Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та
та використання документів
Держархіву Миколаївської області

16 жовтня 1853 року Турція розпочала війну проти Росії. 18 листопада 1853 року відбулася Синопська битва, під час якої російська ескадра під командуванням віце-адмірала П.С.Нахімова знищила у Синопській бухті турецьку фрегатську ескадру (всі російські кораблі, що приймали участь у битві, були збудовані у Миколаєві). У січні 1854 року Англія і Франція ввели свої ескадри в Чорне море, а 15 березня офіційно підтримали Туреччину і оголосили війну Росії. Війна велась під Севастополем, на Дунаї та Кавказі, в Балтійському та Баренцевому морях, на Камчатці. На початку вересня 1854 року в райні Євпаторії висадився 60-тисячний союзний десант, звідки направився до Севастополя. Відтоді почалася героїчна оборона Севастополя, що продовжувалась майже рік. У ній приймали участь не лише кораблі, збудовані у Миколаєві, але й моряки Миколаївського флотського екіпажу. Чотири екіпажі майстрових, мешканців міста (майже 4000 осіб), були направлені до Севастополя, де будували бастіони, виконували різні інженерні роботи тощо. У жовтні 1855 року для пришвидчення руху військ до Севастополя жителі Микола-єва збудували наплавний міст через Південний Буг. Через Миколаїв було проведено телеграфну лінію, що сполучала Крим з Петербургом.

І.В. Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

Урочисте відкриття Дніпро-Бузького морського порту, розташованого на території Миколаївського глиноземного заводу, відбулося 7 жовтня 1978 року.
За три роки на місці берегу, порослого очеретом, де вільно гуляли бузькі хвилі, був побудований сучасний високопотужний перший комплекс порту. Брали участь у будівництві споруд порту робітники СУ № 431 тресту "Чорноморгідробуд" та робітники миколаївських СУ № 18, № 28. На 7 жовтня 1978 року було здано чотири причали, два з них - глибоководні. У грудні 1978 року було завершено будівництво останнього - п'ятого. Тоді порт почав приймати лінійні рудовози водотоннажністю 65-70 тисяч тонн.

Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та
та використання документів
Держархіву Миколаївської області

Коли 6 грудня 1788 р. армією князя Потьомкіна було взято турецьку фор-тецю Очаків, у місті знаходились турецька мечеть та древня грецька церква. Під православний храм було облаштовано турецьку мечеть і у 1807 р. нову церкву найменовано Свято-Миколаївською фортечною на честь Святителя Миколая Мірлікійського, покровителя моряків. Одним з перших священиків церкви був Діонісій Судковський (дід відомого очаківського мариніста Руфіна Судковського), який правив у ній служби майже 40 років. Він мав чотирьох синів: Михайла, Іоанна, Гавриїла та Григорія, відомості про долю яких викладені у статті "З історії родини Р.Г.Судковського" [1] . Але лише один з них - Гавриїл Судковський - служив Господу саме в очаківській церкві більше шістдесяти років. Коли 5 грудня 1841 р. Святійший Синод звільнив Діонісія Судковського від служби, залишивши при церкві заштатним священиком, новим ієреєм повинен був стати його син Гавриїл, 1817 року народження, який закінчив богословський курс у Херсонській духовній семінарії. Але він ще не був одружений, тому обер-священик армії і флотів В.Кутневич ордером від 17 березня 1842 р. приписав посвятити його у священики лише після вступу до шлюбу [2].

Мельник Марина Александровна,
начальник отдела информации
и использования документов
Госархива Николаевской области

История Очаковского Свято-Николаевского военного собора

После полугодовой осады и кровопролитного штурма 6 декабря 1788 года армией князя Потемкина была взята турецкая крепость Очаков, на месте которой по приказанию императрицы Екатерины II через четыре года екатеринославским губернатором Каховским был заложен город. В 1796 году Очаков вошел в состав Новороссийской, а в 1802 году - Николаевской губернии.