Ірина Крикалова, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів державного архіву
Миколаївської області

 

1894 р. у Миколаєві було відкрите технічне залізничне училище при Харківсько-Миколаївській залізниці для підготовки спеціалістів для будівництва та обслуговування залізничних шляхів, потреба у яких значно зросла на півдні Росії у другій половині ХІХ ст. Засновником цього навчального закладу був керуючий навчальним відділом Міністерства шляхів сполучення таємний радник Є.С.Волков. Першим начальником училища був інженер-механік Ісак Никандрович Юр’єв. На навчання приймалися діти з 13 років всіх станів та віросповідань. На 1 січня 1895 р. в училищі навчалося 55 учня.  Викладалися Закон Божий, арифметика, геометрія, фізика, механіка, будівельна справа, гімнастика, каліграфія, креслення, рахівництво, теслярсько-столярне ремесло, учні проходили практику з залізничної справи. До керівництва училища входили начальник та педагогічна рада .

Перші два роки училище було розташоване у орендованих приміщеннях, та вже 1896 р. розташувалося у власній двоповерхової будівлі, побудованій за індивідуальним проектом. Навчальний корпус технікуму був розрахований на 120 учнів. 1898 р. поряд з училищем було відкрито два гуртожиткв, це дозволило збільшити кількість учнів, у 1901 році їх навчалося вже 106. Фінансування зі спеціальних фондів Міністерства шляхів сполучення дозволяло розширювати навчально-виробничу базу училища. Викладачі були доволі професійні, мали відповідну освіту. 1899-1902 рр. будівельну та залізничну справу викладав Володимир Володимирович Рюмін. Вже у 1901 р. у Харкові вийшов друком його перший посібник для залізничних училищ «Обыкновенные дороги».

На початку ХХ століття до училища приймали виключно дітей залізничників з числа службовців, технічного персоналу, машиністів та ін. по закінченню ними 6-ти класного міського училища або церковно-парафіяльної школи (у деяких випадках приймалися й діти, чиї батьки не працювали на залізниці). В училищі додержувалися майже воєнної дисципліни, учні носили формений одяг (повсякденний та парадний), мали віддавати честь при зустрічі з викладачами та начальником. Більш ніж 10 років, до 1917 р. училище очолював статський радник, інженер-механік Микола Іванович Фадєєв, який закінчив Московське технічне училище, викладав будівельну справу. Він був досить відомою людиною у м. Миколаїв, очолював Миколаївське товариство любителів природи та був товаришем голови Миколаївського відділення імператорського російського технічного товариства. 1911-1912 навчального року у штаті училища працювало 5 викладачів, настоятель училищної церкви та законовчитель, лікар, письмоводитель, наглядач, двірник, швейцар та два сторожа. Земельне майно училища складалося з двох ділянок (були отримані у дар від міста Миколаїв) площею 2700 кв. сажнів та 1150 кв. сажнів. На більшій ділянці були розташовані будівля училища, двір та сад, на меншому – будівлі гуртожитку учнів та навчальне поле. Кошторис на утримання училища у 1911 році склав 16808 крб. 97 к.: це заробітна плата викладачам та службовцям, витрати на навчальні посібники, опалення та освітлення, господарські витрати та витрати на електричну енергію та утримання техніки, проходження учнями літніх практичних занять. На 1 січня 1916 р. в училищі навчалося 68 учнів, з них за національністю: православних – 65, католиків – 3, за соціальним станом: дворян – 4, міщан – 15, селян – 42, синів почесних громадян – 2. З часу заснування та до 1917 р. училище закінчило більш ніж 500 осіб, вони працювали техніками-механіками, майстрами, бригадирами артілей тощо.

Перші два роки після жовтневого перевороту 1917 р. колишнє залізничне училище працювало з перебоями. 1920-1921 роках поновило свою діяльність як професійно-технічна школа, котра готувала техніків-шляховиків, з 1922 р. – техніків-паровозників. Термін навчання становив 4 роки, з них 3 роки теоретичних занять та 1 рік – тривала виробнича практика.

