Юлія Бугаєвська, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів держархіву Миколаївської
області

2014 року минає 140 років з дня  народження невтомного популяризатора, педагога науково-технічних знань Володимира Володимировича Рюміна. Житель міста Миколаєва В.В.Рюмін був близьким другом основоположника космонавтики Костянтина Едуардовича Ціолковського і першим популяризатором його ідей, він також надавав науково-технічні знання в доступній формі молоді, широкому колу читачів.      Рюміним укладено велику кількість науково-популярних книг і брошур, з них більш ніж 20 підручників для технічних училищ. Близько тисячі його статей розміщувались на сторінках  популярних тоді журналах і газет, які висвітлювали науково-технічні та педагогічні питання.

Володимир Володимирович Рюмін народився  12 липня 1874 р. в с. Велика Умань колишньої Воронезької губернії у родині інженера [1].

Його батько – Володимир Володимирович Рюмін, дворянин, один з учнів Д.І.Менделєєва, був засновником першого на півдні Росії зібрання техніків і робітників у 1901 р. (що ставило собі за мету, зокрема, передплачувати газети, книжки та інші періодичні видання, запрошувати фахівців з різних галузей для читання лекцій і цим поширювати серед своїх членів корисні знання). Дід – Володимир Миколайович, жив у середині ХІХ століття у Петербурзі, був  пов'язаний з передовими кругами петербурзької інтелігенції. У цьому ж місті ним у 1857-1858 рр. видавався журнал «Загальноцікавий вісник», який популяризував науково-природничі знання.

В.В.Рюмін ріс талановитим та вдумливим хлопчиком, якого цікавило все. Це була багатогранна натура. Він добре малював, непогано писав вірші, захоплювався фотографією та колекціонуванням комах, марок. Мав велику бібліотеку, дуже любив і беріг свої книги. З дитинства володів польською та німецькою мовами, а потім англійською, українською [2].

У 1891 р. В.В.Рюмін закінчив Лодзинське вище ремісниче училище, потім навчався у Ризькому політехнікумі, був вільним слухачем фізико-математичного факультету Московського університету і у 1899 р. закінчив з відзнакою Харківський технологічний інститут [3].

Служив на заводах: цукровому, хімічному, потім на суднобудівному. Покликання своє знайшов у викладанні та популяризації технічних наук. З 1899 р. по 1902 р. працював у Миколаївському технічному залізничному училищі, а з 1902 – у Миколаївському середньому механіко-технічному училищі (викладав фізику, хімію та спеціальні технічні дисципліни). Понад 15 років життя Володимир Володимирович присвятив педагогічній діяльності. Він умів викликати у своїх учнів цікавість до знань, допитливість, встановлювати дружній контакт з учнями, створював атмосферу взаємоповаги.

У зв’язку з хворобою (у 1917 р. Рюмін захворів і оглух) залишив педагогічну діяльність і цілком присвятив своє життя популяризації технічних знань.

Літературну діяльність Володимир Володимирович Рюмін почав ще у 1892 р. оповіданням «Фальшивий монетник», надрукованим у газеті «Южанин» (№ 29). Спочатку Володимир Володимирович захоплювався белетристикою і опублікував близько 70 праць літературного характеру. Але вже з 1903 р. він залишає художньо-літературний жанр, того ж року у Харкові виходить його праця «Короткий нарис найголовніших органічних сполук» - посібник з вивчення органічної хімії в технічних та сільськогосподарських навчальних закладах. За наступні сім років Рюмін опублікував близько 20 популярних робіт з різних галузей знань. Це насамперед «Елементарна технічна мінералогія» (підручник для технічних училищ), «Історія звукової машини», «Найпростіші досліди з хімії», «Вчення про магнетизм та електрику», популярні підручники для середніх і вищих навчальних закладів – «Технологія води і палива», «Тригонометрія для технікумів» (переклад з німецької мови) та ін. [4].

