О.В.Серединський, головний спеціаліст
відділу інформації та використання
документів Державного архіву
Миколаївської області

Тривалий час мешканці м. Миколаїв не мали змоги одержувати кваліфікованої медичної допомоги. Тільки у 1817 р. з с. Богоявленськ у        м. Миколаїв був переведений морський шпиталь, однак він не міг задовольнити потреби у медичній допомозі для всіх станів цивільного населення міста. 1831 р. миколаївський міський лікар поставив питання перед міською думою про необхідність відкриття при міській богадільні  лікарні на 30 хворих. Передбачались такі витрати на утримання лікарні на рік: наймання будинку для лікування 30-ти хворих – 1000 руб., на медикаменти та їжу для хворих – 5475 руб., на ліжка, столи, одяг та інші потреби хворих – 2500 руб., опалення та освітлення – 1000 руб., на наймання служниць для догляду за хворими та для лікарні – 840 руб., на воду -           100 руб., на платню двом фельдшерам – 300 руб., для лікаря, котрий мав бути при лікарні – 500 руб., за прання білизни – 200 руб., на інші потреби –         500 руб.; разом: 12415 руб.  [1].

Питання придбання будинку для влаштування міської лікарні вирішено було лише 1836 р. [2].

 

У невеличкій лікарні лікувались, в основному, незаможні мешканці м. Миколаїв. Їх обслуговували лікар, фельдшер, акушерка та доглядач. Заможне населення міста користувалось за плату послугами флотських лікарів [3].

 

У 1860-ті роки у лікарні м. Миколаїв використовувались хімічні  реагенти та ареометри Гесса [4]. Лікували внутрішні хвороби: гарячку, тиф, ревматизм, лихоманку, криваві проноси, хвороби дихальних органів та ін., зовнішні хвороби: забиті місця, нариви, поранення та ін. Якщо зробити статистичний аналіз, то з 1 грудня 1866 р. по 1 грудня 1867 р. міською лікарнею користувались 529 хворих, з них вилікувались – 428, померли – 38, на 1 грудня 1867 р. залишились на лікуванні – 63. Щоденне середнє число хворих, які перебували у лікарні, дорівнювалось 35, найменше – 20, найбільше – 64. З 529 хворих були: 248 з внутрішніми хворобами, 181 сифілітик, 100 із зовнішніми хворобами. Лікувались у міській лікарні міщани, селяни, відставні солдати та члени їх сімей, арештанти, рядові поліцейські та ін. Їх лікували: лікар, найманий фельдшер, 4 прислуги,  праля, куховарка [5].

У 1870-1880-ті роки у миколаївській міській лікарі досить успішно робили операції при катаракті очей та деяких зовнішніх хворобах, однак смертність, особливо у випадках внутрішніх хвороб, була досить висока [6]. Так, на 1 січня 1881 р. у лікарні були 124 хворих, прибули за   1881 р. – 1607, вилікувались – 1471, померли – 130, на 1 січня 1882 р. залишились на лікуванні 130 [7].

1873 р. міській лікарні дали приміщення Морського відомства (Ластові казарми), тому що старе приміщення стало непридатним [8]. Хворих наприкінці 1870-х років обслуговували: 2 лікаря, доглядач, економ, священник, помічник лікаря, 2 фельдшери, 2 сестри-жалібниці, переписувач, 10 осіб прислуги чоловічої статі, 3 особи прислуги жіночої статі, 5 праль, куховар, 2 куховарки, двірник, розсильний, 2 конюхи [9].

У 1890-ті роки територія Миколаївської міської лікарні значно розширилась. Були побудовані: аптека, павільйони для інфекційних хворих, бараки та інші приміщення для покращення роботи лікарні, котра утримувалась на загальні міські кошти. Міська лікарня мала                          300 комплектних та 100 надкомплектних ліжок, які призначались для ізоляції інфекційних хворих. Були розгорнуті відділення: терапевтичне, хірургічне, родильне, гінекологічне, інфекційне, венеричне (для чоловіків та жінок) та психіатричне. При лікарні була організована амбулаторія для прибулих хворих [10]. 1891 р. у Миколаївській міській лікарні лікувався Максим Горький.