1930 р. наказом наркому залізничного транспорту СРСР професійна школа була реорганізована у технікум з ФЗН при ньому. Директором у цей період працював Петро Захарович Гуль. У 1931-1932 навчальному році у технікумі навчався 131 студент.

У вересні 1938 р. до технікуму було прийнято 107 студентів за спеціальністю «Паровозне господарство»: дві групи з 61 особи, які потім були перепрофільовані на нову спеціальність «Механізація вантажних та розвантажувальних робіт» та одна група за спеціальністю «Ремонт та обслуговування шляхових та будівельних машин». Таким чином, технікум на той час готував спеціалістів за трьома спеціальностями: механізація вантажно-розвантажувальних робіт, паровозне господарство, ремонт та обслуговування шляхових та будівельних машин. Всього у технікумі було 12 груп. Через різні причини (неуспішність, хвороба, призов до лав армії тощо) технікум у 1938-1939 навчальному році залишило 42 студента. 1 жовтня 1938 р. з Ленінградського залізничного технікуму до Миколаївського була переведена група студентів ІІІ курсу з 13 осіб за спеціальністю «Ремонт та обслуговування шляхових та будівельних машин». У 1938-1939 навчальному році технікум закінчили 32 студента, з них за спеціальністю «Паровозне господарство» – 13, «Ремонт та обслуговування шляхових та будівельних машин» – 19 Загальна кількість оцінок по технікуму у 1938-1939 навчальному році становила: відмінно  – 637 (19,1%), добре – 1243 (37,1%), задовільно – 1379 (41%), незадовільно – 98 (2,8%). П’ятеро студентів мали у всіх дисциплін оцінки «відмінно». Студенти ІV курсу за спеціальністю «Ремонт та обслуговування шляхових та будівельних машин» проходили практику у 1938-1939 навчальному році на Тульському машинобудівельному заводі (Росія), за спеціальністю «Паровозне господарство» – на Одеській залізниці, студенти ІІІ курсу на Ізюмському та Запорізькому паровозоремонтним заводах. Загальна кількість викладачів у технікумі становила 22, з них штатних – 12, працюючих за сумісництвом – 10. Вищу освіту мали 18 викладачів, середню – 4. У технікумі працювали чотири циклових комісії: загальноосвітня, загальнотехнічна, спеціальна, військово-фізкультурна. Діяли гуртки: духовий оркестр складом у 33 виконавця, струнний гурток – 11 виконавців, літературний гурток – 54 студенти, фотогурток, драматичний у складі 35 студентів, гурток з випуску газети та шахово-шашкова секція. 1939 р. технікумом було придбано звукове кіно-пересувне обладнання, для студентів було продемонстровано безкоштовно 15 кінокартин, технікум мав свій радіовузол. У бібліотеці технікуму нараховувалося 22140 видань, у тому числі суспільно-політичних – 2574 екземпляра, підручників та навчальних посібників – 11407 екземплярів, загальна кількість користувачів становила 365 осіб. У технікумі були такі кабінети: паровозний, хімічний, фізичний, технологічний, військовий та кабінет графіки. Велися роботи з обладнання теплотехнічної лабораторії: був встановлений локомобільний котел, паровозоповітряний теплонасос, придбана парова машина. У навчальних майстернях технікуму проводилися лише заняття (студенти замовлень на виготовлення приборів або іншого обладнання не виконували). На високому рівні проводилися заняття з військової підготовки, у 1938-1939 навчальному році було підготовлено 84 ворошиловських стрілка І ступеню, 20 – ІІ ступеню. У гуртожитку проживало 137 студентів.

З початком Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., а саме у серпні 1941 р., технікум був евакуйований до м. Чкалов (нині – м. Оренбург, Російська Федерація). Витрати у зв’язку з евакуацією склали: вантажні роботи та транспортування – 1157 крб., оплата за перевезення по залізниці – 6964 крб., виплата заробітної плати у евакуаційний період – 15901 крб., виплата допомоги на евакуацію – 6474-00 крб. На 1 січня 1943 р. у технікумі навчалося 86 студентів, у 1943-1944 навчальному році було прийнято на перший курс 125 осіб .

