Провідний спеціаліст відділу інформації
та використання документів Державного
архіву Миколаївської області
Іванова Г.А.

26 грудня 1860 року було затверджено „Положення про губернські й обласні статистичні комітети”, згідно котрого дозволялось зі згоди генерал-губернаторів та дозволу Міністра внутрішніх справ засновувати міські статистичні комітети там, де «це було корисно та існувало спеціальне управління» [1].

Особливий стан Миколаєва як центру воєнного губернаторства та військового порту, різнорідне населення, різноманітні промисли, відкриття торгівельного порту зпричинили створення міського статистичного комітету.

30 червня 1862 року статистичний комітет м. Миколаїв розпочав свою роботу на підставі «Положення про губернські і обласні статистичні комітети”, дозволу Міністра внутрішніх справ від 18 березня 1862 року та припису Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора від 19 квітня 1862 року [2]. Очолював статистичний комітет м. Миколаїв миколаївський воєнний губернатор, з 1900 року – градоначальник. Першим головою статкомітету став Богдан Олександрович Глазенап [3].

Миколаївський міський статистичний комітет займався збором й обробкою статистичних відомостей про економіку, культуру та народонаселення Миколаєва, приміських хуторів, а також волостей Херсонської губернії, що межували з містом. На підставі оброблених статистичних відомостей складали за встановленими формами статистичні таблиці, які надавали Центральному статистичному комітетові. Активізації наукових досліджень та видавничої діяльності сприяло те, що обов’язком комітету було складання детальних описів своєї місцевості в топографічному, історичному, промисловому і сільськогосподарському плані та публікація зібраних матеріалів у формі статей та описів у «Херсонських губернських відомостях» та місцевій періодичній печаті. В разі видавання Миколаївським статистичним комітетом планів та книжок зі статистичними даними один екземпляр обов’язково надсилався до Центрального статистичного комітету МВС [4].

До складу Миколаївського статистичного комітету на 1 липня 1862 року входили: голова комітету миколаївський воєнний губернатор Б.О.Глазенап та 7 членів комітету, а саме: генерал-майор В.Д.Кузнєцов, поліцмейстер підполковник В.М.Карабчевський, міський архітектор В.Є.Новиков, міський лікар А.Н.Новиков, благочинний протоієрей Іоанн Станіславський, доглядач повітового училища А.Є.Ек, секретарем комітету був призначений капітан-лейтенант В.Н.Зарудний. Упродовж 1862 року в особовому складі комітету відбулись зміни: було обрано помічником голови комітету - контр-адмірал М.О.Дюгамель, дійсними членами: генерал у відставці Н.М.Кумані, колезький радник Д.Д.Благовєщенський, статський радник Н.Ф.Таубе, лейтенант Є.С. Павловський, штабс-капітан О.С.Васильєв, підпоручик М.А.Макаров, надвірний радник В.А.Средин, капітан-лейтенант Н.Н.Ільїн, колезькі асесори Н.Ф.Бартенєв та Н.К.Геєк. Вибули зі складу комітету через звільнення з посад міський голова Н.Н.Ніколаєв і доглядач повітового училища А.Є.Ек, знову призначені міський голова А.М.Бухтеєв і доглядач повітового училища С.М.Мошкалов. Капітан-лейтенант В.Н.Зарудний за власним бажанням полишив посаду секретаря комітету 4 жовтня 1862 року, але залишився його дійсним членом, замість нього для управління справами комітету був призначений лейтенант Є.С.Павловський [5].

Помічник голови комітету обирався на кожні три роки з числа членів комітету на загальних зборах. Він мав наглядати за перебігом та успішним упровадженням справ комітету і допомагав голові в усіх його розпорядженнях щодо статистичної роботи. Неодмінні члени відповідали за своєчасне надання комітету точних числових даних. Дійсні члени допомагали комітету у перевірці та розробці статистичних відомостей, а також у складанні наукових праць та їх виданні. До обов’язків секретаря комітету входило наукове оброблення отриманих статистичних відомостей, складання необхідних таблиць, нагляд за виданням наукових праць комітету, він відповідав за зберігання справ, стан діловодства та фінансову звітність комітету [6].

