Серединський О.В.,
заступник начальника відділу
інформації та використання
документів Державного архіву
Миколаївської області

У 1959 р. з ініціативи мешканців м. Миколаїв, головним чином молоді, методом народної будівлі розпочалось будівництво нового міського стадіону, передбачене генеральним планом реконструкції міста. Проект стадіону був розроблений архітекторами «Гіпрограду» під керівництвом Марачинського. За рахунок проведених недільників у будівництво стадіону було вкладено близько 200 тис. крб. Однак на початку 1961 р. будівництво стадіону, розпочате силами громадськості, було припинено. Все, що було збудовано, почало з часом руйнуватись. Тоді розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 22 березня 1963 р. № 327-р Миколаївському промисловому облвиконкому було дозволено продовжити будівництво стадіону у м. Миколаїв кошторисною вартістю 641 тис. крб., з обсягом робіт у 1963 р. 336 тис. крб., за рахунок нецентралізованих джерел фінансування. Будівництво стадіону було передано миколаївському суднобудівному заводу ім. Носенка [1].

У будівництві стадіону взяли участь інженери та робітники БУ-11, БУ-621, тресту «Зеленбуд» та тресту «Миколаївспецбуд» [2].

Відкриття Центрального міського стадіону відбулось 26 вересня 1965 р. – в День трудової слави суднобудівників. Перед миколаївцями виступили перший секретар міськкому партії В.О.Васляєв, директор миколаївського суднобудівного заводу ім. Носенка А.Б.Ганькевич. Далі під оплески всього стадіону коло пошани на легкових машинах зробили шановані династії корабелів: М’ясоєдових, Ковальових, Бабенків, Івженків та ін. Кадровий робітник заводу імені Носенка, заслужений раціоналізатор УРСР О.Я.Шостак передав свій робочий інструмент молоді та звернувся до них з напутнім словом. Суднобудівникам присвятив свій вірш Петро Гогнієв, пісню – учасник художньої самодіяльності Георгій Грицай. З новою силою на трибунах залунали оплески, коли прибула делегація трудівників сільського господарства області, котра вручила корабелам хліб-сіль. Від трудівників сільського господарства області перед присутніми на стадіоні виступила зоотехнік О.Ф.Каратєєва. Знатні будівельники, які збудували чудовий стадіон, теж прибули на легкових машинах. А коли наблизилися до центральної трибуни, начальник БУ-11 О.Ф.Растворов вручив ключ від стадіону його новим господарям – суднобудівникам. Після урочистих вітань з нагоди відкриття стадіону почалось спортивне свято. Зелене поле стадіону стало ареною виступів гімнастів, акробатів, стрибунів на батуті, фехтувальників, показових змагань гандболістів, легкоатлетів, велосипедистів. Коли засвітились прожектори на поле вийшли футбольні команди «Суднобудівник» та ЦСКА. Футбольна зустріч закінчилася мирною нічиєю – 0:0. Спортивне свято закінчилось феєрверком [3].

Новий центральний міський стадіон «Суднобудівник» з 25-тисячною спортивною ареною получив народну назву «Миколаївські Лужники». На 25 гектарах у районі яхт-клубу розмістилися футбольне поле, 8 тенісних кортів, баскетбольна та волейбольна майданчики, павільйон для занять важкою атлетикою, боротьбою самбо [4].

1971 р. на міському стадіоні «Суднобудівник» було влаштовано резино-бітумну доріжку [5]. Легкоатлетичний манеж на центральному міському стадіоні був споруджений 1976 р. [6], а 1987 р. на стадіоні було встановлене унікальне спортивне світлове табло, виготовлене в Угорщині [7].

Цілий рік на стадіоні працювали спортивні секції та групи з легкої та важкої атлетики, боксу, карате, ритмічної гімнастики, загальної фізичної підготовки, а також ДЮСШ з футболу. Тут проводили республіканські та всесоюзні змагання з легкої атлетики, ігри чемпіонату СРСР з футболу серед команд майстрів другої ліги. Миколаївська футбольна команда «Суднобудівник» у 1968 та 1974 роках виборювала звання чемпіона України, а у 1969 р. брала участь у розіграші Кубку СРСР з футболу і дійшла до ½ фіналу, перемігши у ¼ фіналу команду вищої ліги московське «Торпедо» з рахунком 2:1. За рішенням центрального штабу клуба «Шкіряний м’яч» 1973 р. на центральному міському стадіоні «Суднобудівник» проводилась першість серед юнаків молодшого віку, в якому взяли участь 24 команди з усіх республік СРСР. Значного успіху добилася команда «Орля» з Жовтневого району (тренер В. Мисаренко), яка обійняла перше місце. Це було справжнє свято на стадіоні. Для центрального телебачення вів передачу заслужений майстер спорту, коментатор Всесоюзного радіо та телебачення Микола Озеров [4].

Минули роки і стадіон перестав відповідати сучасним вимогам для спортивних споруд такого класу. Питання про реконструкцію миколаївського стадіону постало на початку 2000-х тисячних років. 2002 р. була затверджена програма реконструкції стадіону і визначені першочергові об’єкти для відбудови. Реконструкція стадіону почалась 2007 р. під керівництвом міського голови Володимира Чайки і проводилась за рахунок міського бюджету. Проект реконструкції було виконано Миколаївським філіалом інституту «НІІ Проектреконструкція» та ПП «Зодчий», а безпосередні роботи проводили ТОВ «Телець-ВАК» і ЗАО «Компанія Миколаївбудінвест». За шість років (2007-2012 рр.) було витрачено на реконструкцію стадіону 36 млн. 824 тис. грн. Почали з реконструкції західної трибуни і тунелю. 2008 р. на центральному міському стадіоні було введено нове футбольне поле зі штучним покриттям (газоном). Пізніше провели роботи з реконструкції східної трибуни і перед новим 2013 р. установили 15 тисяч індивідуальних пластикових сидінь. Були благоустроєні центральна та північна алеї. Сподіваємось побачити з часом повністю реконструйований стадіон [2, 8].

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. Р-992, оп. 7, спр. 24, арк. 87; ф. Р-2812, оп. 4, спр. 110, арк. 17.
2. Газ. «Вечерний Николаев», 25 вересня 2010 р., № 110.
3. Газ. «Південна правда», 29 вересня 1965 р., № 230.
4. Газ. «Южная правда», 21 вересня 1990 р., № 218.
5. ДАМО, ф. Р-5659, оп. 1, спр. 146, арк. 4.
6. Газ. «Вечерний Николаев», 1 вересня 2009 р., № 95.
7. Газ. «Південна правда», 27 червня 1987 р., № 147.
8. Газ. «Вечерний Николаев», 2 грудня 2008 р., № 138; газ. «Николаевский бизнес + спорт», 23 січня 2013 р, 7 стр.