На 1 січня 1901 р. у Миколаївській міській лікарні лікувались             318 хворих, прибули протягом 1901 р. – 5280 хворих. Вилікувались – 4975, померли – 374, на 1 січня 1902 р. залишились 249 хворих. Тільки у лютому 1902 р. лікарню відвідали 1726 амбулаторних хворих, число відвідувань становило за місяць 4129. У штаті лікарні перебували: головний лікар, 3 старших ординатора, 4 молодших ординатора, завідувач аптекою, 3 його помічника, 7 фельдшерів, фельдшериця, 2 акушерки, 11 сестер-жалібниць, доглядач лікарні, його помічник, діловод, завідувач рухом хворих, писець, кастелянша,  священник, а також 2 надштатних ординатори [11].

Лікування у міській лікарні було платним. З військових та чиновників  брали плату по 1 руб. 15 коп. за добу. Для багатих мешканців м. Миколаїв та високого начальства були створені окремі палати з усіма зручностями, брали з них по 2-3 руб. за добу, з інших -  по 35 коп. [12].

Кількість хворих, які лікувались у Миколаївській міській лікарні, постійно зростала за рахунок інфекційних захворювань. Так, у 1899 р. були зареєстровані по м. Миколаїв 2396 інфекційних хворих, з них померли -  212.  1900 р. з’явилась холера у містах Одеса та Херсон, яка потім поширилась і на м. Миколаїв. 1910 р. у м. Миколаїв було зареєстровано 507 хворих на холеру, з них померли – 230 (тобто майже половина). Хворіли на цю небезпечну хворобу й у наступні роки [13].

На 1 січня 1909 р. у Миколаївській міській лікарні лікувались             349 хворих, протягом 1909 р. прибули на лікування - 8350, вилікувались – 7803, померли – 475, на 1 січня 1910 р. залишились 421 хворий [14].

Кількість хворих на інфекційні захворюванняї продовжувала зростати, особливо з початком Першої світової війни. У 1915-1916 рр. при міській лікарні були влаштовані: каналізація, біологічна станція для очищення  стічних вод, павільйон для інфекційних хворих на 84 місця. Ще раніш у   1911 р. була побудована пральня. Це значно покращило боротьбу з інфекційними захворюваннями [15].

На початку 1917 р. при Миколаївській міській  лікарні діяв рентгенівський кабінет [16].

1917 р. у Росії відбулась жовтнева революція. До влади прийшли більшовики, які почали будувати нове соціалістичне суспільство. Почалась нова сторінка у розвитку медицини в країні, у тому числі і на території Миколаївщини.

 

Використані джерела:

1.  Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. 222, оп. 1, спр. 32, арк. 2-6.

2.  ДАМО, ф. 230, оп. 3, спр. 47, арк. 1.

3.  История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область. Главная редакция УСЭ. Киев, 1981. - С. 80.

4.  ДАМО, ф. 230, оп. 1, спр 3727, арк. 1-1 зв.

5.  ДАМО, ф. 230, оп. 1, спр. 7179, арк. 3-3 зв., 6-6 зв., 19 зв.-20 зв., 25-26 зв.

6. ДАМО, ф. 216, оп. 1, спр. 339, арк. 40 зв.-41; ф. 308. оп. 1, спр. 52, арк. 14-16.

7. ДАМО, ф. 308, оп. 1, спр. 70, арк. 3-3 зв.

8. ДАМО, ф. 230, оп. 1, спр. 8829, арк. 5.

9. ДАМО, ф. 216, оп. 1, спр. 339, арк. 160-161.

10. ДАМО, ф. 308, оп. 1, спр. 68, арк. 2, 3; ф. 216, оп. 1, спр. 1012, арк. 12;    ф.Р-2878, оп. 1, спр. 144, арк. 4.

11. ДАМО, ф. 229, оп. 1, спр. 451, арк. 2 зв.-3; ф. 308, оп.1, спр. 75, арк. 1, спр. 104, арк. 1.

12. ДАМО, ф.Р-2878, оп. 1, спр. 144, арк. 4.

13. ДАМО, ф.Р-2878, оп. 1, спр. 144, арк. 7; ф. 308, оп. 1, спр. 91, арк. 1-4.

14. ДАМО, ф. 308, оп. 1, спр. 88, арк. 23.

15. ДАМО, ф.216, оп. 1, спр. 2360, арк. 1-20; ф. 308, оп. 1, спр. 93, арк. 4.

16. ДАМО, ф. 308, оп. 1, спр. 99, арк. 1.