Н.П.Нікольчук
Головний спеціаліст відділу інформації та використання документів

18 вересня 2010 року виповнюється 90 років з дня створення Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (до 1994 року -Миколаївського кораблебудівного інституту).

Починалася історія існування університету з Миколаївського індустріального технікуму імені професора Тимирязєва. До занять учні приступили 18 вересня 1920 року у складі 4-х відділень: механічного, суднобудівного, шляхобудівного та електромеханічного, у результаті реорганізації колишнього політехнічного училища, яке існувало з 1917 року і було створено, у свою чергу, з колишнього 4-класного середнього механіко-технічного училища відкритого типу (відкрито 1 червня 1902 року).

Миколаївський індустріальний технікум працював на правах вищого навчального закладу, і його випускникам присвоювали кваліфікацію інженера. Курс навчання у технікумі був трирічним. 1 вересня 1920 року у технікумі навчався 251 студент: 85 – студенти 1-го, 2-го і 3-го курсів механічного відділення, 37 – студенти 1-го та 2-го курсів суднобудівного, 45 – студенти 1-го та 2-го курсів електромеханічного. Склад студентів формувався з осіб, які закінчили середнє механіко-технічне училище та трирічні політехнічні школи. Студенти повинні були мати річний виробничий стаж. Перший випуск відбувся у серпні 1921 року. Було атестовано 20 спеціалістів, з них 13 інженерів-шляхобудівельників та 7 інженерів-механіків.

У 1921-1922 навчальному році (під час голоду) число студентів у технікумі значно зменшилось (вибуло 50%), і на 1 липня 1922 року їх число дорівнювалось 121. У вересні 1922 року відбувся другий випуск, повний курс технікуму закінчило 32 студенти: 8 – закінчили механічне відділення, 4 – суднобудівне, 17 – шляхобудівне, та 3 – електромеханічне. Технікум з усіма закладами, що знаходилися при ньому: робітфаком, профтехнічною школою, школою робітників-підлітків, містився у власних будівлях, розташованих за адресою: вулиця Ковальська, будинок 3 (нині вул. Скороходова). Приміщення технікуму включало в себе навчальний корпус, житловий будинок і майстерні. Навчальний корпус – це двоповерховий будинок з підвальними приміщеннями. Загальна площа його становила 667 кв. саженів. У цьому корпусі знаходилося 12 аудиторій, фізичні та наукові кабінети, бібліотека з читальнею, клуб та службові приміщення, їдальня та кухня робітфаку, дві житлові квартири для технічного персоналу технікуму та робітфаку. Першим керуючим індустріальним технікумом за сумісництвом був А.І.Омельченко, який працював з 1920 по 1922 рік. 15 червня 1922 року змінив його на посаді керуючого Леонід Леонідович Шлейхер. За період його керівництва було відновлено майстерні та деякі лабораторії, у тому числі теплотехнічну.

12 лютого 1924 року на посаду виконуючого обов’язки керуючого технікумом було призначено Євген Георгійович Серебряков, зі збереженням основної своєї посади – завідуючого навчальною частиною. У 1923-1924 навчальному році викладацький персонал технікуму нараховував 21 особу та 15 викладачів робітфаку при технікумі. Серед них: Є.Г.Серебряков, О.Я.Золотарьов, М.В.Бугринов, М.Д.Вишневський, В.В.Цеханович, І.С.Некрасов. Керуючий технікумом Євген Георгійович Серебряков (1876-1950 рр.), походив з родини одеського пароплавного механіка. У 1901 році закінчив Московський транспортний інститут, одержав звання інженера шляхів сполучення та інженера-будівельника. Того ж року вступив на службу до Рязанського відділення Московського округу шляхів сполучення інженером, а в 1902 році – у приватне товариство Бєлгородсько-Сумської залізниці. Пройшов шлях від помічника начальника дільниці до директора залізниці. З 1920 року Є.Г.Серебряков перейшов на викладацьку роботу, працював у різних навчальних закладах міста Миколаєва, під час викладання у технікумі мав 12 років педагогічного та 9 років практичного стажу, викладав предмети: інженерні спорудження та проектування, водні спорудження і гідротехнічні споруди та проектування, наукова організація праці і техніка безпеки. В Миколаївському кораблебудівельному інстітуті він відпрацював понад 25 років, очолюючи різноманітні керівні ланки на рівні факультету та інституту.

Декан механічного відділення Золотарьов Олександр Якович, 1896 року народження, за освітою інженер-механік, викладав нарисну геометрію, опірність матеріалів і практичні заняття з опірності матеріалів і технічного креслення. Політичний комісар Захаров Сергій Володимирович, 1895 року наро-дження, закінчив Московський університет, викладав політичний мінімум.

Технологію металів, проектування підйомних механізмів та технічне креслення викладав професор Бугринов Микола Васильович (1874-1942 рр.), за освітою інженер-механік. Закінчив вище технічне училище. У 1899 році вступив на Чорноморський військовий флот вільним механіком на броненосець «Три Святителі». У 1918 році звільнився з цієї посади, а в 1919 році почав працювати портовим інженер-механіком миколаївського військового порту. З приходом денікінців був звільнений з порту за те, що служив у Червоному флоті. В цей період працював викладачем опори матеріалів, деталей машин і технічного креслення у миколаївському політехнічному училищі. З поверненням Радянської влади – знову інженер-механік миколаївського військового порту. В 1921 році входив до складу спостережної комісії з добудови військових суден на миколаївських заводах. З 1922 р. поновив педагогічну діяльність в індустріальному технікумі на суднобудівному та механічному відділеннях, читав курси допоміжних механізмів, проектування парових котлів, деталей машин.

