Меліорація– цілеспрямоване покращення властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності. Меліорація відрізняється від звичайних агротехнічних прийомів тривалим та інтенсивнішим впливом на об’єкти меліорації. До меліорації належать осушення й зрошення земель, регулювання річок і поверхневого стоку вод, закріплення пісків та ярів тощо.

Меліорація складається з двох етапів: будівельного та етапу експлуатації. Будівельний етап полягає в проектуванні і будівництві меліоративної мережі. На етапі експлуатації проводиться постійна оцінка стану меліоративних споруд та їх відповідності умовам експлуатації, що постійно змінюються, а також підтримка меліоративних систем в працездатному стані.

На 01 вересня 1955 р. земельний фонд Миколаївської області становив 12511,2 га, налічувалося 11685,98 га зрошувальних земель. Джерелами зрошення в основному були річки, ставки, шахтні колодязі. Більшість зрошуваних площ розташовувалися в заплавах річок і щорічно затоплювались водами весняних повнів та літніх паводків, що негативно впливало на підготовку їх до поливу та ефективне використання. Кожна зрошувана ділянка мала самостійні водозабірні споруди. 1955 року на зрошуваних ділянках працювало 485 насосно-силових установок та 63 тягових чигиря і норії.

З будівництвом Каховської ГЕС та регулюючого водосховища у середині 50-х років ХХ ст. були створені умови для зрошення великих масивів на Півдні України. Розпочалося будівництво Інгулецької зрошувальної системи для зрошення земель в Миколаївській та Херсонській областях, яке було завершено 1963 р. Більша частини води в систему потрапляла з Дніпра, зрошування проводилося за допомогою насосної станції на річці Інгулець. 1957 р. площа зрошуваних земель становила 10788 га. 1958 р. було створене управління експлуатації Інгулецької обводнювально-зрошувальної системи.

У цей час виникла необхідність створення в Миколаївській області органу з управління водним господарством. Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 08 травня 1954 року № 605, наказу Міністерства сільського господарства СРСР від 16 серпня 1954 року № 317 та рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 27 жовтня 1954 р. № 1640 «Про організацію управління водного господарства при виконкомі обласної Ради депутатів трудящих» на базі відділу водного господарства Миколаївського облсільгоспуправління 15 жовтня 1954 року було створене Миколаївське обласне управління водного господарства (у 1964 р. було реорганізоване у Миколаївське обласне виробниче управління по зрошуваному землеробству і водному господарству (облземводгосп), у 1966 р. – у Миколаївське обласне управління меліорації і водного господарства, з 1977 р. – перейменоване у Миколаївське обласне виробниче управліннямеліорації водного господарства).

1966 р. на Миколаївщині були створені Баштанська та Врадіївська гідролісомеліоративні станції (ГЛМС), 1968 р. – Веселинівська ЛМС, які проводили роботи з боротьбі з водяною та вітровою ерозією ґрунту, займалися будівництвом гідротехнічних споруд, лісонасадженням, доглядом за полезахисними лісосмугами тощо.

У 70-80-х рр. минулого століття на території Миколаївської області бурхливо розвивалося зрошування. Створювалися нові меліоративні системи у Баштанському, Жовтневому, Снігурівському та інших районах. Меліорація не лише збільшувала врожайність, але й створювала тисячі робочих місць в суміжних галузях. Технічний прогрес в галузі меліорації вимагав будівництва більш сучасних систем закритого типу з застосуванням широкозахватної поливної техніки «Фрегат», «Дніпро», «Кубань».

На Миколаївщині було побудовано цілий ряд зрошувальних систем, зокрема, Південно-Бузьку (12246 га), Спаську (7328 га), Інгульську (5594 га), Петровську (676 га), Каменську (342 га) Явкінську (310 га). 1976 р. було введено в експлуатацію 2601 га зрошувальних земель, 1977 р. в області налічувалося 47,3 тис. га зрошувальних земель.

1985 р. зрошувальні землі Миколаївської області обслуговувало п’ять управлінь зрошувальних систем: Миколаївське, Вознесенське, Баштанське, Снігурівське та Жовтневе. На 01 січня 1986 р. в області налічувало 181 тис. га зрошувальних земель, що знаходилися у 211 господарствах.

Благодатна земля Миколаївщини завжди славилася своїми родючими чорноземами, які в комплексі з меліорацією можуть давати високі врожаї сільськогосподарських культур.