Співробітництво Державного архіву Миколаївської області з регіональними державними архівами Республіки Польща розпочалося 2014 року, коли за сприяння Польської фундації «NIEDALEKO» та на запрошення директорів державних архівів Пьотркува Трибунальського (Томаша Матушака) та Лодзинського воєводства (Петра Завильського) директор держархіву Миколаївської області Лариса Левченко в складі делегації українських освітян і архівістів ознайомилася з роботою цих архівів, у т. ч. в сфері оцифрування архівних документів, а також філіалу Державного архіву Пьотркува Трибунальського в місті Томашув Мазовецький та архіву університету Яна Кохановського. На жаль, розвиткові подальшої співпраці тоді завадила ситуація, що склалася в Україні, через яку Польська фундація «NIEDALEKO» вимушено припинила фінансування наукових проектів і спрямувала кошти на придбавання медикаментів для лікування українських військових. Упродовж двох років, що минули, архівістів не покидала надія на реалізацію спільних професійних проектів.
Делегація українських архівістів і освітян до Республіки Польща, 2014 рік
Цього року за сприяння Генеральної дирекції державних архівів Республіки Польща, Польської фундації «NIEDALEKO» архівісти Республіки Польща прибули до Миколаєва й ознайомилися з роботою Державного архіву Миколаївської області.
Директор Державного архіву Пьотркува Трибунальського, кандидат історичних наук, доктор Томаш Матушак прочитав архівістам держархіву Миколаївської області лекцію з історії та стану архівів і архівної справи на сучасному етапі в Республіці Польща.
Томаш Матушак повідомив, що державні архіви Республіки Польща працюють сьогодні, керуючись законом «Про державний архівний фонд і архіви» від 14 липня 1983 року. Безпосереднє керівництво державними архівами в Польщі здійснює Генеральна дирекція державних архівів, підпорядкована Міністерству культури та національної спадщини Республіки Польща. До недавнього часу дирекцію очолював знаний в Польщі архівіст, доктор історичних наук, професор Владислав Стемпняк, якого в зв’язку з виходом його на пенсію, нещодавно змінив колишній директор Національного цифрового архіву, кандидат історичних наук Войцех Возняк.
Державний архівний фонд Республіки Польща є історично сформованою і постійно поновлюваною сукупністю архівних документів, що відображають матеріальне і духовне життя суспільства, що мають історичне, наукове, соціальне, політичне, економічне і культурне значення, є невід’ємною частиною історико-культурної спадщини народів і містить відомості, необхідні для забезпечення державного суверенітету, національної безпеки, зовнішньополітичної діяльності, ефективного функціонування всіх державних структур, розвитку вітчизняної науки і культури.
Державний архівний фонд Республіки Польща складають 92082 архівних фонди та 41428507 од. зб.; загалом приблизно 310 кілометрів архівних полиць. Щорічно обсяг документів Державного архівного фонду Республіки Польща збільшується.
У Польщі функціонують три центральних державних архіви (Головний архів давніх актів, Архів нових актів, Національний цифровий архів) та регіональні державні архіви: 34 державних архіви з 43 філіями та 5 відділами нижчого рівня. Крім них, із 2005 року в країні функціонує Державний архів документації з особового складу і заробітної плати в Милянувці; 5 грудня 2012 року Державний архів у Кракові став Національним архівом у Кракові. Ці архіви є найважливішими архівними установами Республіки Польща, науково-інформаційними та культурно-історичними центрами загальнонаціонального і міжнародного значення.
