Ганна Іванова
заступник начальника відділу інформації та використання документів
державного архіву Миколаївської області
Польське (або Січневе) повстання 1863-1864 років є однією з визначних подій національно-визвольного руху виступів ХІХ ст. Провідні демократичні сили Польщі, натхнені змінами у Європі, наприкінці 1850-х років активізували свою діяльність. 1861 року вони розділилися згідно зі своїми політичними поглядами на два табори – так званих “білих” та “червоних”. До першого належали переважно представники шляхти, які вважали доцільним пасивний внутрішній спротив російському самодержавству та поступове поновлення Речі Посполитої у межах, які Польща мала до Першого поділу (1772 рік), погоджуючись при цьому на часткову втрату автономії. Натомість другі являли собою більш строкату партію – до “червоних” належали як представники шляхти й інтелігенції, так і міщани й селяни. Вони дотримувалися радикальних поглядів, вважаючи, що єдиним засобом звільнення Польщі може бути збройний виступ. Більшість з них також прагнула відновити кордони Польщі 1772 року, і лише певна частка визнавала право на незалежність Литви та України.