Г.А. Іванова,
провідний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

       Кенігсберги – одна з найбільш відомих єврейських родин в історії Миколаєва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Представники цієї родини лишили помітний слід в економічному та суспільно-політичному житті Миколаєва, в розвитку медицини.Різні аспекти та епізоди їх життя й діяльності висвітлено в роботах відомих миколаївських істориків-краєзнавців Ю. С. Крючкова, В. П. Чистова, Г. І. Чередниченко, В. В. Щукіна і А. М. Павлюка [1]. При цьому увагу дослідників здебільшого привертала діяльність найбільш помітного представника родини – Михайла Григоровича Кенігсберга, що є цілком справедливим. Але в тіні цієї визначної постаті лишилися інші представники родини, життя й діяльність котрих також є достатньо цікавими. Власне, на даний час відсутні дослідження, в яких було б представлено родинуКенігсбергів в цілому. Автором даної статті здійснено спробу на підставі архівних документів та інших джерел подолати цей недолік.

       Першим представником родини в Миколаєві був Герман Михайлович Кенігсберг. Ймовірно, він оселився тут не раніше кінця 50-х або початку 60-х рр. ХІХ ст., оскільки до 1859 р. заборонялося постійне проживання єврейських купців в Миколаєві та місцевостях, підпорядкованих Миколаївському військовому губернаторству. В ранніх документах прізвище записано як Кейнігсберг, пізніше (в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.) – Кенігсберг. У виявлених документах Г. Кенігсберг фіксувався під іменами Гершко (Гірш) або Герман, але його діти в подальшому офіційно писалися Григоровичами.

  В алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про шлюб за 1864 р. є відомості про одруження Кенігсберга Гершка та Дорфман Естер, однак самі метричні книги миколаївської синагоги до 1873 р. на зберігання до держархіву не надходили, тому дізнатися більш детальну інформацію, а саме їх соціальний стан, вік та дівоче прізвище Дорфман Естер, неможливо [2].

       Указом Херсонської казенної палати від 30 травня 1877 р. Германа Михайловича Кенігсберга було причислено до Миколаївського міщанського товариства [3]. 1882 р. миколаївського міщанина Германа Михайловича Кенігсберга та членів його родини було причислено до миколаївських 2-ї гільдії купців [4].

       У родині Германа і Естер Кенігсбергів було шестеро дітей: чотири сини та дві доньки, котрі народилися в Миколаєві.

