Юлія Бугаєвська, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів держархіву Миколаївської
області

Засільський цукровий завод Миколаївської області розташований біля селища Первомайське Жовтневого району Миколаївської області. Підприємство організовано відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 2 березня 1959 року № 227 «Про заходи щодо забезпечення збільшення виробництва цукру у 1959-1965 роках», постанови Херсонського раднаргоспу від 27 лютого 1960 року № 269 «Про заходи щодо забезпечення збільшення виробництва цукру по Херсонському раднаргоспу у 1959-1965 роках».

Другий Миколаївський цукровий завод – саме під такою назвою розпочалося спорудження заводу ще у березні 1960 року. Пізніше, згідно з розпорядженням Української Ради народного господарства № 384-р від 26 вересня 1963 року, підприємство перейменовано на Засільський цукровий завод [1].

Будівництво комплексу потужністю у 50 тисяч центнерів переробки цукрового буряку на добу здійснювалося генеральним підрядником СУ-17 тресту «Миколаївпромбуд» та субпідрядними організаціями Міністерства будівництва УРСР. Проектне завдання будівництва розроблено Державним проектним інститутом «Укргіпроцукор» Держкомітету з харчової промисловості при Держплані СРСР. Проект складено з урахуванням угоди з англійською фірмою «Віккерс-Буккерс» на комплексне постачання всього обладнання заводу. Монтаж обладнання, пуск та налагодження його  роботи проводились під керівництвом спеціалістів зазначеної фірми. Загальний кошторис на будівництво становив 184006,9 крб. [2].

Статут цукрового заводу було затверджено відповідно до постанови Ради народного господарства Чорноморського економічного району № 116 (головою Ради на той час був І.Прибильський)  1 квітня 1964 р. З цієї дати Засільський цукровий завод вважали діючим підприємством [3].

Засільський завод та житлове селище розташовані на колишніх землях радгоспу ім. Леніна  Снігурівського району за 42 км від міста Миколаєва. Площа земельних ділянок, які було відведено для розміщення промислового майданчика, житлового селища і кагатного поля, становила  148  га, під водосховище – 150 га, для полів фільтрації – 187 га, то ж загальна ділянка відведеної землі під будівництво заводу займала 485 га.

Технічне водопостачання заводу здійснювалось через Верхньоінгулецький магістральний канал.

Засільський цукровий завод фактично почав працювати з 17 вересня 1964 року. Головна задача заводу – заготівля та переробка цукрового буряку, виробництво цукру [4].

Укомплектований комплексним технологічним обладнанням, цукровий завод протягом перших 60 діб досяг лише 5581 ц середньодобової продуктивності. Максимальна продуктивність першого року становила всього 15 453 ц переробки цукрового буряку на добу. Причина неповної потужності роботи заводу – дефекти у конструкції ряду поставленого обладнання, які поступово були ліквідовані.

Чисельність працівників заводу 1964 року, становила 1281 осіб: персонал з основної діяльності – 763 (599 - робітників, 90 – інженерно-технічних працівників – 90, службовців - 74 ) та персонал з неосновної діяльності - 518. Приблизна кількість працюючих на заводі зберігалася наступні двадцять років. 1969 р. Середня заробітна плата одного робітника промислового персоналу була 122,9 крб. Фактична вартість 1 людинодня становила 4,80 крб. [5].

Першим директором заводу був Л. Ольшевський. Його наступниками у керівництві були В.Павленко, Д.Дубина.

На заводі практикувалося сумісництво професій робочих, збільшення зон обслуговування та стислість робочого дня. Постійно проводилося підвищення кваліфікації робітників, більшість з яких освоювала нову спеціальність. Час від часу відбувалося удосконалення та реконструкція обладнання заводу.

З переходом заводу з вересня 1967 р. на нові умови планування та економічного стимулювання значно підвищилися виробничі показники. До 1973 р. знижено трудомісткість, затрата робочої сили на 100 тонн переробленого буряку знижено за 1968-1973 роки вдвічі. У результаті застосування новітніх технологій були механізовані основні вантажно-розвантажувальні роботи з буряком і допоміжними матеріалами.

Передовиками виробництва на заводі у середині 70-х рр. були: І.А.Панасюк, М.І.Величко, М.Д.Єфименко, О.О.Макарусь, О.М.Решетнєв, О.О.Тупилов, А.Д.Холодулькін, Л.Г.Нечай, І.Г.Олексій, В.Т.Гринчий [6].

29 грудня 1966 року державною комісією було затверджено акт прийому до експлуатації 2-ї черги Засільського цукрового заводу. Потужність підприємства розрахована була на 50 тисяч центнерів переробки цукрового буряку на добу [7].

1969 р. за рахунок зниження сумарних втрат цукру було вироблено додатково 7 тисяч центнер. Всього за 1969 рік вироблено 587,5 тисяч центнер цукру.  Середньодобова продуктивність з переробки буряку становила 38043 тонн при планової – 37601. Річний план з реалізації продукції за цей рік було виконано на 103%, понадпланово реалізовано продукцію на 732 тис. крб. [8].

Найкращими цехами у раціоналізації на 1973 р. були: відділ головного механіка під керівництвом Л.Орленка (за 9 місяців 1973 р. виконав річне замовлення на 123%), відділ головного технолога під керівництвом Т. Новака (річне замовлення виконано на 115%) [9].

1974 р. середньодобова продуктивність заводу становила 4,310 тис. тонн. Прослідковувалося деяке зниження темпів росту продуктивності, що пояснювалося забезпеченням неякісним буряком та зривом термінів у постачанні сировини.

1974 р. завод недовипустив 26 478 тонн сухого жому. Балансовий прибуток за попередні 1971-1974 рр. становив 549 тис. крб., що було менше планового на 96 тис. крб. [10].

Зона бурякосіяння 1971-1973 рр. була розподілена у 54 господарствах, з них радгоспів – 28, колгоспів – 26, у п’яти адміністративних районах Миколаївської і двох районах Кіровоградської області. Площа посіву становила 10 632 га з загальним планом заготівлі у 286, 8 тис. тонн цукрового буряку. Заготівля і постачання цукрового буряку проводилася на 4 залізничних пунктах: Снігурівкому, Новополтавському, Копанському, Людмиловському, Призаводському [11].

За 1971-1975 рр. коефіцієнт використання потужності заводу сягнув 85,8%.

1978 року було вироблено 58 172 тонн цукру (на 212 тонн понаднормово), 4 866 тонн - жому сухого, 359 620 тонн - жому свіжого, 27 886 тонн кормової патоки. Успішна робота заводу та досягнення ним високих показників наприкінці 70-х рр. ХХ ст. багато в чому залежала від забезпечення достатньою кількістю високоякісного цукрового буряку, що постачався з колгоспів та радгоспів Миколаївської області [12].

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області, ф. Р-5351, оп. 1, спр. 6, арк. 1-4.
2. Там саме, ф. Р-5351, оп. 1, спр. 2, арк. 2.
3. Там саме, спр. 15, арк. 1-6.
4. Там саме, спр. 30, арк. 1-2.
5. Там саме, спр. 120, арк. 121, 130.
6. Там саме, спр. 248, арк. 6-9.
7. Там саме, спр. 65, арк. 1-4.
8. Там саме, спр. 120, арк. 117-118.
9. Там саме, спр. 248, арк. 2.
10. Там саме, спр. 280, арк. 3-10.
11. Там саме, спр. 178, арк. 92.
12. Там саме, спр. 391, арк. 1-3.