Розвиток промисловості і торгівлі наприкінці ХІХ ст. призвели до необхідності поліпшення транспортного обслуговування населення м. Миколаїв. 1 лютого 1895 р. Миколаївське міське громадське управління уклало контракт з Бельгійським акціонерним товариством трамваїв на будівництво у м. Миколаїв кінно-залізничної дороги або скорочено «конки».

Будівництво рельсових шляхів «конки» продовжувалося приблизно два роки. У липні 1897 р. був відкритий рух кінно-залізничної дороги по лінії Привозний ринок – Військовий ринок – 3-я Воєнна вулиця, пізніше по лініях: Спаське – Елеватор і Вокзал – Міська лікарня.

У 1902 р. довжина шляхів «конки» склала 13,8 км, котрими курсувало 22 зимових та 30 літніх вагонів. У літніх відкритих вагонах було 20 місць для сидіння, а на площадках розміщувалися ще 15 пасажирів. У зимових вагонах було 16 місць для сидіння, 12 пасажирів розміщувалися на площадках. Кінний парк кінно-залізничної дороги складався з 200 коней.

21 грудня 1914 р. у м. Миколаїв офіціально був відкритий рух електричного трамвая, будівництво якого довгий час очікувало населення міста. У 1915 р. довжина трамвайного шляху у Миколаєві становила 26,4 км, а прибуток за використання цього виду транспорту склав більше 145 тис.крб. Перші трамвайні вагони були виготовлені у м. Рига у кількості 40 одиниць (25 зимових та 15 літніх вагонів).

Були відкриті наступні маршрути трамвая:

1. Вокзал – лікарня;

2. Привозний ринок – Спаське;

3. вул. Кузнечна – Привозний ринок – Спаське;

4. Каботажний спуск – Кладовище.

У період громадянської війни трамвай майже не працював. Після громадянської війни зруйноване трамвайне господарство прийшлось відбудовувати. Регулярна робота міського трамвайного парку почалася у 1922 р. після капітального ремонту міської електричної станції. У             1922-1923 рр. вагонами було пройдено 490096 версти, перевезено 2643583 пасажири, прибуток від використання трамваю склав 145166 крб.. Пільговий проїзд мали робітники та службовці (він був удвічі дешевше ніж для інших пасажирів).

Довжина сітки трамвайного шляху у 1925 р. склала 21 км, у  1926-1928 рр. – 28,3 км. Кількість вагонів, обслуговуючих пасажирський рух, нараховувало у 1923 р. – 37, з них моторних – 27, причіпних – 10; у 1927 р. – 47 вагонів, з них 40 моторних і 7 причіпних; у 1929 – 1930 рр. – 61 вагон, з них 40 моторних і 21 причіпних.

До 1940 р. довжина трамвайного шляху у місті склала 41 км. Моторних вагонів нараховувалось 41, причіпних – 33. Середнє навантаження одного вагону – 80 пасажирів на одну годину. У місті знаходилося депо з ремонту вагонів, механічний, електрозварювальний, ливарний цехи, кузня, ртутна підстанція. Число службовців та робітників, які обслуговували роботу міського трамвайного парку, нараховувало 700 осіб.

У період тимчасової нацистської окупації міста 1941-1944 рр. трамвайне господарство дуже постраждало. Окупантами було знищено  3 моторних вагона, розібрано 6 км трамвайного шляху, вивезено весь повітряний електропровід, обладнання ртутної підстанції, 9 електромоторів, вимірювальні прилади, цінний інструмент, запасні частини, обладнання трамвайного депо та ремонтних майстерень. Лишився не розграбованим лише рухомий состав міського трамвая, а саме 30 моторних вагонів,                3 моторних вантажівок, 1 снігоочисник, 16 вантажних площадок, 35 причіпних вагонів. Окупантам не вдалося вивезти 35 км трамвайних шляхів.

Відновлення транспортних шляхів почалось вже у 1944 р.. За післявоєнні роки у м. Миколаїв проведено десятки кілометрів трамвайної колії, центр міста був зв’язаний з усіма околицями. У 1985 р. трамвайна магістраль міста становила 74 км. На шести маршрутах ходило                    145 комфортабельних вагонів, котрі щорічно перевозили близько 50 млн. чоловік.

Сьогодні міський електротранспорт є самим дешевим та екологічно чистим видом транспорту, заслужено користується популярністю серед населення міста.