       25 вересня 1865 р. (за старим стилем) народився старший син Михайло. Михайло Григорович (Германович) Кенігсберг, доктор з "нервових хвороб" (закінчив університет 1889 р.), один з упорядників санаторію "Сухий фонтан", дійсний член відділу Російського товариства охорони народного здоров'я і товариства миколаївських лікарів, особливу популярність набув з 1901 р., після відкриття власного гідропатичного закладу у м. Миколаїв на вул. В. Морська, 3/1 (нині № 27), де працював завідувачем, а його молодша сестра – Анна Григорівна Кенігсберг – лікарем. Після ранкових і денних годин роботи у водолікарні Михайло Григорович проводив прийом хворих у себе вдома за адресою: вул. Пушкінська, 12 (нині № 16), щороку збільшуючи кількість своїх пацієнтів і набуваючи все більшої популярності [5]. 1892 р., як миколаївський 2-ї гільдії купець, отримав гільдійське свідоцтво на виробництво промислу [6]. М. Кенігсберг був одним з найбільш активних діячів організації есерів та брав активну участь в діяльності миколаївської організації партії соціалістів-революціонерів (есерів), особливо її бойових дружин, які ставили на меті організацію терористичних актів проти представників влади. Як зазначалося в документах жандармського корпусу, в його будинку на Пушкінській вулиці проводилися сходки членів місцевих есерівських організацій, він проводив «посилену пропаганду серед місцевої інтелігенції», «щедро забезпечував грошима революційні організації для придбання зброї». 6 лютого 1906 р. він був заарештований і покараний до заслання в Якутії терміном на 5 років, але покарання пом'якшили, у квітні він мав виїхати з міста, але за рішенням тимчасового військового губернатора А.Н. Ступіна йому дозволили повернутися до Миколаєва [7]. Надалі М. Кенігсберг продовжував успішно займатися лікарською діяльністю. Його ім'я згадувалося в списках Миколаївського товариства лікарів, членів різних благодійних товариств, а також серед жертводавців на потреби євреїв-біженців з прифронтових областей в 1915 р. Зі встановленням в м. Миколаєві радянської влади в листопаді 1920 р. водолікарня доктора Кенігсберга була націоналізована, а сам він звільнений з посади її завідувача. У червні 1922 р. його ім'я зазначено в списку членів патронажу (органу громадського контролю) їдальні для харчування дітей, яка була відкрита в м. Миколаїв на кошти «Міжнародного союзу допомоги дітям» і «Всесвітньої єврейської конференції допомоги дітям» для допомоги голодуючим. Відомо, що в цей час він працював консультантом в міській амбулаторії № 1, був членом комісії «з розбору справ дефективних дітей» та займався приватною лікарською практикою [8]. На 01 січня 1924 р. М. Кенігсберг значиться у списку медичних лікарів СРСР як лікар з нервових та внутрішніх хвороб центральної амбулаторії м. Миколаїв [9].Помер Михайло Григорович 28 квітня 1929 р. у віці 63 років в Миколаєві. Причина смерті – жовта атрофія печінки (актовий запис відділу ЗАГС Миколаївської міськради № 470 від 29 квітня 1929 р.) [10]. Похорон відбувся 30 квітня 1929 р. Проводили в останню путь знаменитого лікаря з його власної квартири № 16 по вул. Пушкінська, а 1 травня 1929 р. колеги Михайла Григоровичаз окрздравінспектури в газеті "Красный Николаев" опублікували некролог "Пам'яті лікаря М.Г. Кенігсберга. Скорботна, приголомшлива звістка: помер лікар старожил міста Миколаєва – Михайло Григорович Кенігсберг. Зійшов в могилу великий невропатолог, людина великих знань, великого досвіду і чуйного підходу до хворого. Його глибока вдумливість, серйозна ерудиція і особливий дар лікаря-діагноста створили йому заслужену популярність серед трудящих мас. Перу Михайла Григоровича належить цілий ряд робіт, опублікованих в спеціальній медичній, вітчизнянії та європейській пресі. Учень Шарко, він перший вводить на Миколаєві цілий ряд нових методів в області лікування нервових хвороб. Михайло Григорович народився в Миколаєві в 1865 р., закінчив Миколаївську гімназію в 1884 р., Харківський університет – в 1889 р. Після закінчення університету працює в Парижі у Шарко протягом 2-х років, потім в Інституті Пастера, а потім в Берліні. Його дітище – водолікарня, створена ним, була однією з кращих в Україні свого часу, і в ній він пропрацював 17 років. Останні роки працював в 2-й поліклініці. Образ Михайла Григоровича – лікаря-людини буде довго жити в серцях тих, хто знав його і хто з ним стикався з медичної роботи" [11].

       Віміам (Володимир) Германович Кенігсберг народився 15 березня 1868 р. (за старим стилем) (метричний запис № 36 в алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1868 р.),мешкав в Миколаєві в будинку № 12 по вул. Пушкінська. 1914 р. – рахівник у Миколаївському відділенні Російського для зовнішньої торгівлі банку [12].