1944 р. після визволення м. Миколаїв від тимчасової нацистської окупації, викладачі та студенти технікуму повернувся з евакуації. 10 червня 1944 р. начальник Миколаївського технікуму залізничного транспорту Ксєнофонтов Г.В., бухгалтер Чередніченко Л.Я., голова профспілкової організації Аніксєв І.З. склали акт про збитки, заподіяні технікуму під час тимчасової нацистської окупації м. Миколаїв 1941-1944 рр. За цей період були повністю або частково зруйновані приміщення технікуму (на балансі знаходилися: 2-х поверхова будівля технікуму, кам’яна, площею 1002241 кв. м., по вул. Пушкінська, 71, яка згоріла, будівля кухні площею 8130 кв. м., три гуртожитку площею 16450 кв. м., 3895 кв. м. та 3006 кв. м., їдальня площею 145 кв. м., знищено обладнання технікуму). Загальна сума збитків склала 2824000 крб.

На початок 1944-1945 навчального року з м. Чкалов було реевакуйовано 107 студентів, 215 було прийнято на навчання вже у м. Миколаїв (в основному із студентів, які навчалися у технікумі до війни). Для прийнятих у Миколаєві студентів з 15 серпня по 20 жовтня 1944 р. були організовані підготовчі курси. На початок навчального року технікум був повністю укомплектований викладачами: всього працювало 27, з них у штаті було 20 (з вищою освітою – 11), за сумісництвом працювало – 7 (з вищою освітою – 5). Заняття у технікумі розпочалися з 1 жовтня 1944 р., у першому півріччі було заплановано провести 18 навчальних тижнів до 3 лютого 1945 р., з 5 по 17 лютого 1945 р. проходила екзаменаційна сесія, з 19 по 24 лютого 1945 р. – зимові канікули. У другому півріччі заняття велися до 30 червня 1945 р., з 2 по 14 липня проводилася екзаменаційна сесія. У першому навчальному півріччі 1944-1945 рр. у навчальному корпусі було відсутнє електричне освітлення, часто навчальний процес переривався: студенти виходили на розчистку снігових заметів на залізничних коліях. Технікум розпочав роботу у будівлях, яки залишилися незруйнованими, а саме: ковальський та механічний цеха, їдальня, а для слюсарного цеху був пристосований корпус залізничної школи № 20 Одеської залізничної дороги по вул. Пушкінська, 69, для навчального корпусу та гуртожитку міською владою була виділена будівля по вул. Фалєєвська, 24 площею 757,55 кв. м.: 5 аудиторій загальною площею 144,9 кв. м., фізичний кабінет  –17,4 кв. м., хімічний кабінет –12,5 кв. м., бібліотека – 17,5 кв. м., кімната для викладачів, актовий зал, приміщення для керівництва, канцелярії та бухгалтерії. У цьому ж корпусі була кімната військкерівника, санітарний пункт, службові приміщення, гуртожиток для учнів площею 270,7 кв. м. Враховуючи, що до війни це був житловий будинок, мешканці якого почали повертатися з евакуації, та й сама будівля не була пристосована для занять, керівництву технікуму необхідно було вирішувати проблему з новим навчальним корпусом. На той час у технікумі було 12 груп, заняття проводилися у дві зміни. Не вистачало навчальних посібників, канцелярського приладдя (студенти отримали лише по 5 зошитів). Книжковий фонд бібліотеки складався з 3396 книг, протягом навчального року було придбано 2034 книги, бібліотеку відвідувало 323 читача, було видано 1689 книг, не враховуючи періодичних видань.

Студенти старших курсів проходили виробничу практику на Тихорєцькому машинобудівному заводі «Красный молот» (Російська Федерація). У технікумі були організовані хоровий, драматичний та музичний гуртки, яки відвідувало 50 студентів. Члени гуртків провели 8 вечорів самодіяльності для студентів технікуму, 2 концерти для залізничників ст. Миколаїв та 3 для воїнів у військових шпиталях. Хор технікуму був досить відомий у місті, мав брати участь у всесоюзному конкурсі художньої самодіяльності.

