Юлія Бугаєвська,
провідний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

Миколаївський художній технікум був відкритий у вересні 1930 р. і знаходився у підпорядкуванні Народного Комісаріату просвіти УСРР.

Будівля технікуму знаходилась у Миколаєві по вул. Свердлова, 40. Заклад мав 5 навчальних кімнат, які одночасно використовувалися як майстерні (для практичних занять) та аудиторні (для викладання теоретичного матеріалу). Технікум був забезпечений обладнанням для занять, але часто виникала потреба у необхідній кількості мольбертів, столів, наочного приладдя, що негативно пливало на якість навчання.

У художньому технікумі студенти навчалися п’ять років. Перших чотири роки освіта була для всіх відділів загальна, а п’ятий курс був фаховим, де студенти мали обирати необхідний напрямок професії. У навчальному закладі здійснювалася підготовка фахівців за спеціальностями: педагог графічного мистецтва трудових шкіл, керівник гуртків у клубах, декоратор театру, художник, скульптор, бутафор. [1]

Студенти технікуму засвоювали програми загальноосвітніх та фахових предметів. До загальноосвітніх відносилися: математика, фізика, основи нарисної геометрії з перспективою, хімія, біологія, політична економіка, українська мова, література, російська та німецька мови, історія класової боротьби, історія більшовизму, теорія радянського господарства та економічної політики, економічна географія, ленінізм, основи індустріального та сільського виробництва,  фізкультура, військова справа. Навчальні плани та програми зі спеціальних предметів розроблялись відповідно до таких дисциплін як малювання, ліплення, креслення, композиція, пластична анатомія, історія образотворчого мистецтва, малярська графічна робота у клубах, організація та методи роботи в установах комосвіти, бутафорська справа, графічна малярська робота у школах, виготовлення моделей, педологія, педагогіка, методика художнього виховання. Найбільше годин відводилося для викладання малювання, ліплення, креслення, графічної малярської роботи у школах та клубах, математики, фізики, української та російської мов. [2]

При технікумі діяли вечірні робочі курси. У 1930-1931 навчальному році курси відвідувало 52 учні (робітників – 28, членів колгоспів – 6, вчителів – 1, службовців - 17). [3] Відповідно до навчальної програми відвідувачі курсів отримували елементарні знання щодо образотворчого мистецтва: правильності постави під час малювання, вміння орнаментальної розбивки площі геометричних фігур, вивчали поняття композиції, орнаменту; практикувалися в  схематичному зображенні рельєфів скульптур, малюванні напівоголених фігур у різних рухах.  [4]

Проблеми щодо укомплектування посад викладацького складу фахівцями відповідної кваліфікації у технікумі не було. У 1933-1934 навчальному році педагогічний склад викладачів становив 14 осіб, 13 з них мали вищу освіту, 1 – середню; відповідно до дисциплін: 3 - з соціально-економічних предметів, 7 - загальноосвітніх, 4 - фахових. [5]

Першим директором технікуму (1930-1933 рр.) був Іванов Б.М. (викладач з предмету скульптура), заступником з навчальної частини – Рітіх О.О. (викладач з предмету малювання), фаховими викладачами були: Євстратов, Гончарук, Гнатовський. Восени 1933 р. директором закладу було призначено Новікова С.І., який пропрацював на цій посаді до закриття закладу. [6]

Відповідно до відомостей про навчання успішність учнів технікуму у весняній сесії  1932-1933 навчального року була такою: «дуже добре» – 17,2 відсотка, «добре» – 23,6 відсотка, «задовільно» – 53,6 відсотка, «незадовільно» – 5,6 відсотка. Були випадки відраховування студентів з технікуму (за перший семестр 1933-1934 навчального року вибуло 50 студентів) переважно через відсутність відповідних здібностей, неуспішність та скрутне матеріальне становище родин. [7]

У січні 1934 р. у технікумі навчалося 90 учнів, з них 77 – чоловіків, 13 – жінок, за національністю 50 – українців, 21 – росіян, 7- євреїв, 12 – болгар, за освітою 56 – закінчили 7-річну школу, 34 – незакінчена 7-річна школа. За віком студентський склад був таким: від 15 до 18 років – 21 особа, від 18 до 20 – 35 осіб, від 25 до 30 років – 34 особи.

