкції з ведення журналів-щоденників у штабах губернських ЧОП та окремих частинах (не датована, 1923 рік) журнали-щоденники мали полегшити завдання зі збору, вивчення та розробки матеріалів щодо інформаційної звітності та всебічного висвітлення життя: а) військовий стан: боротьба з бандитизмом, контрреволюційними виступами, повстаннями, дезертирством; б) розвідувальна діяльність; в) навчання; г) навчально-мобілізаційна робота; д) діяльність радЧОП; е) постачання; ж) стан озброєння; з) воєнне кооперативне будівництво; і) допомога інвалідам, голодуючим Поволжя, комунарам тощо; к) кадрова робота; а також проведення свят, популяризація ЧОП, робота воєнкорів та ін.
Станом на 11 серпня 1923 року частини особливого призначення Одеської губернії пройшли табірні збори, у тому числі: Миколаївський окремий батальйон – 64 комунари, 3 групи Миколаївського повіту – 320 комунарів, 2 групи Первомайського повіту – 173 комунари.
18 січня 1924 року на засіданні ради ЧОП Миколаївського округу від 18 січня 1924 року заслухали доповідь про стан 15-ї роти Миколаївського батальйону особливого призначення: батальйон складався з трьох рот та одного кулеметного взводу, двох у місті Миколаїв та одного на периферії зі штабом у м. Вознесенськ. Укомплектований головним чином комуністами та членами КСМ від 17 до 45 років. До першої черги призову було зараховано осіб фізично здорових, що могли на вимогу стати до зброї, до другої черги – більш слабких фізично і тих, яких не можна було «відірвати від роботи». За штатом у батальйоні мало бути 650 осіб, у наявності – 1250, через що було створено при основному батальйоні (800 осіб) безкадровий батальйон. Було розпочато роботу з організації розвідувальної діяльності як у місті, так і в районі: виявлення взаємовідносин населення, боротьба з бандитизмом, виявлення поглядів населення на радянську владу. Батальйон мав два гарних приміщення (одне – під штаб та гуртожиток, інше – для навчальних зборів комунарів). Забезпечення постільними приналежностями у гуртожиткові було більш-менш задовільним. На озброєнні було 408 гвинтівок, 4 кулемети. Основне навчання проводили з липня по жовтень під час табірних та навчальних зборів, діяли також кілька гуртків.
У березні 1924 року комісією у складі окрвоєнкома та членів ЧОП було проведено обстеження 15-го Миколаївського окремого батальйону особливого призначення: приміщення штабу світле, просторе, утримується у порядку та чистоті, освітлення електричне, опалюється. На подвір’ї – флігель для проведення навчальних зборів фахівців на 60 осіб (дах потребував ремонту). 20 березня 1924 року на обліку перебували 1-го розряду військової підготовки – 1241 особа, 2-го розряду – 161, 3-го розряду – 131 особа. Обмундируванням батальйон був забезпечений на 50%, продовольством для кадрового складу та фуражем для коней – повністю, грошове постачання забезпечував Одеський губвоєнкомат. Особовий склад штату батальйону складався з 13 осіб, з них 8 – члени партії та 5 безпартійних. За рахунок шефських коштів утримувались машиністка та прибиральниця.
В «Історіі 15-го Миколаївського окремого батальйона особливого призначення» є такі відомості про його життя:
- 1923 рік: 1 січня червоноармійці і комсклад зустрічали Новий рік спільно з частинами 15-ї Сиваської дивізії у театрі дивізії. Для святкування шефом батальйону – Миколаївським повіткомом – було виділено 20 місць на вечір в повіткомі, 30 місць – до клубу Свердлова, а також було запрошення від 44-го полку Сиваської дивізії; 2 січня відбулося перше засідання новоствореного воєнно-наукового гуртка (ф.Р-2856, оп. 1, спр. 4, арк. 1 зв.); 9 січня інструктором комкурсів Голубовим було пожертвувано для історичного музею батальйону 12 предметів воєнного побуту та зброї;
- 1924 рік: 1 січня у штаті батальйону було 12 осіб: командир Солодов Ф.Д., завгосп Резніков М.І., ад’ютант Кудішкін С.М., командир 1-ї роти Фейгель З.М., командир 3-ї роти Дємєнт’єв І.І., командир кулеметного віводу Іванченко Д.Н., командири взводів Слободянюк Н.Л., Дворкін П.Н., Кременський К., Тєлєгін П., старший переписувач Шинкаренко М., їздовий Герцберг М.
У протоколі засідання Вознесенської повітової воєнної наради від 29 серпня 1921 року є рішення про залучення до роботи жінок в якості санітарок, телефоністок та контррозвідниць. У протоколі засідання комісії з проведення «Тижня надбання червоноармійця» при Вознесенському повітпарткомі (документ не датований, не раніше 22 грудня 1922 року) є рішення про мобілізацію з жінвідділу 15 жінок для ремонту одягу червоноармійців.
21 лютого 1922 року на засіданні наради ЧОП Вознесенського повіту прийнято рішення про облаштування гуртожитку для комскладу при партшколі (1 кімната на 10 ліжок).
У протоколі засідання наради ЧОП Вознесенського повіту від 15 червня 1922 року є відомості про встановлення трьох черг призову комунарів: перша – здорові й мало зайняті, друга – більш зайняті, третя – міліція і політвідділ ОДПУ. На озброєнні батальйону було 5 кулеметів, штат недоукомплектований. У трьох ротах батальйону відбулися навчальні стрільби, заплановано проведення занять щодо боротьби з партизанськими загонами.
На засіданні воєнної наради ЧОП Вознесенського повіту від 9 жовтня 1922 року є відомості про результати проведення табірних зборів. В них взяли участь 226 комунарів (85% від загальної кількості). За підсумками зборів переведено до 1-го розряду 194 особи, до 2-го розряду – 25, до 3-го розряду – 7 осіб.
На засіданні наради ЧОП Вознесенського повіту 9 листопада 1922 року оголошено про місця дислокації Вознесенської окремої роти і підпорядкованих їй взводів: м. Вознесенськ, с. Мостове, с. Веселинове, с. Братське, с. Єланець, с. Щербані, с. Арбузинка, с. Новокрасне, с. Костянтинівка, м. Березівка, с. Демидове, с. Ландау, с. Покровське, с. Раснопіль.
3 січня 1923 року до командування Вознесенського ЧОП приступив Володимир Іванович Смоленський. На підставі наказу по Вознесенській окремій роті ЧОП від 30 січня 1923 року частини особливого призначення бури реорганізовані відповідно до нового штату: до складу Вознесенської окремої роти особливого призначення увійшли 7 осіб, літерні взводи були розформовані.
Згідно зі щоденником реєстрації проявів бандитизму у селах Вознесенського району в ніч на 9 січня 1922 року у м-ку Єланець було викрадено 40 пудів борошна, арештовано 5 нальотчиків – всі міліціонери Миколаївської губернії; у ніч на 1 лютого у зв’язку з проведенням продподаткової кампанії у с. Сергіївка селяни підняли бунт, туди було відправлено 120 стрілків та кулеметна команда 129-го полку; 8 травня у с. Солоне під час вилучення церковних цінностей повстали селяни, закрили уповноважених у церкві й хотіли побити їх, але загін ЧОН з 12 комсомольців арештував чотирьох жінок-призвідниць й відправив їх до Вознесенська, а цінності були вилучені.
У 1924-1925 рр. частини особливого призначення були розформовані на підставі наказу по військах України та Криму від 7 липня 1924 р.