       Берман (Борис) Германович Кенігсберг народився 12 квітня 1869 р. (за старим стилем) (метричний запис № 28 в алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1869 р.). 1911-1915 рр. – біржовий маклер, член правління Миколаївського товариства взаємного сільськогосподарського кредиту, кандидат в члени Миколаївського біржового комітету, старший маклер, кандидат математичних наук, мешкав в Миколаєві по вул. Пушкінська, 12 [13]. Одружився у віці 55 років. Так, у книзі записів актів громадянського стану відділу ЗАГС Миколаївської міськради Миколаївського округу про шлюб за 1924 р. є актовий запис від 04 жовтня 1924 р. № 948 про одруження Кенігсберга Бориса Григоровича, 12 квітня 1869 р. народження, єврея, холостого, першим шлюбом, службовця, старшого біржового маклера, мешканця м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 12, письменного, прізвище після одруження – Кенігсберг, та Сімоновіч Ревекки Борисівни, 22 серпня 1865 р. народження, єврейки, вдови, другим шлюбом, домогосподарки, мешканки м. Миколаїв, вул. Чернігівська, 10, письменної, прізвище після одруження – Сімоновіч [14].

       Йосиф Германович Кенігсберг народився 13 вересня 1870 р. (за старим стилем) (метричний запис № 74 в алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1870 р.).1898 р. мешкав разом з матір'ю – Естер Давидівною – в Миколаєві в будинку № 12 на Бульварній площі, у 1903 р. – по вул. Пушкінська, 12, а з лютого 1909 р. – в Одесі по вул. Дерибасівська, 9, кв. 13.[15].

       Хая Германівна Кенігсберг народилася 22 січня 1873 р. (за старим стилем) (метричний запис № 7 в метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1873 р.)[16].

       Анюта (так у документі) Германівна Кенігсберг народилася 03 листопада 1879 р. (за старим стилем) (метричний запис № 147 в метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1879 р.) [17]. 13 серпня 1917 р. Ганну Григорівну Кенігсберг було обрано гласною демократичної Миколаївської міської думиза списком № 12 від єврейського об'єднаного комітету [18].У травні 1917 р. у Миколаєві за ініціативою Ганни Григорівни відкрито єврейський дитячий садок в будинку № 14 по вул. Мала Морська, а згодом на розі вул. Великої Морської та Наваринської. Коштами громади утримувалися дитячі притулки-сиротинці для дівчат та хлопців (1919 р. передані під опіку державної системи соціального забезпечення). Крім того, на благодійні внески діяв «денний притулок» для дітей воїнів та з бідних сімей, створений в 1914 р. (припинив діяльність в 1918 р. через відсутність коштів). Громада утримувала єврейську богадільню [19]. В 1924 р. Ганна Григорівна працювала дитячим лікарем у миколаївському шкільному санаторії [20].     

       Згідно ревізької казки миколаївського міщанина Германа Кенігсберга склад його родини на 19 січня 1882 р. був таким: миколаївський міщанин Герман Михайлович Кенігсберг, 43 років, дружина Ернестіна, 38 років, сини: Михайло, 16 років, Володимир, 13 років, Борис, 12 років та Йосиф, 11 років; доньки: Клара (так у документі), 8 років, та Ганна, 2 років. Проте згідно посвідчення, виданого 20 серпня 1882 р. Миколаївською міщанською управою Герману Михайловичу Кенігсбергу, 45 років, його сімейство складалося з дружини Естер Давидівни, 40 років, синів: Михайла, 17 років, Володимира, 14 років, Бориса, 13 років, Йосифа, 12 років та доньки Клари, 9 років. Можливо, що на час складання Г.М. Кенігсбергом клопотання до Миколаївської міщанської управи про видачу такого посвідчення (тобто до 20 серпня 1882 р.) його молодша донька Ганна ще не народилася, тому не згадується у посвідченні як член родини [21].

       Герман Михайлович Кенігсберг помер 31 жовтня 1893 р. (за старим стилем) в Одесі у віці 53 роки від спинної сухотки, похований в Миколаєві на єврейському кладовищі (актовий запис № 146 у метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про смерть за 1893 р. [22]. Його вдова Ернестіна Давидівна Кенігсберг померла в Миколаєві 15 серпня 1915 р. (за старим стилем) у віці 72 років від запалення легенів (актовий запис № 108 у метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про смерть за 1915 р.)[23].