Головний архів давніх актів є найстарішим з польських архівів. Його створено за декретом від 2 серпня 1808 року варшавського князя Фредеріка Августа як Крайовий архів. Надалі його назва кілька разів змінювалося. Сучасну назву архів отримав в 1918 році. Від початку свого існування архів став провідною установою, що зберігає рукописи старопольської влади. До складу фондів належать такі документи як Коронна метрика, 30 томів транскрипції і оригіналів Литовської метрики, а також зібрання давніх актів судових, адміністративних, військових, казначейських, поліцейських, дипломатичних органів. Перед другою світовою війною до складу фондів архіву належало 1750000 книг, 5000 пергаментних документів, а також 10000 планів і мап. Із цієї кількості документів 2 серпня 1944 року згоріли 95% актів. У наш час в фондах Головного архіву давніх актів зберігається 300000 справ, 400 фондів, поділених на 4 частини: 1) акти центральних і провінційних властей давньої Польщі, в т. ч. документи Коронного архіву, наприклад, міжнародні трактати Польщі, акт Варшавської конфедерації 1573 року, дипломатичне листування, книги старопольської королівської канцелярії, документи Коронного казначейства, акти чотирирічного сейму, що включають оригінал Конституції 3 травня, акти повстання Костюшки; 2) акти епохи поділу Польщі - Варшавського князівства (1807-1813), Королівства Польського, листопадового і січневого повстань, прусської, австрійської, російської адміністрацій; 3) архіви знаменитих польських родів і особисті архіви, наприклад, Радзивіллів, Потоцьких, Браницьких, Замойських, Тарновських та ін .; 4) картографічна колекція (ХVII-ХХ ст.), до якої належать плани міст, палаців, парків та скверів, а також архітектурні креслення і плани міст різних регіонів старої Польщі.
Архів нових актів – другий за значущістю центральний державний архів Республіки Польща. Він бере свій початок від декрету глави держави «Про організацію державних архівів і опіки над ними». 7 лютого 1919 року Юзеф Пілсудський утворив Військовий архів, головним завданням якого було забезпечення схоронності документів, створених цивільними окупаційними органами. У 1924 році було запропоновано перейменувати архів на підставі того, що таку ж назву мали ще два архіви, які зберігали післяокупаційні акти. У 1930 році архів був перейменований в Архів нових актів. Основу фондів становили німецькі (70 колекцій) і австрійські (60 колекцій) акти керівних органів (наприклад, генерал-губернаторів в Варшаві та Любліні) і місцевих (наприклад, окупаційних обласних начальників). Пізніше на зберігання до архіву стали надходити акти колишніх установ Другої Речі Посполитої і громадських організацій, а в 1932 році після підписання договору про співробітництво з Австрією в архів з Відня привезли 8 вагонів документів. Перед Другою світовою війною кількість актів сягала майже 10 тисяч погонних метрів. Під час війни архів переїхав в одну будівлю з Архівом давніх актів. 3 листопада 1944 року нацистські окупанти підпалили архів, знищивши 97 % документів. У наш час в архіві зберігаються акти державних адміністративних органів і органів самоврядування, органів контролю, правосуддя, господарських органів державної виконавчої влади та самоврядування, а також організацій, товариств, особисті фонди. В архіві є технічна, картографічна документація, фотографії, плакати, мікрофільми та звукозаписи. Архів має власне видання - журнал «Архівні замітки». На сьогодні в Архіві нових актів зберігається 2237 фондів, обсяг яких становить 1 млн. 600 тис. справ.
Національний цифровий архів – найновіший польський центральний архів, утворений 8 березня 2008 року на базі Архіву механічної документації, який існував з 1955 року. Заснування архіву стало прогресивним кроком на шляху розвитку технологій запису, зберігання і використання даних. В архіві зберігаються: електронні документи, 14 млн. фотографій, багато з яких оцифровано, 30 тис. звукозаписів, 2 тис. фільмів, 78 млн. кадрів мікрофільмів. До основних завдань архіву належить архівування цифрових документів, фотографій, звукозаписів і фільмів, а також оцифровка традиційних архівних документів, використання інформації про архівні фонди та документах в базах даних; координація масового мікрофільмування архівних документів, що зберігаються в державних архівах з метою забезпечення їх збереження.
Томаш Матушак також зупинився на роботі Центральної лабораторії реставрації архівних документів при Головному архіві давніх актів. Лабораторія заснована в 1949 році при Головному архіві давніх актів у Варшаві. В той час вона мала назву – Хіміко-мікробіологічна майстерня. Діяльність майстерні концентрувалася на науково-дослідній роботі над методами боротьби з мікробами і забезпеченням збереженості та реставрації архівних документів в післявоєнній Польщі. Вона була єдиною в Європі майстернею, створеної спеціально для архівів. У 1959 році Головна дирекція державних архівів перетворила майстерню в Центральну лабораторію реставрації архівних документів, яка стала науковим центром з питань реставрації та забезпечення схоронності документів. Лабораторія виконує функцію інформаційного центру і консультує працівників державних архівів, а також музеїв, бібліотек з питань реставрації, дезінфекції, мікробіологічної чистоти документів, забезпечення збереженості документів та їх транспортування, а також дій в разі катастрофи.
