Ірина Валентинівна Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

Розвиток капіталістичних відносин у Росії, зростання обсягів зовнішньої торгівлі, поширення міжнародних зв'язків у другій половині ХІХ ст. викликало необхідність збільшення комерційного судноплавства. На підставі положення про морехідні класи, затвердженого імператором 27 червня 1867 року, класи, де готували шкіперів та штурманів каботажного плавання, почали відкриватися у портових містах Російської імперії.

У Миколаєві, де з відкриттям у червні 1862 року Миколаївського комерційного порту значно пожвавішала міська торгівля, відкриття такого класу було дуже важливим. Вже 3 грудня 1867 року громада купців і міщан Миколаєва на своєму засіданні підтримала пропозицію миколаївського війського губернатора Б.О. фон Глазенапа щодо відкриття морехідних класів в Миколаєві. 20 серпня 1871 року міністерством фінансів було затверджено положення про морехідний клас у Миколаєві. Згідно § 1 положення "…. обществом в Николаеве учреждается на основании Высочайше утвержденного 27 июня 1867 г. положения, мореходный класс для преподавания в оном сведений, необходимых для шкипера каботажного и штурмана дальнего плавания, а также для корабельных мастеров". До морехідного класу приймали осіб всіх станів і віку за умови надання свідоцтва про вміння читати та писати, посвідчення про особу та походження і наявності досвіду плавання на суднах. Згідно § 8 положення морехідний клас знаходився у безпосередньому веденні міської громади, вирішення всіх питань проводи-лось через особовий комітет. Щорічно міська громада повинна була нада-вати звіт про діяльність морехідного класу миколаївському військовому губернатору, який здійснював нагляд та опікування ним. Підпорядковувався морехідний клас Міністерству фінансів та Міністерству народної освіти.

Морехідний клас у Миколаєві був відкритий 4 грудня 1873 року під час очолювання Миколаївського військового губернаторства М.А.Аркасом. Комітет, який займався справами морехідного класу, складався із членів миколаївських міської та міщанської управ. Постійного приміщення клас не мав, був розташований у найманих приміщеннях, адреси яких часто змінювались. У 1873 році приміщення було орендовано у підполковника Трофімова з оплатою 15 карбованців на місяць. Навчання для учнів було безкоштовним, гроші на утримання класу виділяли державне казначейство та миколаївська міщанська громада. Учні проживали на квартирах, одягались за свої гроші.

У 1873-1874 навчальному році старшим викладачем у морехідному класі був капітан Іван Михайлович Криницький (з часом став завідувачем морехідним класом у чині підполковника), молодшими викладачами - підполковник Вейнберг та капітан Максимов. У 1874-1875 навчальному році у морехідному класі навчалося 15 осіб. У 1877 році у старшому відділенні навчалося 5 осіб, у молодшому - 14. Окрім щоденних класних занять учні старшого відділення з дозволу Миколаївського військового губернатора відвідували всі майстерні Миколаївського адміралтейства (такелажну та парусну частини), канатний завод та астрономічну обсерваторію.

На іспитах, що проводили після закінчення теоретичного курсу, був присутній і миколаївський військовий губернатор. Після теоретичних занять учні проходили морську практику на суднах у Чорному та Азовському морях.

Після закінчення навчання учні отримували дипломи за умови досягнення 21 року. В разі меншого віку учня його диплом зберігався до досягнення встановленого віку при Миколаївській міській думі (замість нього тимчасово видавалось посвідчення).

У 1870-ті роки щорічно на утримання класу Міністерством фінансів виділялася сума у 1000 карбованців, міськім громадським управлінням - 500 карбованців. Так у 1877-1878 навчальному році на утримання морехідного класу було витрачено:
- платня викладачам: старшому - 480 крб.; молодшому - 280 крб.;
- оренда приміщення - 144 крб.;
- намання прислуги - 120 крб.;
- опалення, освітлення - 90,5 крб.;
- на навчальні посібники і класне приладдя - 112,29 крб.;
- печатання дипломів, свідоцтв - 12,32 крб.;
- канцелярське приладдя - 10 крб.

1881 року морехідний клас переходить у відання Міністерства народної освіти (пізніше перейшов у відання Головного управління торгівельного мореплавства та портів). На старшому курсі навчалося 20 осіб, на молодшому - 33 (за станом: дворян - 17, духовного звання - 2, почесних громадян - 1, купців - 5, міщан - 18, державних селян - 1, інших - 9). Навчалися не тільки мешканці Миколаєва (хоча їх була більшість), але й з Одеси, Очакова, Херсона, Харкова, Єлісаветграда, Єкатеринослава, Кременчуга, Орла.

У 1883 році у морехідному класі навчалось 43 учня, які вивчали такі дисципліни: загальні: закон божій, російська мова, арифметика, географія, геометрія, алгебра, фізика, французька, німецька та англійська мови, креслення; спеціальні: навігація, лоція, астрономія, суднобудування, загальні механічні положення, такелажні роботи, морські закони, торговий морський устрій, морську практику, кораблеводіння. Практику учні проходили на Чорному, Азовському, Середземному морях, у Тихому та Атлантичному океанах. Під час практики виконували обов'язки штурманського помічника, вели судно, ознайомлювались з морськими мапами тощо. Кошти на утри-мання класів у 1883 році складалися з таких сум: Міністерство народної освіти надало - 1000 крб., миколаївське міське громадське управління - 500 крб., миколаївська міщанська громада - 550 крб., всього - 2050 крб.