Стипендію отримували 55-65 відсотків учнів. Розмір стипендії складав від 23 до 50 карбованців залежно від курсу та успішності. [8]

Практика у студентів передбачалася лише на п’ятому курсі. Протягом навчального року студенти брали участь у художньому оформлені свят міста (травневі свята, конференції, масові кампанії та ін.) та в оформленні приміщень різних установ (студенти шефствували над Будинком Червоної Армії, декоративно оформлюючи його під час свят), виготовленні плакатів для сіл області. На початку нового навчального року проводилася виставка звітних літніх робіт студентів.

У навчальному закладі працювала бібліотека, де у користуванні було 1891 одиниць наукової та навчальної літератури. Більша половина студентів виписували різні за тематикою періодичні видання.

При художньому технікумі діяв культурний університет, де читали лекції з біології, соціології, географії; влаштовували літературні вечори (присвячені творчості Пушкіна, Бєлінського, Герцена, Чернишевського), вечори самодіяльності (у яких брали участь і педагоги).

На кожному курсі організовувалися комсомольські гуртки політичної грамоти для проведення політично-виховної роботи серед студентів. [9]

Їдальні та буфету при навчальному закладі не було, студенти відвідували їдальню ЗСК, де вартість сніданку, обіду те вечері становила 1 крб. 20 к. (крім вартості хліба), калорійність їжі була низькою, вибір страв був невеликий. [1]

Власного гуртожитку технікум  не мав – винаймав 1-2 кімнати у гуртожитку Миколаївського педагогічного інституту, що знаходився у трьох кілометрах від самого технікуму (транспортного засобу для переїзду між корпусами не було). Через велику відстань, деякі учні після вечірніх занять залишалися на ночівлю у навчальному корпусі технікуму. Зручностей, душу, пральної, кімнати для занять в гуртожитку не було, бракувало й матраців, ковдр, постільної білизни (деякі студенти спали, вкриваючись своїм верхнім одягом). [11] 1930-1931 навчального року у гуртожитку проживало 10 студентів, а у січні 1934 р. – 38. Серед мешканців обирали старосту, до якого мали змогу звертатися студенти зі своїми побутовими проблемами. Деякі студенти винаймали кімнати у місцевих жителів приблизно за 60 крб. на місяць. [12, 13]

У 1933-1934 навчальному році Миколаївський художній технікум брав участь у 2-му Всерадянському соціалістичному змаганні на найкращий вищий навчальний заклад і технікум. За правилами змагання враховувалося не тільки якість викладання, успішність учнів, фахова відповідність викладачів, а й матеріальне становище навчального закладу (з яким були неабиякі труднощі у технікумі). Перемога у змаганні дісталася Одеському морському технікуму. [14]

Кошторис технікуму на 1933 р. складав 69800 крб. На кінець грудня 1933 р. обласним фінансовим відділом було перераховано суму у розмірі 54760 крб. Кошторис переглядався облфінвідділом кілька разів і неодноразово був зменшений. Перерахунок коштів на заробітну плату та стипендію затримували на 2-3 місяці. [15] Так, наприклад, з Одеського обласного відділу народної освіти на 1 травня 1934 р. надійшла грошова  сума лише на стипендії у розмірі 7170 крб. (за кошторисом необхідно було – 11960 крб.) на матеріальне утримання технікуму жодної копійки не було перераховано (через затримку з виплатами стипендій деякі студенти покидали навчальний заклад). [16]

Художній технікум припинив свою діяльність наприкінці 1934 р.

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області, Там саме спр. 28, арк. 21.
2. Там саме, спр. 19, арк. 1.
3. Там саме, спр. 1, арк. 15.
4. Там саме, спр. 2, арк. 15-17.
5. Там саме, спр. 25, арк. 11.
6. Там саме, спр. 14, арк. 5, 8
7. Там саме, спр. 25, арк. 1-2, 8.
8. Там саме, спр. 15, арк. 4, 14, 25, 51.
9. Там саме, спр. 25, арк. 13-18.
10. Там саме, спр. 28, арк. 30-31.
11. Там саме, спр. 25, арк. 20-21.
12. Там саме, спр. 1, арк. 16.
13. Там саме, спр. 28, арк. 22.
14. Там саме, спр. 29, арк. 13-15, 29.
15. Там саме, спр. 25, арк. 30.
16. Там саме, спр. 28, арк. 17.