Ірина Крикалова, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів Державного архіву
Миколаївської області

1920 р. на території України була остаточно встановлена радянська влада та йшов процес формування та організації радянської державної структури, до складу якої входили і військові комісаріати – органи місцевого військового управління на території губерній, повітів та волостей. У розпорядженні губернських військових комісаріатів знаходилися військові частини, військові установи, шпиталі, склади, запаси майна, що були необхідні для військових потреб губернії. Губернському військовому комісаріату підпорядковувалися повітові комісаріати, що здійснювали облік, навчання і призов військовозобов’язаних, контроль за діяльністю підвідомчих частин, установ та закладів, вели боротьбу з дезертирством. Слід зазначити, що в Україні повітові військові комісаріати були створені ще у січні – лютому 1919 р., але через військові дії, що велися на території держави, лише 1920 р. цей процес був остаточно завершений.

На Миколаївщині у зв’язку з загрозою наступу денікінських військ у червні 1919 р. розпочалася масова мобілізація до Червоної Армії. Так, у листі Миколаївського повітового військового комісару до Гур’ївського волосного військового комісаріату від 16 червня 1919 р. йшлося про проведення мобілізації населення серед найбіднішого селянства та середняків волості для посилення зв’язку армії саме з цими верствами населення (мобілізації підлягав 1 чоловік з 500 осіб чоловічої статі). Провести набір необхідно було протягом місяця [1].

Натиск денікінців на півдні Миколаївщини стримували бійці 58-ї стрілецької дивізії, якою командував І.Ф.Федько. У серпні 1919 р. білогвардійські військові судна почали обстріл Очакова. Таким чином, військовому комісару Очаківського повіту необхідно було організувати оборону міста. В Очакові було створено батальйон оборони, кавалерійський ескадрон, саперну роту. У зведеннях військового комісару та телеграмах до губернських військових комісарів у м. Одеса та м. Херсон відзначалося, що протягом серпня 1919 р. м. Очаків обстрілювали з моря білогвардійські війська та англо-французькі інтервенти. 13 серпня 1919 р. за день противником було випущено 450 снарядів, багато будинків у місті були зруйновані, берегові батареї Очакова вели вогонь у відповідь [2]. 28 липня 1919 р. воєнком писав командиру батальйону: «Наказую Вам з отриманням цього негайно відправити загін у 40 осіб до с. Аджіголь для спостереження за противником і відбиття його у разі висадки на узбережжя…» [3].

До кінця серпня 1919 р. білогвардійці захопили майже всі населені пункти сучасної Миколаївської області. Були відновлені царські установи, підприємства перейшли до рук колишніх власників. Але режим білогвардійців протримався недовго. До початку лютого 1920 р. було повністю визволено територію Миколаївщини. Відновили свою діяльність радянські установи [4].

Одним із завдань нової влади було створення військових частин для захисту радянської влади, які б займалися військово-мобілізаційною справою, обліковою та призовною роботою у відповідних адміністративно-територіальних одиницях.

Налагодження роботи комісаріатів на Миколаївщині розпочалося вже у лютому 1920 р. У листі військового комісару Очаківського повіту до Одеського губернського комісаріату від 22 лютого 1920 р. відзначалося, що повітового військового комісаріату у м. Очаків на той час фактично не було: «В одній кімнаті знаходилося 15 співробітників, прийнятих на службу до мене, … які нічого не робили. Виконуючий обов’язки військкому Касьянов через відсутність інструкцій та вказівок відділів комісаріату не створив». У самому місті погано була організована охорона військових об’єктів та майна (із снарядів, що знаходилися під відкритим небом, населення забирало порох тощо). Основним завданням новопризначеного військового комісара було налагодження роботи установи, формування роти караульного полку у м. Очаків, налагодження постачання та створення волосних військоматів [5]. У травні 1920 р. співробітники Очаківського військкомату не отримали заробітної плати (військовий комісар узяв у борг 500000 крб. а інших радянських установах міста), бракувало канцелярського приладдя, обмундирування [6].

Миколаївський повітовий військомат розміщувався у Миколаєві у будинку Лондонського готелю, його відділи – по вул. Чернігівській, 2, вул. Фалєєвській, 37, вул. В.Морській, 31. До військомату 1920 р. входили наступні відділи та частини: військом, канцелярія, відділ постачання, артилерійська інженерна частина, квартирна, ветеринарна, санітарна частини, мобілізаційний відділ, загального військового навчання [7]. 5 грудня 1920 р. при Миколаївському повітовому військоматі була створена контрольно-облікова комісія для встановлення точної кількості військовозобов’язаних, призовників та коней [8]. При повітових військових комісаріатах були створені також політвідділи.