Військова підготовка у технікумі проводилася, враховуючи потреби військового часу, на досить високому рівні: студенти були організовані у навчальну роту, що складалася із взводів та відділень. Підготовка дівчат була організована за спеціальністю «телефоністка» (викладачем у дівчат був офіцер із складу місцевого військового гарнізону, навчання проводилося на базі військової частини). Екзамени дівчата здали: на «відмінно» – 52 дівчини, «добре» – 38, «задовільно» – 12. Екзамени з військово-допризовної підготовки юнаків та дівчат проводилися за участі представників райвійськкомату, отримали оцінки: «відмінно» – 77 студента, «добре» – 88, «задовільно» – 46. У технікумі знаходилася спеціальна кімната, де розміщувалися наочні посібники з військової підготовки та приміщення, де зберігалося озброєння (гвинтівки, у тому числі й трофейні, кулемети, пістолети, учбові гранати, протигази). Тиру при технікумі не було. У 1944-1945 навчальному році була організована група самозахисту із 36 студентів, підготовлено 80 ворошиловських стрілків, 30 автоматників, 18 кулеметників. Викладачі та студенти брали участь у відновлювальних роботах, ними було відпрацьовано більш ніж 8 тис. людиноднів. Були розчищені завали на місці будівлі технікуму, що згоріла та у будівлях гуртожитків загальною площею 2 тис. кв. м., відновлені майстерні, цехи, водогін, проведена електрична лінія до механічного та ковальського цехів. Також студенти та викладачі брали участь у відновлені залізничної станції Миколаїв: було відновлено 500 м станційних шляхів, відремонтовано 2000 м. станційних шляхів, виконані обвально-кам’яні роботи об’ємом 711 куб. м., земляні роботи – 450 куб. м., було зібрано металобрухту – 153 тони тощо. Надавалася допомога фронту – студенти збирали врожай у колгоспах та радгоспах Миколаївщини. Технікум мав підсобне господарство – 14 га, з них 3 га було засіяно просом, 4 га – соняшником, 4 га – кукурудзою, 3 га займав баштан. Студенти забезпечувалися одягом та взуттям, але недостатньо: за весь рік було виділено 111 талонів на отримання промтоварів, наприклад, на отримання взуття було виділено всього 2 талона, на отримання брюк – 10, пальто – 3, плаття – 5, юбок – 12.

Відбудова приміщення технікуму по вул. Пушкінська, 71 було доручено Одеській залізниці, а саме його 8-й будівельно-відновлювальній дільниці, але роботи проводилися дуже повільно через відсутність робочої сили та матеріалів, самі ж студенти технікуму виконували тільки допоміжні роботи. Лише 1948 р. навчальний корпус по вул. Пушкінська, 71 площею 1201 кв. м. прийняв перших студентів, навчальні майстерні, ковальський цех, гараж та їдальня розпочали роботу у 1947 р. (площа – 252, 178, 28, 208 кв. м. відповідно), гуртожиток площею у 1099 кв. м., – у 1949 р., житловий будинок для викладачів по вул. Херсонська був побудований у 1947 р.

1949 р. Миколаївському технікуму залізничного транспорту було присвоєне ім’я видатного ученого-залізничника, академіка В.М.Образцова.

