Марина Мельник,
начальник відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області,
магістр державного управління
Після відновлення радянської влади на Україні у березні–квітні 1920 року пройшли вибори до місцевих рад. У селах, селищах та хуторах ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів створювались з розрахунку один депутат на 100 жителів, але не менше 5 і не більше 50 депутатів на кожне поселення, строк повноважень депутатів становив 3 місяці [1]. Враховуючи, що сільради об’єднували населені пункти з розрахунку 300-400 осіб населення на сільраду, то до її складу входило, як правило, 5 осіб. При сільрадах створювались і діяли секції: земельна, культурно-просвітницька, фінансова, адміністративно-господарська, санітарна та благоустрою. Постановою ВУЦВК та РНК «Про залучення сільрад та волвиконкомів до проведення натурподатку» від 11 квітня 1922 р. місцеві податкові органи, організовані у 1921 р., були розформовані і на сільради було покладено обов’язки та відповідальність за укладанням списку платників, стягненням податку, наглядом за виконанням податку та примушенням платників до його здачі під загальним керівництвом продорганів [2].