Основним завданням повітових військоматів Миколаївщини на той час була організація мобілізаційної роботи: 11 серпня 1920 р. вийшов наказ Миколаївського повітового комісаріату з військових справ № 168 щодо мобілізації громадян 1896-1900 років народження у Миколаївському повіті [9]; 18 серпня 1920 р. - наказ Херсонського повітового військового комісаріату № 114 щодо призову на службу до Червоної Армії осіб чоловічої статі 1891-1900 років народження [10]; 23 серпня 1920 р. - обов’язкова постанова Вознесенського повітового військового комісаріату № 21 щодо реєстрації у мобілізаційних відділах повітового та волосних військкоматів ковалів 1874-1897 років народження [11]; 24 серпня 1920 р. - наказ Херсонського повітового військового комісару волосним військовим комісарам № 122 щодо мобілізації на військову службу ветеринарних лікарів та фельдшерів 1874-1897 років народження [12]. У разі проведення мобілізації при повітових військоматах мали відкриватися зборні пункти (знаходилися у віданні військоматів): пункту завчасно (до призову) відводилася упорядкована територія, де розміщувалися приміщення для реєстрації та медичного огляду військовозобов’язаних, лазня, кухня, приміщення для тимчасового розташування військовозобов’язаних до відправки у війська. [13].

Мирне населення, яке довгий час зазнавало лиха від військових дій, всіляко уклонялося від призову до армії. Боротьба з дезертирством – ще один напрямок роботи військоматів. 1920-1921 рр. проводили каральні облави у волостях та повітах губернії, організовували виїзні сесії трибуналів, упроваджувалося покарання за дезертирство: конфіскація майна, худоби, реманенту дезертирів і членів їх родин (карали негайно, не чекаючи затримання дезертира). Дезертирів направляли до запасних частин, а згодом на фронт. [14].  Херсонським повітовим військовим комісаром у квітні 1921 р. до завідувачів військовими відділами волосних виконкомів (були створені замість ліквідованих волосних військоматів) був надісланий обіжник № 27/ск щодо перевірки списків військовозобов’язаних для виявлення дезертирів, які уникли мобілізації [15].

У серпні 1920 р. Очаківський повітовий військовий комісаріат у військових справах розміщувався у с. Нечаяне, мобілізація у повіті пройшла успішно, велася робота з виявлення дезертирів, для чого до волості був направлений загін для проведення облав на дезертирів та виявлення зброї у населення. У трьох волостях повіту було виявлено 235 дезертирів, конфісковано 200 гвинтівок, 14 револьверів, 7 шашок, порох [16]. Цього ж року Очаківським військоматом була проведена робота з обліку військовозобов’язаних 1875-1900 років народження: по м. Очаків та повіту на 14 травня 1920 р. було взято на облік 685 осіб. Проведена робота з обліку коней, створені три облікові комісії. На 14 травня 1920 р. у м. Очаків та розташованих поблизу селах було взято на облік 180 коней, у Суворовській волості – 206. Для проведення загального військового навчання були затребувані списки робітників та службовців м. Очаків. На той час у караульній роті у місті налічувалося 45 осіб, у військовому шпиталі знаходилося 70 хворих [17].

Червоній Армії бракувало обмундирування, тому військоматами була проведена робота із збору речей у населення. Згідно з наказом Миколаївського повітового комісаріату у військових справах від 6 серпня 1920 р. № 163 щодо вилучення військового обмундирування у населення для потреб Червоної Армії (військомати мали відшкодувати їх власникам за нові речі 2000 крб., за ношені, але придатні - від 1500 до 1800 крб.) Особи, які втаювали військове обмундирування, несли покарання. [18]. Проводилося вилучення велосипедів, наявних у організаціях, установах та громадян, для потреб фронту [19]. Відповідно до наказу Вознесенського повітового комісаріату від 8 березня 1921 р. № 6 польові біноклі, підзорні труби та панорамні пристосування передавалися до відділу постачання повітвійськомату та завідувачам військовими відділами волостей [20].

Повітовим військоматам підпорядковувалися волосні військомати, що на території волостей також здійснювали облік та проводили мобілізаційну роботу серед військовозобов’язаних. Миколаївський повітовий військомат у 1920 р. здійснив перевірку 28 волосних військоматів (мобілізаційних відділів, господарської частини, відділу постачання, канцелярії). Перевірка показала, що найбільш налагоджено облік військовослужбовців та мобілізаційна робота було у військоматах Воскресенської, Полтавської, Новополтавської, Антонівської та Гур’ївської волостях [21].

