Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та
та використання документів
Держархіву Миколаївської області

Відомий російський флотоводець, океанограф, полярний дослідник, суднобудівник, віце-адмірал Степан Осипович Макаров народився 8 січня 1849 року (за старим стилем 27 грудня 1848 року) у Миколаєві, у будинку № 8 на вул. Католицькій. Його батько, Осип Федорович, виховувався у навчальному морському екіпажі, у 25 років отримав звання фельдфебеля та посаду боцмана, 1848 року став прапорщиком, 1857 року - поручиком та потомственним дворянином. Коли Степану Осиповичу було 9 років, померла його мати, через рік батько одружився друге, був переведений до Сибірської флотилії та від'їхав з родиною до Ніколаївська-на-Амурі, де й прослужив десять років.

1865 року С.О.Макаров з відзнакою закінчив місцеве морське училище і став гардемарином, 1869 року - був підвищений до мічмана. Служив на суднах ескадри Тихого океану, з 1871 року - на Балтійському флоті. Під час служби на броненосному човні "Русалка" досліджував проблеми непотоплюваності кораблів, і, після публікації своїх розрахунків у журналі "Морской сборник" 1870 року, отримав "за відзнаку" чин лейтенанта.

1876 року після переводу на Чорномоський флот запропонував облаштувати пароплав "Великий князь Константин" для перевезення мінних катерів у райони стоянки суден противника з метою їх атаки, чим розпочав створення міноносних кораблів і торпедних катерів; під час російсько-турецької війни 1877-1878 років здійснив цю ідею і провів ряд успішних атак терецьких суден, а також вперше використав саморухому міну-торпеду (Уайтхеда). За це йому було надано чин капітана другого рангу з призначенням начальником загону міноносців Балтійського флоту.

1881 року, командуючи пароплавом-стаціонаром "Тамань", провів гідрографічні роботи у протоці Босфор та написав працю "Об обмене вод Черного и Средиземного морей", удостоєної 1885 року премії Російської Академії Наук. 1 січня 1882 року С.О.Макарова було підвищено до капітана першого рангу. У 1882-1886 роках він служив на Балтійському флоті.

У 1886-1889 роках, командуючи корветом "Вітязь", здійснив навколосвітнє плавання, під час якого проводились систематичні океанографічні роботи, результати яких були узагальнені у праці "Витязь" и Тихий океан" (1894).

1890 року С.О.Макаров отримав чин контр-адмірала і був призначений молодшим флагманом Балтійського флоту, у 1891 році - головним інспектором морської артилерії, у 1894 році - командувачем ескадрою Середземного моря. У 1894-1896 роках здійснив друге навколосвітнє плавання.

Першим у світі С.О.Макаров висунув ідею створення потужного криголама для дослідження Арктики і сам керував збудуванням криголаму "Ермак" на британській судоверфі "Амстронг і Вітворт". У 1897 році опублікував труд "Рассуждение по вопросам морской тактики". У 1899 році на "Ермаке" здійснив два пробних арктичних рейси. Був головним командиром Кронштадського порту. На початку російсько-японської війни 1904-1905 років С.О.Макаров був призначений командуючим Тихоокеанською ескадрою, успішно керував діями суден при обороні фортеці Порт-Артур. 31 березня 1904 року С.А.Макаров загинув на броненосці "Петропавловськ", що підірвався на міні.

15 квітня 1908 року на згадку про Степана Осиповича було піднято прапор на новозбудованому крейсері "Адмірал Макаров". 1913 року встановлено пам'ятник відомому флотоводцю у Кронштадті. Ім'я С.О.Макарова було присвоєно Ленінградському вищому морехідному арктичному училищу у 1946 році, та Миколаївському кораблебудівному інституту у 1949 році. 1975 року на Флотському бульварі Миколаєва відкрито пам'ятник С.О.Макарову. На будинку, де він народився, встановлено меморіальну дошку, а його ім'ям названо вулицю.