Миколаївський статистичний комітет утримувався за рахунок міських коштів у розмірі 750 руб., з них 500 руб. – заробітна платня секретарю та 250 руб. на канцелярські та інші видатки [7].

Вже у перший рік існування статистичного комітету було вирішено видати план Миколаєва у кількості 100 екземплярів. Згідно обіжника міністра внутрішніх справ від 8 квітня 1861 року членами комітету були розглянути статистичні таблиці, що надсилались до Міністерства внутрішніх справ у 1857-1861 роках, а саме: про кількість мешканців за соціальним станом і віросповіданням, кількість церковних будівель, домашньої худоби тощо. Дійсними членами комітету було підготовлено нарис «Рибальство у річці Південний Буг поблизу Миколаєва» (М.А.Макаров) і статтю «Про поштову кореспонденцію у Миколаєві за 1861 рік» (В.І.Зарудний) та представлено у розпорядження комітету рукопис «Статистичний опис м. Миколаїв», укладений миколаївським міським лікарем С.А. Павловським [8].

1863 року Миколаївський статистичний комітет здійснив перший у губернаторстві перепис населення. Для його проведення було розроблено окрему інструкцію. Зібрані й оброблені зведення нині розповідають про загальну кількість населення, розподіл за станами, віросповіданням й освітою. На той час у місті проживало 43053 осіб, з них чоловіків – 22587 і жінок – 20475 [9].

До особового складу Миколаївського статистичного комітету на 1 січня 1864 року входили: голова комітету, його помічник, 7 неодмінних та 9 дійсних членів. На 1 січня 1865 року обов’язки голови комітету та його помічника продовжували виконувати миколаївський воєнний губернатор генерал-ад’ютант Б.О.Глазенап і контр-адмірал М.О.Дюгамель, незмінною лишалась і кількість неодмінних членів – 7 (голова міського комітету генерал-майор В.Д.Кузнєцов, поліцмейстер підполковник В.М.Карабчевський, міський архітектор колезькій асесор В.Є.Новиков, міський лікар А.Н.Новиков, благочинний протоієрей Іоанн Станіславський, директор миколаївської гімназії Н.К.Геєк та міський голова Є.А.Сиротинський (замість А.М.Бухтеєва) та дійсних членів – 9 (генерал у відставці Н.М.Кумані, статський радник Н.Ф.Таубе, колезький радник Д.Д.Благовєщенський, підпоручик М.А.Макаров, капітан-лейтенанти В.Н.Зарудний і Н.Н.Ільїн, доглядач повітового училища С.М.Мошкалов, колезькій асесор Н.Ф.Бартенєв та лейтенант Є.С. Павловський, який водночас продовжував виконувати обов’язки секретаря комітету. Згідно статистичного звіту за 1864 рік комітетом було оброблено та складено 11 статистичних таблиць для подальшого обов’язкового надання до Центрального статистичного комітету. Комітет не мав можливості провести детальний перепис 1864 року й обмежився лише звірянням кількості будівель у місті через довірених осіб, а також на вимогу установ та громадян збирав і надавав статистичні відомості про м. Миколаїв. Крім цього, у міському і морському архівах, інших джерелах члени комітету виявляли різні статистичні відомості, необхідні для ретельного опису Миколаєва. Наприкінці 1864 року було завершено підготовку та видано план Миколаєва [10].

1865 року секретар комітету Є.С. Павловський взяв участь у першому з’їзді статистичних комітетів Новоросійського краю, що проводився в Одесі, а у 1866-1867 роках під його наглядом було проведено систематичну перенумерацію усіх будівель міста, що дозволило комітету 1868 року якісно провести другий одноденний перепис населення Миколаєва [11].

Згідно з обіжником МВС від 21 грудня 1868 року у Миколаївському воєнному губернаторстві чотири рази на рік, під час посіву ярових, сінокосу або жнив, губернатор видавав наказ про збір статистичних відомостей про стан землеробства й народного продовольства, а голови приміських дум офіційно надавали відповідну інформацію [12].

1869 року секретарем комітету капітан-лейтенантом Є.С.Павловським видано короткий путівник та “Адрес-календар Миколаєва на 1869 рік” з історичними та статистичними нарисами. До 1865 року протоколи та звіти комітету друкувались у “Херсонських губернських відомостях”, а з 1865 року у місцевій газеті «Миколаївський Вісник» [13].