Далі Томаш Матушак розповів про систему обліку документів і фондів у польських архівах. На сьогодні польськими архівістами створено такі бази даних:
– СЕЗАМ - для обліку відомостей по фондах і ІЗА - для обліку відомостей за описами. Ці програми дозволяють дослідникам через мережу Інтернет отримати будь-які відомості про склад і зміст документів архіву, зробити необхідну заявку, отримати копію. Правила складання описів в польських архівах відповідають міжнародному стандарту архівного опису, прийнятому Комітетом стандартизації опису в Стокгольмі 1999 р.;
– ЗОСЯ – комп’ютерна програма, що дозволяє обробляти інформацію за фондами, що знаходяться в архівах на території всієї країни і дозволяє користуватися нею в Інтернеті. Таким чином, створюється загальнодоступна система інформації про польські архівні фонди.
– ЕЛА і ПРАДЯД – комп’ютерна програма для пошуку генеалогічної інформації.
Генеральна дирекція державних архівів Республіки Польща, виконуючи «Стратегію державних архівів на період 2010–2020 рр.» реалізовує програму оцифровування архівних фондів. Цифрові копії архівних документів дозволяють забезпечити архівістам можливість багаторазового видавання інформації і багаторазового копіювання без звернення до оригіналів, а також дають можливість вирішити проблему посилення слабоконтрастних, згасаючих текстів, дистанційно передавати інформацію по каналах зв'язку. Тільки в 2012 році державні архіви отримали понад 11 млн. цифрових копій. В рамках «Програми оцифровування державних архівів» архіви отримали понад 7 млн. електронних копій актів цивільного стану. На 2015 р. державні архіви Польщі вже мали понад 53 млн. цифрових копій архівних матеріалів. Фінансування на оцифровку архівних документів надходить до архівів за програмою «Оцифровка архівних матеріалів з фондів польських і зарубіжних архівів», затвердженої Генеральною дирекцією державних архівів Республіки Польща; від асигнувань, виділених Міністерством культури та національної спадщини за програмою «КУЛЬТУРА + Пріоритет оцифровуванню». Також державні архіви спрямовують на цілі оцифрування кошти, які вони отримують для своєї уставної діяльності. Найбільш плідним стало співробітництво архівів із генеалогами: результатом цього співробітництва є мільйони сканів, отриманих архівами без фінансових затрат.
Сьогодні в мережі Інтернет дослідники можуть отримати доступ до оцифрованих документів на сайті Національного цифрового архіву «szukajwarchiwach.pl», створення якого почалося 2009 р. Його наповнено понад 23 млн. цифрових копій документів (їх створено в 31 державному архіві, а також завдяки оцифруванню мікрофільмів, котрі зберігаються Національним цифровим архівом). На цьому сайті розміщуються копії не лише з державних архівів, а й з інших установ культури. Описування здійснюється в Інтегрованій інформаційній архівній системі ЗОСЯ «ZoSIA». Використання сайту безоплатне, копії документів не мають водяних знаків, їх можна вільно скачувати, якщо інше не зазначено в описанні, використовувати будь-яким способом. Серед цих копій, безумовно, найбільшим попитом користуються метричні книги та акти громадянського стану, але й документи Польських урядів на еміграції, Бюро відновлення столиці, польської радіостанції «Радіо Свободна Європа», гітлерівських концтаборів, лодзинського гетто, міських адміністрацій. Від початку роботи сайту його відвідало понад 2 млн. користувачів. Серед іноземних користувачів найбільше звертаються громадяни Німеччини, США, Франції та Великобританії. Також на веб-ресурсі Національного цифрового архіву (www.audiovis.nac.gov.pl) доступно 234507 сканів фотографій за ХХ ст.