Електротехніку, фізику та практичні заняття по фізиці викладав викла-дач Микола Дмитрович Вишеславський, 1890 року народження, за освітою інженер-електротехнік. Керуючим технікуму на початку 1925 року став М.Н.Черкасов, який обіймав цю посаду до 1927 року. Він також вів навчальну роботу, читаючи лекції з технології металів. Є.Г.Серебряков залишався на попередній своїй посаді завідуючого навчальною частиною.

З 1 вересня 1924 року політехнікум був реорганізований в Миколаївський індустріальний технікум, з 1 вересня 1926 року в технікум кораблебудування зі збільшенням терміну навчання до чотирьох років. Уточнювалися та розроблялися нові навчальні плани, програми курсів та дисциплін, що вивчалися. Для студентів перших і других курсів була введена міжкурсова практика у власних майстернях обсягом 150 годин на рік. Після навчання на третьому курсі студенти захищали дипломні роботи і направлялися на річне інженерне стажування на заводи за нарядами НКО УРСР. Після закінчення стажування отримували звання інженера з відповідної спеціальності. М.Н.Черкасов пробув на чолі технікуму трохи більше двох років, а з 21 вересня 1927 року був звільнений з переведенням до м. Одеси керуючим технікуму прикладної хімії. Виконання обов’язків керуючого технікумом було вдруге покладено на Є.Г.Серебрякова. У вересні 1929 року на посаду керуючого був призначений С.Г.Ільяшенко. У цей час було виконано капітальний ремонт будівель технікуму з заміною пічного опалення на центральне водяне, наведено порядок у студентському гуртожитку на вулиці Радісній, порушено клопотання про будівництво другого гуртожитку для іногородніх студентів на 275 місць на Сухому Фонтані. Було обладнано лабораторії опору матеріалів, хімії, теплотехніки.

1 жовтня 1929 року Миколаївський кораблебудівний технікум було об’єднано з Миколаївським вечірнім робітничим технікумом і присвоєно назву Миколаївського машинобудівного інституту, який з 1 травня 1930 року реорганізовано в Миколаївський кораблебудівний інститут з робітфаком. Як в інституті, так і на робітфаку, навчання велось з відривом від виробництва (денна форма навчання), і без відриву (вечірня форма навчання). З 30 червня 1930 року суднобудівний факультет Одеського політехнічного інституту був приєднаний до Миколаївського кораблебудівного інституту. За 12 років існування Миколаївський інститут (технікум) підготував понад 900 фахівців інженерної кваліфікації, котрі успішно працювали в суднобудівній, і в інших галузях промисловості. За цей період в інституті були організовані й функціонували теплотехнічна та механічна лабораторії, кабінети фізики, хімії, теоретичної механіки, суднобудівний кабінет. Розпочався процес створення спеціалізованих кафедр: головних суднових механізмів, допоміжних механізмів, корпусобудування та проектування суден, вищої математики, хімії, теоретичної механіки. виконувався значний обсяг науково-дослідних робіт, велася досить активна видавнича діяльність. У 1932 році створена інститутська друкарня.

На початку листопада 1932 р. С.Г.Ільяшенка було звільнено з посади директора МКІ, виконуючим обов’язки директора призначається Ю.Ф.Чубов. У грудні 1932 р. директором МКІ був призначений А.І.Метс, на цьому посту він пробув до 18 січня 1935 року, коли його відізвали в Головморпром СРСР. Тимчасово до березня 1935 року обов’язки директора знову виконував Ю.Ф.Чубов.

Наприкінці березня 1935 року на посаду директора МКІ вступив Ар-нольд Янович Кресс. Він працював в інституті трохи більше п’яти передвоєних років (до вересня 1940 р.). А.Я.Кресс був енергійним та ініціативним керівником. Після закін-чення Ленінградської промислової академії став інженером-організатором суднобудівної промисловості. При ньому інститут набув подальшого розвитку: було розширено навчальні та лабораторні приміщення за рахунок прибудови до існуючого головного корпусу шести аудиторій; побудовано окремий корпус для кафедри опру матеріалів та суднобудівного кабінету; капітально відремонтовано гуртожиток на вулиці Радянській, в якому проведено центральне водяне опалення; розпочалося будівництво третього гуртожитку на Таврійській вулиці (тепер вул. Шевченка), неподалік від гуртожитку на Сухому Фонтані.

Важливою для наукових досліджень та учбових дисциплін була механічна лабораторія, заснована у 1927 році. Організатором цієї лабораторії був доцент А.Я.Золотарьов, вихованець і один з перших викладачів кораблебудівного інституту. В той час ця лабораторія була найкращою механічною лабораторією в Миколаївській області. Вона широко використовувалася в навчальному процесі. На обладнанні лабораторії виконувався великий комплекс наукових досліджень. Більш докладніше з історію університету можна ознайомитись у державному архіві Миколаївської області, де на зберіганні знаходяться документи Українського Державного Морського технічного університету (до 1994 року Миколаївського кораблебудівельного інституту): ф.Р-881, у кількості 40241 одиниці зберігання, за 1918-1990 рр.