Історія профспілкового руху розпочалася на початку XX століття.

Перші профспілки на Миколаївщині виникли на хвилі масових страйків у листопаді 1905 року. 01 листопада 1905р.у Миколаєвіблизько тисячі робітників приватного доку на Сухому фонтані, протестуючи проти скорочення заробітної плати на 25відсотків, намагалися провести демонстрацію протесту, яку було подавлено.

17 квітня 1917 р. була утворена Миколаївська професійна спілка робітників металістів разом з керівним органом – правлінням, 10 червня 1917 р. на 1-й районній конференції членів спілки був обраний районний комітет Всеросійської спілки робітників металістів.

Першим міжспілковим профоб’єднаням на Україні була Центральна Рада профспілок, утворена в травні 1918 року. Вона проіснувала до травня 1919 року, а потім розпочало свою діяльність Бюро Півдня Росії. Наприкінці серпня 1919 року в умовах громадянської війни було прийняте рішення про розпуск керівних профорганів і створення замість них нелегальних бюро Всесоюзної Центральної Ради профспілок (ВЦРПС).

Новий етап відродження профспілкових організацій України, зокрема на Миколаївщині, розпочався у січні 1920 року, в лютому відновило свою роботу Південне бюро Всесоюзної ради професійних спілок, у січні 1920 р. розпочала діяльність Херсонська губернська рада профспілок.

У травні 1920 р. у м. Миколаїв відбувся І губернський з’їзд профспілок, на котрому були присутні 130 делегатів від 64 професійних спілок (кількість членів – 24079). У грудні 1920 р. відбувся ІІ губернський з’їзд профспілок, у липні 1921 р. – ІІІ губернський з’їзд профспілок, на котрому були присутні 300 делегатів (288 чоловіків, 12 жінок) від 21 професійної спілки (кількість членів більше 75000).

Саме в ці роки розпочалася практика підписання колективних договорів, тарифних угод. При профспілках працювали клуби, будинки-читальні, школи лікнепу, функціонували комітети допомоги потерпілим від голоду, створювались притулки для дітей тощо.