Громадян України можуть зацікавити такі веб-ресурси польських архівів:
– Головного архіву давніх актів http://agad.gov.pl/inwentarze/testy.html - містить понад 1,3 млн. цифрових копій актів громадянського стану за період від 1590–1945 рр.;
– Державного архіву в Перемишлі http://www.przemysl.ap.gov.pl/skany , який удоступнив близько 130 тис. сканів, у т. ч. актів громадянського стану;
– Державного архіву в Любліні (http://lublin.ap.gov.pl/mieszkancy-lublina/), Коцьку (http://lublin.ap.gov.pl/mieszkancy-kocka/) і Радзинії (http://lublin.ap.gov.pl/mieszkancy-radzynia/);
– Державного архіву в Познані (http://e-kartoteka.net/);
– Державного архіву в Замості (http://zamosc.ap.gov.pl/index.php/jak-korzystac/bazy-danych).
Також цікавими можуть бути веб-сайти генеалогічних асоціацій Польщі, насамперед Всепольського генеалогічного товариства (www.genealodzy.pl), а саме:
– http://www.geneszukacz.genealodzy.pl/ (проіндексовано понад 20 млн. прізвищ осіб за актами громадянського стану);
– http://geneteka.genealodzy.pl/;
– http://metryki.genealodzy.pl/ (містить понад 5 млн. сканів без індексації, сформованих за воєводствами, парафіями, роками і номерами записів (рік народження, шлюбу, смерті));
– http://poczekalnia.genealodzy.pl/ (містить понад 2 млн. сканів, упорядкованих за державними архівами).
Не має аналогів проект, фінансований Європейським Союзом, – «Генеалогічні джерела жителів куявсько-поморського воєводства», в рамках якого два державних архіви в Торуні та Бигощі, що розташовані в одному воєводстві, зробили понад 1,8 млн. сканів метричних записів, актів громадянського стану та реєстраційних книг. У проекті брали участь 100 осіб, які не є співробітниками архівів. На волонтерських засадах ними зроблено понад 300 тис. індексів.
В другій частині лекції Томаш Матушак висвітлив історію, склад і зміст фондів Державного архіву Пьотркува Трибунальського, яким він керує з 2006 року.
Історія архіву:
Період XIV-XVIII ст.:
– Архівні традиції Пьотркува своїм корінням сягають кінця XIV ст., коли при посаді старости був утворений міський архів. За часів Польської Корони і пізніше на території Польщі в складі Речі Посполитої до кінця XVIII ст., староста був королівським чиновником. У XIV ст. староста втратив свої початкові військові функції, що було пов’язано зі значним розширенням адміністративно-судової влади. До функцій старости також належало управління королівськими маєтками. Це принесло, звичайно, істотний дохід, з якого староста був зобов’язаний сплачувати державі відповідні суми податку. Старости також виконували на додаток до вищесказаних функції поліції і судових органів.
Поруч з міським архівом з 1578 року існував архів Коронного трибуналу, в якому знаходилися протоколи судових справ, що велися цим органом. Треба пам’ятати, що до 1578 року вищим і головним суддею в Польському Королівстві був король. У своєму палацовому суді монарх міг розглядати всі справи. У 1578 році Стефан Баторій своїм указом утворив найвищу судову інстанцію – Коронний Трибунал. Спочатку Трибунал збирався в Пьотрукові для провінцій Великопольських, а в Любліні збиралися для провінцій Малопольських. Сесії в Люблінській ратуші проводилися навесні і влітку, а в Пьотркувському замку - восени і взимку. Ці архіви існували до кінця Речі Посполитої.
XIX століття:
В результаті трьох поділів Речі Посполитої (перший розділ стався в 1772 році, другий - в 1793 році, третій - в 1795 році), територія Польщі розділилася між Росією, Пруссією та Австрією, які по-своєму вирішували польські проблеми, що також стосувалися польських архівів. У 1810 році за часыв Великого Герцога Варшавського, міністр Фелікс Лубеньській розробив проект, за яким мали бути організовані три види архівів, котрі складали історичну спадщину колишньої Речі Посполитої. Цю ідею не вдалося реалізувати.