1950-1951 навчального року Миколаївський технікум залізничного транспорту ім. В.М.Образцова готував спеціалістів для роботи на залізничних шляхах на території СРСР за спеціальністю: механізація вантажних робіт, шляхові та будівельні машини залізничного транспорту. Так, 23 випускники технікуму за спеціальністю «Шляхові та будівельні машини» були направлені на роботу на наступні залізниці: Жовтнева, Західна, Брест-Літовська, Північно-Донецька, Південно-Донецька, Кишинівська, Львівська; 63 випускника за спеціальностю «Механізація вантажно-розвантажувальних робіт» були направлені на роботу на 36 залізниць СРСР, у тому числі до Азербайджану, Туркестану, Кишинівської залізниці тощо. У технікумі буди аудиторії загальною площею 1008,6 кв. м., бібліотека та читальний зал площею 82 кв. м., кількість книг на 1 липня 1950 р. становила 10542 екземплярів, з них підручників – 3431, навчальних посібників – 4525, суспільно-політичної літератури – 2010, художньої літератури – 576; на 1 липня 1951 р. – 11342, з них підручників – 3616, навчальних посібників – 4832, суспільно-політичної літератури – 2234, художньої літератури – 660. Навчальні майстерні технікуму займали приміщення площею 196 кв. м.(слюсарний та механічний цехи) діяв й монтажний цех площею 186 кв. м. У технікумі були кабінет військової підготовки, спортивний зал площею 132,2 кв. м та спортивний майданчик, актовий зал площею 248,67 кв. м., гуртожиток на 200 місць, для викладачів та працівників технікуму – житловий будинок площею 359 кв. м. Викладачів на той час працювало всього 27: у штаті – 19, сумісників – 2, майстрів-інструкторів – 6. На початок навчального року навчалося 374 студентів, за національним складом: росіян – 54, українців – 242, білорусів – 4, євреїв – 5. План прийому на навчальний рік був встановлений на рівні 120 осіб. Успішність студентів у 1950-1951 навчальному році склала 94,09 відсотків. У технікумі діяли такі гуртки: літературний, у якому займалися 21 студент, історичний – 18, математичний – 28, фізичний – 20 електротехнічний – 13, гуртки з технічних спеціальностей – 53, драматичний та хоровий. Працювали секції: гімнастична, легкоатлетична, баскетбольна, волейбольна та стрілецька, секції з плавання, народної греблі, боксу та шахова секція.

1955-1956 навчального року площа аудиторій, кабінетів та лабораторій технікуму складалася з 1049,55 кв. м. (всього 15 кабінетів та лабораторій). Технікум поповнився обладнанням вартістю 29406 крб., майстерні – новими станками, була придбана кіноустановка вартістю 5113 крб., одна з аудиторій технікуму була переобладнана у кінозал на 90 місць, де було продемонстровано 96 кінофільмів за навчальною тематикою. Бібліотека обслуговувала 680 читачів, було видано 106020 екземплярів книг. Штатних викладачів налічувалося 27 ( з них з вищою освітою – 23), за сумісництвом працювало – 3, інструкторів з виробничого навчання – 6. Технікум був досить престижним закладом у місті, так, план прийому на І курс на базі 7-ми класів складав 60 осіб, при цьому було подано 374 заяви, тобто приблизно 6 абітурієнтів на 1 місце, план прийому студентів на базі 10-ти класів складав 90 осіб, було подано 277 заяви, тобто 3 абітурієнта на місце. У 1955-1956 рр. у технікумі навчалося за спеціальністю «Шляхові машини та механізми» 285 студентів, за спеціальністю «Механізація вантажно-розвантажувальних робіт» – 358, всього 643 студента. Заняття проводилися у дві зміни. У технікуму працювало 9 предметних гуртків, які відвідувало 277 студента, робота проводилася у предметних кабінетах, спеціальних приміщень не було. Значна увага приділялася роботі спеціалізованим гурткам: з загального курсу залізничних шляхів – 12 студентів, з вантажно-розвантажувальних робіт – 25 студентів, в основному студенти 4 курсу, з шляхових машин та механізмів – 68 студентів, робота машин для земляних та будівельних робіт ­18. Працювали гуртки художньої самодіяльності: хоровий –150 осіб, вокальний –10, музичний –25, художнього слова –10, протягом року було проведено 10 культпоходів у театр ім. Чкалова, 6 у театрі юного глядача ім. ХХХ-річчя ВЛКСМ, 1 у театр ім. Шевченка та 35 культпоходів у кіно. Працювали спортивні секції та гуртки з оборони, команда технікуму приймала участь у стрілецьких змаганнях у місті, займала перші та другі місця. Викладачі технікуму Хабаров, Божко, Матвієнко проводили заняття з підвищення кваліфікації з помічниками машиністів та машиністами кранів ПК-6 на виробництві, читали лекції для робітників Миколаївської залізниці, викладач Брилліантов з групою студентів провів хронометраж маневреної роботи на Миколаївській залізничній станції та надав свої пропозиції для покращення роботи, за допомогою викладачів студенти, які проходили практику на залізничній станції м. Мінськ (Білорусія) розробили самовідчіп для контейнерів, креслення якого було відправлено у Москву та Одесу для пристосування у роботі. У 1955-1956 рр. технікумом було випущено 107 студентів за спеціальністю «Механізація вантажних робіт» – 57, «Шляхові та будівельні машини» – 50.