Відповідно до рапорту Покровського волосного військомату Вознесенському повітовому військомату на 1 вересня 1920 р. на обліку у волості військовозобов’язаних налічувалося 651 особа, допризовників 1903 року народження – 97 осіб, 1904 року народження – 96. Коней у волості на обліку 3205 голів, з них І категорії 107, ІІ – 70, ІІІ- 160, ІV – 688, V – 2, VІ – 1, VІІ – 2177. [22].

Налагодження загального військового навчання – ще один напрямок роботи повітових військоматів Миколаївщини. Усім допризовникам та мирному населенню необхідно було пройти 96-годинну програму військового навчання. [23]. Відділи загального військового навчання повітових військоматів налагоджували проведення фізичних занять у школах, організацію спортивних гуртків та клубів [24]. До військоматів необхідно було надати відомості щодо наявності спортивного обладнання та реманенту у радянських установах, навчальних закладах, громадян [25]. Вознесенським повітовим військовим комісаріатом 10 липня 1920 р. була видана обов’язкова постанова № 6 щодо реєстрації у волосних військоматах осіб, які отримали фахову підготовку з фізичної культури [26].

У листопаді 1922 р. територію повітів губернії передбачалося розділити на райони з навчання допризовників [27].

1922 року повітовими військоматами був проведений призов громадян 1901 року народження. Відповідно до звіту Вознесенського повітового військомату у перший день призова 25 вересня 1922 р. на призовний пункт з’явилося 247 допризовників, на другий день – 479, на третій – 246, на четвертий – 215, на п’ятий – 238, на шостий – 151, всього – 1764 призовники, з них придатних до служби – 1487, непридатних – 120, відраховано через хворобу – 89. Протихолерні та протитифозні щеплення були зроблені 1435 призовникам уперше та 1269 – вдруге. [28].

Повітові військомати відіграли значну роль у здійсненні обліку, навчання та призову військовозобов’язаних на території губернії. Припинили діяльність у 1923 р. з ліквідацією повітів.

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. Р-2237, оп. 1, спр. 4, арк. 51.
2. Там саме,  спр. 1, арк. 75, 79).
3. Там саме, арк. 16.
4. «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область», К., 1971, стор. 35, 36.
5. ДАМО, ф. Р-2737, оп. 1, спр. 8, арк. 3-4.
6. Там саме, арк. 112.
7. ф. Р-2224, оп. 1, спр. 4, арк. 1.
8. Там саме, спр. 3, арк. 13 зв.
9. ДАМО, ф. Р-2236, оп. 1, спр. 17, арк. 45.
10. ДАМО, ф. Р-1512, оп. 1, спр. 5, арк. 26.
11. ДАМО, ф. Р-242, оп. 1, спр. 1, арк. 9.
12. ДАМО, ф. Р-2212, оп. 1, спр. 1, арк. 132.
13. ДАМО, ф. Р-2224, оп. 1, спр. 4, арк. 186.
14. Там саме, спр. 3, арк. 16, спр. 2, арк. 210.
15. ДАМО, ф. Р-1548, оп. 1, спр. 2, арк. 38.
16. ДАМО, ф. Р-2737, оп. 1, спр. 8, арк. 43.
17. Там саме, арк. 112-113.
18. ДАМО, ф. Р-2236, оп. 1, спр. 3-а, арк. 80.
19. ДАМО, ф. Р-2737, оп. 1, спр. 9, арк. 4.
20. ДАМО, ф. Р-69, оп. 1, спр. 15, арк. 23.
21. ДАМО, ф. Р-2224, оп. 1, спр. 2, арк. 245-246.
22. ДАМО, ф. Р-69, оп. 1, спр. 12, арк. 2.
23. ДАМО, ф. Р-1512, оп. 1, спр. 4, арк. 9-10.
24. ДАМО, ф. Р-2737, оп. 1, спр. 8, арк. 10-11.
25. ДАМО, ф. Р-1512, оп. 1, спр. 4, арк. 44.
26. ДАМО, ф. Р-242, оп. 1, спр. 1, арк. 4.
27. ДАМО, ф. Р-1842, оп. 2, спр. 9, арк. 195-196.
28. ДАМО, ф. Р-69, оп. 1, спр. 28, арк. 39.