Найбільший талант Рюміна як популяризатора науково-технічних знань серед трудящих виявився в питаннях електрики. До 1909 р. В.В. Рюмін редагував  науково-популярний журнал «Фізик-любитель», цього ж році створив (і редагував) новий журнал – «Електрика та життя», в якому висвітлювались різноманітні питання теоретичної і прикладної електрики. Журнал став свого роду кафедрою народного університету [5].

Свої книги і брошури Рюмін, починаючи з 1910 р., також присвячував здебільшого питанням електрики. Багато зусиль він доклав для популярного викладання складних хімічних процесів, що відбуваються під час утворення різних продуктів у природі і на виробництві. Цим питанням присвячені його численні популярні видання: «Цікава хімія» (витримала 7 видань), «Для юних хіміків», «Хімічна лабораторія любителя», «Найпростіші досліди з хімії» та ін. [6].

Книги В.В.Рюміна видавалися російською, українською, білоруською та іншими мовами. За період з 1901 р. по 1937 р. було видано близько 60 його науково-популярних книг загальним накладом 550 тис. примірників. Успіх і популярність цих праць обумовлювались насамперед ерудицією автора, всебічністю його знань з техніки  та палким бажанням передати ці знання людям, уміння говорити з широкими колами читачів про складні явища техніки популярною, «захоплюючою» мовою. Праці Володимира Володимировича були оцінені – з 1923 р. – за клопотанням Всеукраїнської комісії з сприяння вченим (за літературно-наукову працю) він отримує персональну пенсію, а з червня 1936 р. – академічну пенсію [7].

Близько 1000 статей Рюміна надруковані у багатьох періодичних виданнях того часу. Виступи в них значною мірою пов’язані з ім’ям видатного вченого і винахідника в галузі теорії і техніки реактивних літальних апаратів, повітроплавання, аеродинаміки К.Е.Ціолковського. Заслуга Володимира Рюміна у справі публічного визнання у той час ідей  К.Е.Ціолковського про міжпланетні подорожі за допомогою ракет, популяризації його ідей, надання моральної підтримки Ціолковському, якої він так потребував, величезна [8].

Познайомився Володимир Володимирович з роботами Ціолковського у 1905 р., оцінюючи їх технічне та історичне значення почав писати про це в журналі «Фізик-любитель». Він неодноразово виступав як прихильник ідей Ціолковського (ідей космонавтики) протягом усього життя. Остання книга, яка була видана й мала назву «К.Е.Ціолковський». І Костянтин Едуардович у своїх брошурах частенько вміщував відгуки, а подекуди уривки їхнього листування з товаришем Рюміним [9].

Володимир Володимирович Рюмін був надзвичайно скромною людиною. Але скромність поєднувалась у нього з величезною працьовитістю і по-справжньому безмежною любов’ю до науки.

У лютому 1937 р. виповнився 45-річний ювілей науково-літературної діяльності Володимира Володимировича. У ці дні тяжка хвороба, яка більше року тримала його у ліжку, швидко прогресувала і 8 квітня В.В. Рюмін помер.

Вже прикутий до ліжка, Рюмін працював над книгою з агрохімії, яка, на жаль, так і залишилась незакінченою. Незадовго до смерті він писав: «Я щасливий, що дожив до  того часу, коли маю можливість писати не для сотень читачів з панівних класів, а буквально для сотень тисяч трудящих. Так, моя «Цікава хімія» розійшлася російською, українською та іншими мовами тиражем майже в 150 тис. примірників. А кількість читачів усіх моїх книг і статей в журналах, можна сподіватися, обчислюється мільйонами. Говорити перед такою аудиторією – це щастя…» [10].

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 2, арк. 1.
2. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 107, арк. 1-2.
3. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 1, арк. 1-2.
4. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 109, арк. 2-7.
5. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 129, арк. 2-3.
6. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 46, арк. 1-5.
7. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 107, арк. 30.
8. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 108, арк. 14-16
9. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 101, арк. 1, 7-8, 11.
10. Там саме, ф. Р-2859, оп. 1, спр. 107, арк. 2-9.