За розпорядженням Центрального статистичного комітету наприкінці 1886 р. у всій Європейській Росії, в тому числі й у Миколаївському воєнному губернаторстві, було проведено обстеження земельної власності і розподіл її за угіддями. Повітова та міська поліції, волосні правління збирали матеріали, заповнюючи листки опитування. Перевірку та обробку інформації здійснював Миколаївський статистичний комітет. За даними опитування на 1 січня 1887 р. Миколаївське воєнне губернаторство, котре складалось із міста та п’яти хуторів, займало простір у 18349 дес. 808 ½ кв. саж. Власне місто з його будівлями, вулицями й майданами займало 1343 дес. 1332 кв. саж. Приватне землеволодіння в Миколаївському військовому губернаторстві наприкінці ХІХ ст. було невеликим. Так, у списку приватних землевласників всього 103 особи [14].

Значна кількість розробок не лише секретаря, а й інших членів комітету свідчить про досить активну діяльність Миколаївського статистичного комітету. Найцікавіші статті членів Миколаївського статистичного комітету опубліковано з 1865 по 1869 роки у «Миколаївському віснику»: «Рибна торгівля у Миколаєві», «Миколаїв – губернське місто», «Статистичні відомості про м. Миколаїв», «Сади Миколаєва та рослинність взагалі», «Закордонна торгівля Миколаєва», «Народні школи Миколаєва», «Наслідки перепису народонаселення у м. Миколаїв, передмістях та хуторах у 1868 році», «Рух судноплавства та торгівлі у Миколаївському порту у навігацію 1868 року», «Статистичні відомості про промислові та торгівельні установи Миколаєва у 1868 році» та ін. Проведене дослідження діяльності комітету доводить, що члени Миколаївського статистичного комітету працювали одночасно у кількох напрямках [15].

Значну допомогу комітету у зборі необхідних статистичних відомостей надавали Миколаївська міська дума та земські установи, особливо під час проведення одноденного перепису населення міста. Миколаївський міський статистичний комітет мав свою бібліотеку, але кількість видань в ній була обмежена [16].

У наступні роки Миколаївський міській статистичний комітет продовжував щороку складати звіти в 11 обов’язкових таблицях та 7 необов’язкових відомостях, термінові щомісячні статистичні відомості, а також за проханням різних урядових та адміністративних установ, посадових осіб надавались різні статистичні дані щодо народонаселення, діяльності торгового порту, кількості фабрик, заводів, навчальних закладів, різних подій тощо. Головним призначенням комітету було справне ведення місцевої адміністративної статистики, встановлення вірних засобів збирання точних статистичних відомостейвідповідно до вимог уряду та вказівок Центрального статистичного комітету, а також у перевірка та обробка даних за формами єдиного зразку, встановленого МВС [17].

Сьогодні чи не єдиним джерелом відомостей про населені пункти сучасної Миколаївщини, котрі входили до складу Херсонської губернії у дорадянський час, є зведені статистичні звіти про наявність у повітах і волостях селянських господарств згідно з переписом 1916 року, а також картки суцільного перепису селянських господарств Херсонського повіту.

Миколаївський міській статистичний комітет припинив діяльність у січні 1918 р. з ліквідацією градоначальства.

Використані джерела:

1. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. 239, оп. 1, спр. 1, арк.. 9, 13.
2. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 7, арк. 1, спр. 13, арк. 3.
3. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 1, арк. 11.
4. Там саме, арк. 2.
5. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 7, арк. 19-20.
6. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 1, арк. 2-зв.-4.
7. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 7, арк. 1 зв., спр. 13, арк. 3.
8. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 7, арк. 2--21, спр. 13, арк. 4.
9. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 4, арк.10, 70.
10. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 7, арк. 46-47 зв.
11. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 13, арк. 3 зв.-4.
12. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 24, арк. 14, 69-71.
13. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 13, арк. 4-4 зв.
14. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 89, арк. 99-107.
15. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 13, арк. 14-15 зв.
16. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 7, арк. 21, спр. 70, арк. 19.
17. ДАМО, ф. 239, оп. 1, спр. 119, арк. 5-5 зв., 15.