Грошові звіти на утримання класу надавалися військовому губернатору та Миколаївській міській управі. У цей час багато грошей було витрачено на придбання навчальної літератури, були виписані літературна дитяча бібліотека (серія книг найкращих письменників), журнал "Вокруг света", газета "Николаевский вестник". Навчання велося відповідно до програми з введенням у старшому класі курсу з геометрії, тригонометрії, навігації, географії - огляд приморських держав, з лоції - ріки Буг і Дніпровського лиману, Чорного і Азовського морів, в обох класах - такелажних робіт і військової гімнастики. Теоретичні заняття проводили старший та молодший викладачі, для викладання останніх дисциплін були запрошені боцман Дмитро Недін та фельдфебель 58-го Празького полку Єлисей Курінний. У 1892-1893 навчальному році щоденно учні займалися чотири години. На протязі тижня чотири рази проводилась гімнастика.

Екзаменаційна комісія призначалася миколаївським військовим губернатором і зазвичай складалась з викладачів миколаївської Олександрівської гімназії, миколаївського реального училища, членів міської думи, на іспитах був присутній і попечитель Одеського навчального округу. Звіт про проведення іспитів надавали інспектору народних училищ Херсонської губернії, миколаївським міській та міщанській управам, імператорському товариству сприяння торгівельному мореплавству.

На протязі 27 років існування (на 1900 рік) морехідним класом було випущено 165 штурманів каботажного плавання.

На 1 березня 1900 року у Миколаївському морехідному класі навчало-ся у старшому відділенні - 21 особа, у середньому - 17, у молодшому - 10. Завідував класом підполковник Іларіон Костянтинович Бєлоусов. Клас розміщувався на вулиці Потьомкінська, № 74, потім - на вулиці Інженерна, № 15.

У 1900 році імператорське товариство судноплавства представило проект і положення про перетворення морехідних класів у Росії у морехідні школи.

У червні 1903 року на підставі височайше затвердженого положення про морехідні навчальні заклади від 6 травня 1902 року у Миколаєві відкрито двокласна морехідна школа. Морехідні класи були ліквідовані і мали передати школі залишок суми на утримання класів, навчальні та наочні посібники, морехідні інструменти, класні меблі тощо. Учні класів мали право закінчити курс навчання у морехідній школі. Обов'язки начальника морехідної школи тимчасово виконував І.Бєлоусов.

До морехідної школи стали приймати учнів з 17 років з освітою у обсязі початкового народного училища або церковно-приходської школи, які мали досвід плавання на суднах не менше одного року. Дотримання останньої умови виявилось достатньо складним і у 1903 році у школі не було жодного учня і заняття не проводились.

З 10 березня 1904 року начальником морехідної школи був призначений завідувач Севастопольським морехідним класом колезький радник Іван Варфоломєєвич Скарайн, штатним викладачем - надвірний радник у відставці, кандидат фізико-математичного факультету Московського університету Дмитро Григорович Амосов (у 1908 році нагороджений орденом Св. Анни 3 ступеню), законовчителем - священик Олександр Гусєв, врачем-викладачем - ординатор місцевого морського шпиталю - Григорій Євграфович Кровопусков. У цьому році у школі у дру-гому класі навчалося 5 учнів, у першому - 11.

1904 року відділ торгівельного мореплавства Головного управління торгівельного мореплавства і портів перерахував на утримання школи 570 крб., 1080 крб. склали місцеві асигнування. На утримання школи у 1906 році була виділена сума у 4070 крб. (сума була значна збільшена на придбання навчальних посібників). Навчання було платним, хоча опікунський комітет мав змогу звільняти учнів від оплати (плата за навчання склала всього у 1906 р. - 5 крб., у 1907 р. - 10 крб., у 1908 р. - 25 крб., тобто учнів, що оплачували навчання, було зовсім небагато). Школа на той час знаходилась на вул. Нікольська 57/2. У 1906 році у першому класі навчалося 13 учнів, у другому - 7.

На 1 січня 1908 року у другому класі навчалось 11 учня, у першому - 17 (за станом: дворян - 2, міщан - 10, почесних громадян - 8, іншого стану - 7; за віросповіданням: православних - 22, римсько-католиків - 2, лютеран - 1, іудеїв - 2). У школі знаходилось такі навчальні меблі: класних парт - 12, класних дошок - 2, учительських столів - 2, шаф для книг - 3, письмових столів - 1, стільців - 24, у перелік посібників входило 38 морських мап, 178 підручників. Учнями складалися наступні випускні іспити: закон божий, арифметика, геометрія, тригонометрія, навігація і лоція, устрій корабля, законознавство. Іспити були досить складними.

У фондах держархіву області знаходяться документи з історії миколаївської морехідної школи лише по 1909 рік, тому дослідити подальшу долю вказаного навчального закладу, нажаль, неможливо.