Згодом у Царстві Польському введений в дію новий проект щодо організації та функціонування архівів. На його основі створено кілька архівів. Одним з них був Пьотркувській архів давніх актів (1828). Його архівний фонд становить 1254 од. зб., в основному міські та судові книги. В 1836 і 1882 рр. частину матеріалів перевезли до Варшави з цілю консервації. В Пьотркуві в приміщенні ратуші, а потім в монастирі Бернардинів функціонував міський архів, а з 1867 року, коли Пьотркув став центром Пьотркувської губернії Царства Польського, був також створений архів Пьотркувського губернського уряду. В 1888 році частина Пьотркувського архівного фонду була перевезена до Варшави з цілю охорони. Ці матеріали були розміщені серед фондів Головного архіву давніх актів. На жаль, майже 7 тис. томів були втрачені під час Варшавського повстання 1944 року.
Перша світова війна:
Під час Першої світової війни частина пьотркувськіх архівних матеріалів була переміщена в Росію, а решта залишилися в місті. Період австрійської окупації характеризувався браком уваги до архівних документів. 21 грудня 1915 року генеральний губернатор в Любліні наказав «Kreiskommando» в Пьоотркуві скласти список архівів та установ, які залишили свої матеріали на території пьотркувського повіту, а також перевірити їх фізичний стан. У звіті для Генерального губернатора, представленому «Kreiskommando», підтверджено, що ці матеріали знаходяться в безладному стані, але в хороших умовах.
Період між війнами:
Організація Державного архіву в Пьотркуві Трибунальському пов’язана з переломним для історії Польщі 1918 роком. У травні 1918 року в Пьотркув прибув співробітник архівного відділення Міністерства духовних справ і народної освіти доктор Францішек Лопачіньский, яких працював «об’їздним архівістом», з метою складання повного списку пьотркувськіх фондів і місць їхнього зберігання. Він звернувся до міністерства з проханням про організацію в Пьотркуві архіву та розташування його в замку (тоді ще зайнятому військами) або в колишній будівлі ченців домініканців, а тепер –гімназії Хелени Тжціньскої по вул. Костюшка.
Сьогодні складно визначити точну дату заснування архіву. Можна припустити, що він існував уже з 31 липня 1918 року, тобто від декрету «Про організацію державних архівів і охорону архівних матеріалів». Декрет містив пропозицію про створення п’яти архівів у Варшаві і трьох у Любліні, Плоцьку та Пьотркуві.
Першим організатором архівної справи в Пьотркуві був Вацлав Гізберт Студницьки. За його ініціативою преса оприлюднила заклик до здачі громадянами документів, залишених російськими, австрійськими та німецькими властями і установами колишніх Пьотркувської і Калішської губерній. Оголошення, опубліковане в «Національному Щоденнику» 11 січня 1919 року, інформувало читачів про початок діяльності архіву в Пьотркуві. Це джерело, підтверджує функціонування Державного архіву в Пьотркуві в 1919 році. Під час прийняття декрету від 7 лютого 1919 року «Про організацію державних архівів і охорону архівних матеріалів» архів в Пьотркуві вже існував. Державний архів у Пьотркуві Трибунальському поширював свою діяльність на територію тодішнього Лодзинського воєводства. У перших місяцях функціонування архіву його керівнику Вацлаву Студницькому вдалося зібрати і зберегти значну частину губернських матеріалів. Багато часу він також приділив поїздкам у Лодзь, Каліш, Серадз і Ченстохов з метою пошуку пьотркувських архівних матеріалів. Ці матеріали були зібрані в трьох будівлях: на вулиці Биковської № 55 і 71 і на вулиці Калішській № 5. У квітні 1919 року Вацлав Гізберт Студницький перебрався за дорученням архівного відділення Міністерства духовних справ і народної освіти до Вільнюса.
Новим директором архіву став доктор Адам Прухник, який розвинув енергійну діяльність не тільки в області архівів. Працюючи шеф феном (член судової колегії) Міського управління, він сприяв розвиткові освіти в місті, став засновником і організатором Міської бібліотеки, працював також в Міський торговій школі і читав лекції на вечірніх курсах. У 1925 році його обрали головою Міської ради Пьотркува. У 1928 році він отримав депутатський мандат на виборах до Парламенту за списком Польської соціалістичної партії. Він є автором ряду публікацій з історії, політики та архівів. У 1928 році архівом тимчасово керував Юзеф Равіта-Рачіборский, якого в 1930 році замінив Ігнаци Святківський. Завдяки його зусиллям в 1934 року архів перемістили в будівлю на вулицю Биковську № 45, а в 1939 році – на вулицю Торунську № 4, де архів розташовано й сьогодні.