Список використаних джерел:

1. Крючков Ю. С. Град святого Николая. Путеводитель по старому Николаеву. Николаев: Изд. Ирины Гудым, 2003; Чистов В. П. Кенигсберг Михаил Григорьевич. Николаевцы. Энциклопедический словарь. Николаев: Возможности Киммерии, 1999. С. 164 -165; Чередниченко Г. И. Водолечебница доктора Кенигсберга в Николаеве. Николаевские достопримечательности. Николаев : Возможности Киммерии, 2010. С. 163 – 174; Щукин В.В., Павлюк А.Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII - начало ХХ вв.). Николаев : Изд. Ирины Гудым, 2009; Щукин В.В. Доктор Михаил Кенигсберг. Штрихи к портрету . Исторические мидраши Северного Причерноморья. Материалы IVМеждународной научно-практической конференции. Николаев : Изд. П.Н. Шамрай, 2015. – С. 218 – 225; Щукін В. В. Етнічні меншини Миколаївщини в період Української національної революції. Миколаївщина: нариси історії революції 1917 – 1921 років / Л. Л. Левченко та ін. – Миколаїв: Іліон, 2017. С. 156 – 191.
2. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про одруження євреїв м. Миколаїв за 1864 р.
3. ДАМО. Ф. 216, оп. 1, спр. 579, арк. 1-7.
4. ДАМО. Ф. 216, оп. 1, спр. 579, арк. 6.
5. Чередниченко Г. Водолечебница доктора Кенигсберга // Новый век. – 2001. – № 3-4. – С. 81-82.
6. ДАМО. Ф. 229, оп. 1, спр. 50, арк. 11-16.
7. ДАМО. Ф. 229, оп. 4, спр. 161, арк. 9 зв., 17, 25.
8. ДАМО. Ф. Р-611, оп. 1, д. 1, л. 17, 25, 27, 29, 80; Щукин В.В., Павлюк А.Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII – начало ХХ вв.) /В.В. Щукин, А.Н. Павлюк — Николаев: Изд. Ирины Гудым – С. 83, 93, 193, 198.
9. Список медицинских врачей СССР. Изд. народного комиссариата здравоохранения РСФСР. Москва. 1925 г. – С. 437.
10. ДАМО. Ф. Р-5950, оп. 1, спр. 195, арк. 14.
11. Газета "Красный Николаев", 30 квітня 1929 р., № 2498, с. 4; 01 травня 1929 р. № 2499, с. 4.
12. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження євреїв м. Миколаїв за 1868 р.; ф. 218, оп. 1, спр. 101, арк. 49 зв.-50; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1915 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1914 – С. 100.
13. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження євреїв м. Миколаїв за 1869 рік; Адрес-календарь и справочная книга Николаевского Градоначальства на 1912 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1911 – С. 76; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1915 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1914 – С. 102, 119.
14. ДАМО. Ф. Р-5950, оп. 1, спр. 76, арк. 150.
15. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження євреїв м. Миколаїв за 1870 рік; ф. 218, оп. 1, спр. 101, арк. 76 зв.-77.
16. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1460, арк. 6 зв.
17. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1467, арк. 70 зв.
18. ДАМО. Ф. 222, оп.1, спр. 1814, арк. 3-3 зв., 6.
19. Миколаївщина: нариси історії революції 1917 – 1921 років / Л. Л. Левченко, Л. А. Вовчук, О. В. Волос та ін. – Миколаїв: Іліон, 2017. – с. 168.
20. Список медицинских врачей СССР. Изд. народного комиссариата здравоохранения РСФСР. Москва. 1925 г. – С. 82.
21. ДАМО. Ф. 216, оп. 1, спр. 579, арк. 1-5.
22. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1501, арк. 29; ф. 216, оп. 1, спр. 847, арк. 144-146 зв.
23. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1708, арк. 45 зв.