1964-1965 рр. Миколаївський технікум залізничного транспорту мав заочне та очне відділення за трьома спеціальностями: будівництво та експлуатація шляхового господарства залізничного шляхового транспорту, шляхові та будівельні машини залізничного транспорту та механізація вантажних робіт на транспорті. Кабінети та майстерні технікуму поповнилися новими наочними посібниками та обладнанням: кабінет та лабораторія загальної електротехніки та електрообладнання отримали електродвигуни, реле, лабораторні автотрансформатори тощо. Був подовжений на 50 метрів навчальний залізничний полігон, обладнаний переїздом, що дозволило проводити практичні роботи з дрезинами та шляховим інструментом. Було розпочато обладнання нових цехів: зварювального та ремонтного, кімнати для зарядки акумуляторів, були переобладнані столярний та слюсарний цехи. У технікумі працювало 13 спортивних секцій, де тренувалося 264 студента, членів добровільного спортивного товариства (ДСТ) «Локомотив» налічувалося 296 осіб, було підготовлено спортсменів ІІ-го розряду – 15 осіб, ІІІ-го – 43, І-го юнацького – 36, ІІ-го юнацького – 86. У жовтні 1964 році була здана в експлуатацію будівля другої черги нового гуртожитку, що дозволило розміщувати студентів-заочників під час сесій, у цьому корпусі гуртожитку працювала їдальня на 100 місць. На денне відділення у 1964 р. було прийнято 180 абітурієнтів, на заочне – 190. Працювало у штаті 35 викладача та 13 за сумісництвом, 5 інструкторів з виробничого навчання. У бібліотеці налічувалося 19298 книг, було отримано 1339 екземплярів нових посібників. Випуск денного відділення у 1964-1965 навчального року становив 97 студентів, заочного відділення – 94. У навчальному процесі у технікумі для перевірки знань використовувалися машини ОЗМ-2, «Наука», «Техніка» (перевірка проводилася за методом тестування). У цьому навчальному році у майстернях технікуму було виготовлено промислової продукції на 1058 крб. Значну роль у навчанні відігравала виробнича практика, яку студенти проходили на Одесько-Кишинівській, Придністровській та Південно-Східній залізницях. Під час трудового семестру у липні 1964 р. 181 студент також працювали у трьох загонах: 101 на будівництві сахарного заводу у Засіллі, 70 – у радгоспі «Пам’ять комунарів», 10 – на будівництві гуртожитку залізничного технікуму. Ними виконувалися шляхові, слюсарні, столярні, монтажні, земляні та інші роботи. Середній заробіток одного студента в день складав 2,21 крб. Було відпрацьовано 4320 людиноднів та зароблено 9599 крб. Колектив студентів технікуму зайняв ІІ місце серед навчальних закладів Миколаєва, був нагороджений грамотою обкому комсомолу та цінним подарунком – магнітофоном. 234 студенти взяли участь у зборі врожаю з 2 вересня по 16 жовтня 1964 р. Були виконані такі роботи: зібрано кукурудзи вручну з площі 149 га, за допомогою техніки – з 284 га, картоплі з площі 4 га, зібрано овочів 449 т, фруктів та винограду – 69 т, завантажено та розвантажено сільськогосподарської продукції 2306,1 т. Середній заробіток одного студента на день склав 1,69 крб.