Друга світова війна:
Початок Другої світової війни у вересні 1939 року зупинив роботу архіву, який закрився на 10 місяців. Уже на початку жовтня 1939 року введено нову організацію архівів на окупованих територіях. Директором архівів став комісар Міністерства внутрішніх справ Рейху - Еріх Рандт. Архіви в Генерал-губернаторстві отримали окрему організацію. Ними керувало Управління архівів, що діяло в межах Відділу внутрішньої адміністрації уряду губернії. Управління поширювало свою діяльність навіть на архівні установи певних округів, що мали штаті одного співробітника. Цій адміністрації підпорядковувалися всі колишні польські державні архіви в регіоні, що належав до Генеральної Губернії, в т. ч. й архів у Пьотркуві Трибунальському. Пьотркувській архів відновив свою роботу 15 липня 1940 року під керівництвом німецького «Archivamtu» в Радомі. Незабаром співробітникам було наказано підготувати до перевезення до німецьких архівів фонди, якими були зацікавлені нацистські відомства в Німеччині. У 1941-1944 рр. нацистами вилучено з Пьотркува 24661 од. зб. Під час німецької окупації працівники архіву брали активну участь в Русі Опору. В архіві знаходився контактний пункт і ящик, в якому зберігалися конспіративні матеріали. Однією з форм боротьби з окупантами було приховування більш цінних архівних матеріалів. Найбільш активно з працівників діяли тодішній керівник архіву доктор Ян Варенжак (1896–1967) і Стефан Павляк, якого нацисти заарештували 9 травня 1944 року. Через два тижні після арешту він був розстріляний. Після відходу від справ доктора Яна Варенжака тимчасове управління архівними справами взяв на себе доктор Юзеф Стояновський (1884–1964). Разом з ним до Пьотркува приїхали з Варшави: доктор Ядвіга Карвасіньска, Адольф Еразм Мисловський і магістр Ядвіга Софія Янковська. Функції начальника архіву виконував в 1945-1949 рр. Адольф Е. Мисловський.
Після війни:
Після звільнення від нацистської окупації Державний архів в Пьотркуві з лютого 1945 року розпочав нормальну роботу, приділяючи особливу увагу збереженню документів і підрахунку втрачених матеріалів. У 1949 році архівний фонд становив 2,5 кілометри полиць.
В 1948 році в Лодзі створено Місцеву філію Державного архіву в Пьотркуві, організацією якої займався доктор Стефан Росяк. Коли в 1951 році був заснований Державний архів в Лодзі, Пьотркувський архів підпорядковано йому. Через це Пьотркувський архів втратив багато, позаяк із окремої установи з багатими архівними традиціями його було перетворено на місцеву філію, підлеглу Лодзинському архіву. 29 березня 1951 року декретом «Про державні архіви» архів отримав статус повітового державного архіву, а з 1953 року знову став місцевою філією Воєводського державного архіву в Лодзі. З 1950 року керівником архіву був доктор Стефан Росяк, який постійно працював в Лодзі. У Пьотркуві Трибунальському його обов’язки виконувала Марія Карбовська, яка в архіві працювала з 1942 року по 1969 рік. У зв’язку з переміщенням до Лодзя багатьох фондів працівники архіву почали проводити в великих масштабах просвітницьку і пропагандистську діяльність, спрямовану на поширення знань про архів та збір нових матеріалів. Під час організації так званих «Зустрічей з документом» і «Архівних тижнів» до архіву з власних рук громадян передано досить велику кількість цінних листівок, фотографії та журнали за XIX ст. В 60-х роках ХХ ст. архів організував багато різних виставок, серед яких можна згадати такі: «Пам’ятники польського закону», «Пьотркувська преса за часів 20-річчя Польської Народної Республіки», «750 років Пьотркува», «Півстоліття Пьотркувського архіву». Після виходу на пенсію Марії Карбовської значно знизився рівень архівної роботи, що було помітно на прикладі недостатнього отримання архівних матеріалів. У результаті серйозних помилок частина фондів піддалася безповоротному руйнуванню, а багато матеріалів змішалися з іншими.
Під час керування архівом наступних трьох директорів - магістра Хенрика Ковальчика, магістра Іоанни Надгродкевич і доктора Ришарда Шведа (1978-1983), проводилися відновлювальні роботи над архівними матеріалами. За розпорядженням Міністра науки, вищих навчальних закладів і техніки від 21 січня 1976 року Пьотркувській архів отримав назву Воєводського державного архіву. При архіві створили філію в Томашуві Мазовецькому, яка спершу мала статус відділу нижчого рівня, а з 1980 року – статус філії.
З 1984 року архів називається Державним архівом Пьоотркува Трибунальського. Після доктора Р. Шведа директорами архіву були магістр Кшистоф Ужендовський, хабілітований доктор Ришард Котевич, потім тимчасово виконував обов’язки директора магістр Кшистоф Лапіньский, затим магістр Петро Завильскій. З 2006 року по сьогоднішній день директором є доктор Томаш Матушак.
Загальна характеристика фондів Державного архіву Пьотркува Трибунальського:
Дійсний обсяг фондів, що зберігаються в архіві, підрахований на підставі даних кінця 2012 року, становить 391118 од. зб. на різних носіях інформації або понад 5,5 кілометрів архівних полиць. З цього числа в Пьотркуві Трибунальському знаходяться 255676 од. зб. (понад 3,5 кілометрів архівних полиць), а у філії в Томашуві Мазовецькому 135442 од. зб. (понад 2 кілометри архівних полиць). У цілому в Пьотркувському архіві на сьогоднішній день налічується 1869 архівних фондів, із яких в самому Пьотркуві зберігається 1232 фонди, а в Томашуві – 637 фондів.
Найціннішу частину матеріалів Державного архіву Пьотркува Трибунальського становлять:
– Колекція 14 пергаментів за період з 1569 по 1725 рр. Ці документи містять права та привілеї міста Пьотркув, надані польськими князями і монархами;
– «Сулеювскій картулярій» 1618 року, в якому міститься перша згадка про Пьотркув від 1217 року;
– документи фонду «Коронного трибуналу» з 1635 до 1738 рр.;
– фонд «Цехів міста Пьотркув» за 1550–1949 рр.;
– фонд «Торгового цеху» за період 1487 рік і 1659–1915 рр.;
– фонд «Цехів міста Радомсько» за 1640–1937 рр.;
– фонд «Цехів міста Вольбуж» за 1617–1917 рр.
Державний архів в Пьотркуві Трибунальському зберігає в основному фонди адміністративних, судових, поліцейських, станових, земських, землевпорядних, продовольчих, фінансових, кредитних, статистичних установ Пьотркува і підлеглих йому місцевостей за період з XIX по XX ст. Особливе місце займають матеріали установ вищого, місцевого самоврядування, таких як: фонди «Пьотркувського повятового старостату», «Акти міста Пьотркув», «Акти міста Томашув», «Акти міста Радомсько», установ у військових і селянських справах, з управління міським майном; фонди багатьох промислових, комерційних об’єднань і підприємств, наприклад, заводу з виробництва скла «Кара» і «Хортенсія»; документи фінансово-господарських органів, торгових компаній і банків, наприклад, Пьотркувське міське кредитне товариство; історичні документи, які відображають розвиток культурного життя в регіоні і стан народної освіти, організацію навчальних, виховних, наукових, просвітницьких та благодійних товариств і установ, які містять відомості про школи, будівництво нових навчальних закладів, ліквідацію неписьменності, відкриття клубів; документи установ і організацій релігійного культу: римсько-католицького, православного, протестантського культів, у т. ч. Пьотркувського приходу Всіх Святих; матеріали установ охорони здоров’я, які висвітлюють організацію медичної допомоги населенню, зростання кількості медичних установ, проведення загальносанітарних профілактичних заходів, боротьбу з інфекційними захворюваннями; фонди особового походження і колекції документів, які характеризують службову та громадську діяльність представників пьотркувськой інтелектуальної еліти, у т. ч. польського історика і краєзнавця Михайла Равіти-Вітановського, історика, палеографа, нумізматика, сенатора Царства Польського Казимира Стрончіньського тощо.