Матеріальна база технікуму за 1966-1970 рр. зросла на 62 тис. крб., у 1971 р. на 17 тис. крб., були введені в експлуатацію лабораторії з ремонту машин та з рельсової дефектоскопії, клас автосправи, завершувалося будівництво 50-ти метрового тиру. Також був обладнаний клас з програмового контролю знань, де були встановлені машини «Ласточка», а також виготовленими силами студентів «Технік» та «НТЖТ». Навчальними майстернями технікуму випускалася продукція (слюсарний інструмент), яка реалізовувалася у магазині наочних посібників на суму 1000-1200 крб. на рік. У технікумі працювало 17 предметних та технічних гуртків.

1970-1971 навчальному році у технікумі налічувалося 18 предметних кабінетів, 8 лабораторій, 4 цехи (слюсарний на 35 місць, механічний на 16 місць, електромонтажний на 16 місць та ремонтний на 16 місць), 2 відділення (зварювальне та ковальське), проводили роботи з обладнання автокласу та кабінету дефектоскопії. 1970-1971 навчальному році технікумом було отримано нового обладнання на 38792,45 крб. На полігоні, де знаходилися дві дільниці шляхів із шпалами та рейками різних типів, стрілочним переводом та шляховим обладнанням, проводилася виробнича підготовка студентів. Полігон також був укомплектований рядом діючих машин та механізмів, що вивчали майбутні залізничники. У цьому навчальному році у технікумі працювало у штаті 40 викладачів, 6 за сумісництвом, майстрів виробничого навчання – 7, водіїв-інструкторів – 4, лаборантів – 4. Найкращі викладачі технікуму: викладач хімії Козляр Л.В., математики Гуткін І.І., фізики – Шульруфер І.М., креслення – Кожухар Т.Д. Показники успішності становили 98,2 відсотків, відвідування – 99,7 відсотків, з 496 студентів було 4 відмінника, 153 студента закінчили навчальних рік з оцінкою «добре» .У жовтні 1972 р. у технікумі навчалося 717 студентів на денному відділенню, 529 – на заочному. У лютому 1971 р. розпочало роботу експериментально-конструкторське бюро (ЕКБ) технікуму у складі 9 викладачів із спецпредметів та 18 студентів. Було заплановано виконання робіт на 10 тис. крб., за 5 місяців було виконано робіт на 4,3 крб., а саме: виготовлені проекти для будівництва підкранової площадки для Братського районного відділення «Сільгосптехніка», для будівництва під’їзних шляхів Первомайського кам’янодробильного заводу, складений кошторис капітального ремонту лінійно-шляхових будинків Миколаївської дистанції шляхів тощо. Студенти І-ІІ курсів у літній період працювали у будівельних загонах у Миколаївській області та на території України, за 8 років трудовий досвід отримали 1120 студента, якими був виконаний обсяг робіт на 860 тис. крб. 1970-1971 навчальному році у складі будівельного загону працювало 115 студента, було освоєно капіталовкладень на 183,6 тис. крб.

Випуск молодих спеціалістів у 1966-1971 рр. склав:

рік	денне відділення	заочне відділення	всього
1966	85	147	233
1967	110	149	259
1968	246	155	401
1969	153	168	321
1970	134	131	265
1971	178	125	303

З 1 вересня 1970 р. у технікумі було введено викладання такої дисципліни, як початкова воєнна підготовка: мали готувати водіїв-професіоналів ІІІ класу, але через відсутність необхідної кількості автомашин забезпечити проходження практичних занять з водіння на той час було неможливо.

1972 р. технікум мав два гуртожитки на 416 місць, при них діяли бібліотека, медпункт, їдальня, поряд було розташоване спортмістечко. У цей час директором технікуму був Сокур Алексій Артемович, заступником директора з навчальної роботи – Ткач Володимир Петрович, заступником директора з навчально-виробничої роботи – Нарижний Олександр Іванович, який у подальшому очолив технікум та працював на посаді директора до 2001 р.. 1971 р. технікум розпочав будівництво спортивного-оздоровчого табору на 108 місць на узбережжі Чорного моря у с. Рибаківка.

Значною подією в історії технікуму було введення в експлуатацію у 1976 р. нового навчального корпусу, що, безумовно, покращило процес навчання студентів. 1978 р. у технікумі була введена нова спеціальність «Автоматика та телемеханіка на транспорті».