На закінченні лекції Томаш Матушак відповідав на запитання співробітників Державного архіву Миколаївської області, які цікавилися:
– станом організації роботи з оцифрування документів в державних архівах Польщі, фінансуванням програм із оцифрування;
– видами та тематикою запитів, які виконують польські архіви;
– більш детально виконанням соціально-правових запитів громадян;
– запитами щодо підтвердження польської національності, які надходять до польських архівів від громадян України;
– організацією роботи дослідників, у т. ч. іноземних, в читальних залах;
– створенням веб-сайтів польських архівів;
– кількістю установ, які передають документи на зберігання до Державного архіву Пьотркува Трибунальського, та напрямами роботи архіву з цими установами;
– платними послугами в польських архівах;
– фінансуванням державних архівів Республіки Польща, а також внутрішніми грантовими програмами;
– режимом роботи Державного архіву Пьотркува Трибунальського;
– детальніше підпорядкуванням державних архівів Польщі, плануванням роботи та звітністю;
– організацією архівознавчих наукових досліджень в державних архівах Польщі, можливостями публікації наукових статей українських архівістів у польських архівознавчих журналах;
– організацією підвищення кваліфікації співробітників державних архівів і можливостями отримання архівної освіти в університетах Польщі;
– штатною чисельністю Державного архіву в Пьотркуві Трибунальському, Томашуві Мазовецькому, її відповідність кількості архівних документів;
– статусом (державна або недержавна служба) і заробітною платнею в державних архівах Республіки Польща на різних посадах;
– можливостями, які надає громадянам України в Польщі «карта поляка».
Затим Томаш Матушак представив свою колегу – завідувача архіву університету Яна Кохановського, магістра Ренату Матушак, яка стисло ознайомила присутніх за своїм архівом.
Після лекції польські архівісти ознайомилися з виставками, підготовленими до їх приїзду співробітниками держархіву Миколаївської області («Документи з історії польського етносу на Миколаївщині в Державному архіві Миколаївської області», «Справи репресованих осіб польської національності», «Цінні документи в Державному архіві Миколаївської області», «Друковані видання Державного архіву Миколаївської області»). Гості відвідали сховища архіву в корпусі № 2 по вулиці Московській, 1, науково-довідкову бібліотеку, відділи архіву: організаційної роботи, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, інформації та використання, формування Національного архівного фонду та діловодства.
Крім цього, на веб-сайті держархіву Миколаївської області представлено виставку «Польський етнос на Миколаївщині».
Томаш Матушак передав до науково-довідкової бібліотеки держархіву Миколаївської області видання, підготовлені його архівом. Директор держархіву Миколаївської області передала до бібліотеки Державного архіву Пьотркува Трибунальського та Державного архіву Лодзинського воєводства видання держархіву Миколаївської області, у т. ч. примірники путівника «Державний архів Миколаївської області».
Томаш Матушак дав інтерв’ю журналістам Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії.
Наприкінці роботи були намічені плани подальшого співробітництва обох архівів, які найближчим часом будуть включати:
– робочу поїздку делегації співробітників Державного архіву Миколаївської області для вивчення досвіду роботи регіональних державних архівів Республіки Польща (березень або початок квітня 2017 року, отримано згоду на сприяння та фінансову підтримку цього заходу з боку голови Польської фундації «NIEDALEKO» Цезарія Бендки та директора науково-дослідного інституту «Полоністики», доктора історичних наук, професора Є. Г. Сінкевича);
– організацію виставки документів Державного архіву Пьотркува Трибунальського в Миколаєві (приблизно травень 2017 року);
– узгодженість із вищестоящими органами можливості підготовки спільного видання з історії польського етносу на Півдні України;
– узгодженість із вищестоящими органами можливості організації оцифрування документів з історії поляків на теренах Миколаївщині та українців на теренах Пьотркувщини;
– сприяння в спільних наукових дослідження, участі в конференціях, публікації статей, читанні лекцій з історії, теорії та практики архівної справи в Польщі та Україні директорами обох архівів, які захистили дисертації за спеціальністю «архівознавство» і є докторами історичних наук за цим фахом.