1979-1980 навчального року у технікумі було 40 навчальних кабінетів, 16 лабораторій, 6 цехів навчально-виробничих майстерень, 2 спортивних зала та актова зала, бібліотека з читальним залом на 56 місць та книгосховищем, три кабінету дипломного проектування, методичний кабінет, архів. На території технікуму розміщувалися тир та спортивний майданчик. У цьому навчальному році був обладнаний цех з ремонту автомобілів, розпочато будівництво гаражів (для проведення практичних занять з водіння налічувалося 7 автомобілів), завершувалося будівництво містечка з цивільної оборони.

У 1980 р. до технікуму було прийнято 330 студентів, з них на І курс (після закінчення 8-го класу) – 270 (за фахом «Будівництво та експлуатація шляхового господарства» – 90 учня, «Шляхові та будівельні машини» – 60, «Механізація вантажних робіт» – 60, «Автоматика та телемеханіка» – 60); на ІІ курс (після закінчення 10-го класу) – 60, з них за спеціальністю «Шляхові та будівельні машини» – 30, «Механізація вантажних робіт» – 30. Всього у 39 групах навчалося 1093 студенти. На заочне відділення було прийнято 180 студента.

На початку 1988 р. у технікумі навчалося 967 студентів, було прийнято протягом року 276 абітурієнтів, у тому числі на відділення «Шляхове господарство» – 96, «Шляхові машини» – 60, «Механізація вантажних робіт» – 60, «Автоматика та телемеханіка» – 60. На заочному відділенні навчалося 563 студента, було прийнято 165.

1990 р. у технікумі була введена нова спеціальність – «Організація перевезення та управління руху на залізничному транспорті».

До 1991 р. технікум підпорядковувався Міністерству шляхів сполучення СРСР, з 14 грудня 1991 р. був підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України. 1991 р. технікумом було створене мале підприємство «Ареал», яке займалося виготовленням товарів народного вжитку, а саме запасних частин для легкових автомобілів, розробкою проектів будівель, споруд, промисловим дизайном тощо.

На 1 січня 2001 р. на денному відділенні на бюджетній основі навчалося 627 студентів, на контрактній – 499, на заочному відділенні на бюджетній основі навчалося 272 студента, на контрактній – 245. З 2001 р. директором технікуму став В.І.Діданов.

На 1 січня  2002 р. на денному відділенні на бюджетній основі навчалося 647 студента, на контрактній – 562, на заочному відділенні на бюджетній основі навчалося 274 студента, на контрактній – 308.

4 листопада 2002 р. будинок науки та техніки залізничного транспорту був перейменований у палац науки і культури Миколаївського технікуму залізничного транспорту імені В.М.Образцова.

На 1 січня 2005 р. у технікумі працювали: викладачів – 15, спеціалістів з виробничої діяльності – 13, технічних працівників – 36.

2006 р. Миколаївський технікум залізничного транспорту був підпорядкований Міністерству транспорту та зв’язку України. Основними напрямками діяльності технікуму була підготовка за державним замовленням та договірними зобов’язаннями фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» для задоволень потреб Міністерства транспорту та зв’язку України, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів. Форма власності – державна. Середня чисельність працівників технікуму на 1 січня 2007 р. становила 201 особу, середня чисельність студентів денного та заочного відділень – 1660 осіб. 2006 р. на базі технікуму діяли такі відділення: колійного господарства, колійних машин, механізації перевантажувальних робіт, автомобілів і двигунів, автоматики та телемеханіки, управління перевізними процесами.

Добре була поставлена робота з фізичного виховання студентів у 2012-2013 навчальному році: у технікумі діяли 6 спортивних секцій з 4 видів спорту (настільний теніс, футбол, баскетбол та волейбол), за підсумками ХІІ обласних спортивних ігор спортивна команда технікуму посіла І перше місце серед команд вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

З 1 лютого 2012 р. Миколаївський технікум залізничного транспорту імені академіка В.М.Образцова підпорядковувався Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України. 17 грудня 2012 р. технікум реорганізовано у Миколаївський коледж транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна.